Позиція щодо впровадження БЕБ України механізму досудового врегулювання податкових правопорушень

Загалом, по суті декриміналізація першого випадку від платника податків факту ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з метою наповнення бюджету та зменшення навантаження на правоохоронну систему – є хорошою ініціативою, однак запропоновані зміни в КК України та КПК України містять ряд суперечливих позицій і ставлять ряд питань.

Схожа ініціатива була запроваджена та правова процедура вже мала місце. Це податковий компроміс - звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року. Така процедура активно застосовувалася щодо кримінальних проваджень, які розслідувалися податкової міліцією в 2015-2016 роках, в яких платники податків користувалися такою процедурою.

Запропонована ініціатива містить чітке визначення того, що порядок відшкодування шкоди у кримінальних правопорушеннях, пов’язаних з ухиленням від сплати податків та ЄСВ визначається з урахуванням вимог Податкового кодексу України та Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Це є безальтернативно вірним, оскільки неможливо допустити щоб податковий орган, в якому обліковується платник мав розбіжні розрахунки по несплаті та заборгованості з тими даними якими оперує БЕБ України.

При цьому, ініціатива визначає також і чіткі заходи щодо визначення розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням (складання аналітичного дослідження із подальшим підтвердженням або спростуванням його висновків експертизою).

Однак, вже на цьому етапі маємо розбіжність з зобов’язаннями платника податків з органами ДПС, оскільки без узгодженого податкового повідомлення-рішення у платника податків відсутні будь-які зобов’язання щодо сплати будь-яких податків, зборів, штрафів та пені.

Таким чином, замість сервісної служби ДПС в результаті ми створюємо «монстра» у вигляді БЕБ (який має каральні функції та весь спектр заходів КПК України), який фактично «виписує» індульгенцію для платника податків за певні операції та періоди, внаслідок яких платник може уникнути подальшої юридичної відповідальності.

Питання в цьому випадку також і до реєстрації кримінальних проваджень на підставі аналітичних продуктів, оскільки такі аналітичні продукти не є та не можуть бути документами, якими визначається сума грошових зобов’язань платника податків. Надання ж їм таких повноважень призведе до фактичного дублювання функцій аналітиків БЕБ з ревізорами ДПС, тобто фактично до надмірного тиску на платників податків.

Відповідно сама реєстрація кримінального провадження не призводила до обов’язку платника податків сплачувати якісь податки та збори, оскільки такі обов’язки могли виникнути тільки на підставі рішення ДПС.

Фактично у даній процедурі виникає дублювання у БЕБ певних повноважень ДПС. Натомість більш раціонально було б запровадити даний механізм шляхом укладання угод за запропонованою процедурою з ДПС і по аналогії з успішно впровадженим податковим компромісом після узгодження такої процедури та укладення угоди з ДПС встановити підставу для декриміналізації ст. ст. 212 212-1 КК України вчинених вперше та як підставу для закриття кримінальних проваджень даної категорії за ст. 284 КПК України.

При цьому, доцільно надати ініціативу укладання таких угод БЕБ під час досудового розслідування кримінальних проваджень.

Разом з тим, у запропонованій моделі зберігається ризик підміни податкової процедури кримінально-процесуальними механізмами, оскільки визначення розміру шкоди та фактичних податкових зобов’язань відбувається поза межами процедур, передбачених Податковим кодексом України, без ухвалення та узгодження податкового повідомлення-рішення.

Заходи із визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, включають в себе проведення, за зверненням детектива Бюро економічної безпеки України, інформаційно-аналітичними підрозділами Бюро економічної безпеки України аналітичного дослідження, у відповідності до статті 22 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», із подальшим підтвердженням або спростуванням висновків, що містяться в аналітичному продукті аналітика Бюро економічної безпеки України, експертизою із визначення розміру матеріальних збитків, проведеною за правилами цього Кодексу.

Автор статті: Євген Бовкун, адвокат АО Barristers