П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши справу за позовом ОСОБА_10 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), апеляційного суду Хмельницької області, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання грошових коштів з розрахункового рахунку ДСА на його користь протиправно не нараховану й не виплачену заробітну плату за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_10 зазначив, що -постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» (далі постанова № 513) та № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_01/pravo1/KP050514.html?pravo=1>(далі - постанова № 514) зазначеним особам підвищено посадові оклади з 1 червня 2005 року. Однак лише 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів» (далі - постанова № 865), якою привів оклади суддів у відповідність з установленим частиною другою Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2862-XII) співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя, визначивши датою набрання нею чинності 1 січня 2006 року. Внаслідок цього з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року розміри окладів суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_421/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1>№ 2862-XII.

Суди розглядали справу неодноразово.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, позов задовольнив частково: постановив стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_10 70 247 грн 73 коп. заборгованості по заробітній платі. У задоволенні решті позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 червня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін, погодившись із їх висновками про наявність підстав для перерахунку розміру окладу позивача за спірний період.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_421/ed_2011_12_13/pravo1/T286200.html?pravo=1> Закону № 2862-XII з огляду на те, що, підвищивши постановами №№ 513, 514 з 1 червня 2005 року посадові оклади, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України, Кабінет Міністрів України повинен був одночасно привести посадові оклади суддів у відповідність із установленим статтею 44 Закону № 2862-XII співвідношенням.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДСА, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 44 Закону № 2862-XII, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року (№№ К/800/39755/15, К/800/39750/15, К/800/36505/15), у якій цей суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку розміру окладів суддів за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом вищезазначених норм матеріального права.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 Закону № 2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Постановами №№ 513 та 514 з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Постановою № 865 Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» (була чиною на час виникнення спірних відносин), якою, зокрема, пункт 5 постанови № 865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами статті 44 Закону № 2862-XII, а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України.

Таким чином, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - статтею 44 Закону № 2862-XII, а не статтею 8 Закону № 108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону № 108/95-ВР, зокрема статті 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Оскільки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах №№ 513, 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року № 21-1461а15.

Таким чином, оскільки висновки судів у справі, що розглядається, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_10 про стягнення заборгованості по заробітній платі не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький