П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - УМВС, МВС відповідно) в Закарпатській області, Мукачівського міського відділу (далі - Мукачівський МВ) УМВС в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати накази УМВС в Закарпатській області від 28 травня 2014 року № 668 та 10 червня 2014 року № 116 о/с, відповідно до яких позивача - лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського МВ УМВС в Закарпатській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) з підстав, передбачених підпунктом «є» пункту 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), - за порушення дисципліни.

На обґрунтування позову послався на те, що відповідач, вказавши на порушення ним службової дисципліни, фактично звільнив позивача на підставі матеріалів порушеного кримінального провадження по факту скоєння злочину, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, і тільки ці обставини відображені у матеріалах службового розслідування як доведені, тоді як обвинувального вироку відносно нього немає.

Суди встановили, що ОСОБА_6 з 10 листопада 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада перед звільненням - оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС в Закарпатській області.

Наказами УМВС в Закарпатській області від 28 травня 2014 року № 668 та 10 червня 2014 року № 116 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) з підстав, передбачених підпунктом «є» пункту 63 Положення.

З оскаржуваних наказів убачається, що приводами для звільнення позивача стали порушення останнім вимог статей 1 і 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, нехтування вимог нормативних документів МВС і УМВС в Закарпатській області з питань неухильного дотримання дисципліни, що призвело до навмисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 19 серпня 2014 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 жовтня 2015 року скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року залишив у силі.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, УМВС в Закарпатській області звернулось із заявою про його перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року залишити в силі.

На обґрунтування наведених у заяві доводів додано рішення Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року та 21 жовтня 2015 року (№№ К/9991/21715/12, К/800/23863/15 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком, що як під час службового розслідування, так і в суді не доведено обставин заподіяння позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_7 Такі висновки суду узгоджуються з постановою прокуратури Закарпатської області від 25 липня 2014 року про закриття кримінального провадження відносно позивача та іншими обставинами справи і відповідають приписам статті 70 КАС.

У ході розгляду справи не встановлено даних, відповідно до яких ОСОБА_6 порушив службову дисципліну, зокрема навмисно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7

Відповідач, проводячи службове розслідування, дійшов передчасного висновку щодо об'єктивно встановлених даних заподіяння позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Натомість у рішенні від 24 квітня 2014 року, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що оскільки висновком службового розслідування встановлено факт порушення службової дисципліни позивачем (факт отримання грошової винагороди) та враховуючи те, що на момент застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у позивача не були погашені дисциплінарні стягнення у вигляді догани та суворої догани, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

У рішенні від 21 жовтня 2015 року касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ УМВС на Південно-Західній залізниці від 6 січня 2015 року № 2 о/с прийнятий відповідно до положень підпункту «є» пункту 64 Положення - за порушення дисципліни, а не у зв'язку із наявністю у діях позивача ознак злочину.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви УМВС в Закарпатській області слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. ГрицівО.В. КривендаО.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін