ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників:

позивача - ОСОБА_5,

відповідача - Белінської О.В.,

третьої особи - Білопольської Н.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС), про визнання незаконним та скасування рішення,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 3 грудня 2015 року № 925/0/15-15 про внесення подання Президенту України про звільнення його (ОСОБА_8.) з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська за порушення присяги судді (далі - рішення № 925/0/15-15).

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішення ВККС від 5 лютого

2015 року № 66/дп-15 про направлення до ВРЮ рекомендації про звільнення його з посади судді (далі - рішення № 66/дп-15) було прийнято з порушенням процедури розгляду звернення щодо неналежної поведінки судді за анонімними (не підписаними) скаргами, які не зареєстровані у ВККС та які є засобом тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя у цивільній справі, провадження в якій не було закінчено. Вказав також на те, що він не був ознайомлений з висновком члена ВККС про результати перевірки та рішенням про відкриття дисциплінарного провадження.

ВРЮ при винесенні рішення № 925/0/15-15 не врахувала строків для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді. У висновках про порушення суддею присяги не враховано критеріїв дотримання розумного строку розгляду цивільної справи, навантаження та умов праці судді.

Вищий адміністративний суд України постановою від 27 квітня 2016 року відмовив ОСОБА_8 у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що допущені суддею ОСОБА_8 порушення під час розгляду цивільної справи № 200/17709/13-ц є грубими, а його дії та бездіяльність такими, що призвели до порушення права сторін на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого як національними, так і міжнародними правовими актами. Оскаржуване рішення ВРЮ прийнято з дотриманням основних принципів незалежності судових органів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_8 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати цю постанову, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України та навів доводи на її обґрунтування.

Представник відповідача, вважаючи оскаржене позивачем рішення суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку, що заява ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з огляду на наведене нижче.

Вищий адміністративний суд України під час розгляду справи встановив такі обставини.

Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_8 призначений на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська строком на п'ять років.

19 лютого 2015 року до ВРЮ надійшло рішення ВККС № 66/дп-15 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

ОСОБА_8 з підстав, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> (за порушення присяги).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалів від 30 липня 2015 року рекомендацію передано члену ВРЮ Маловацькому О.В. для здійснення перевірки.

10 листопада 2015 року за результатами перевірки член ВРЮ Маловацький О.В. склав висновок, яким запропонував секції підтримати рекомендацію ВККС від 5 лютого 2015 року про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги та рекомендувати ВРЮ внести Президентові України відповідне подання.

16 листопада 2015 року за результатами розгляду рекомендації та наданих пояснень ОСОБА_8 щодо обставин, які були предметом розгляду стосовно нього, секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад дійшла висновку рекомендувати прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_8 з посади судді за порушення присяги.

26 листопада 2015 року на засіданні ВРЮ розгляд питання стосовно судді ОСОБА_8. був відкладений на 3 грудня 2015 року у зв'язку з перебуванням останнього у щорічній відпустці з 19 листопада по 3 грудня 2015 року.

Суддя ОСОБА_8. був належним чином повідомлений та запрошений на засідання ВРЮ на 3 грудня 2015 року, однак 1 грудня 2015 року повідомив, що знаходиться на лікарняному та просив відкласти розгляд питання стосовно нього.

Обговоривши можливість розгляду питання щодо судді ОСОБА_8. без його участі, враховуючи достатність пояснень, наданих ним на засіданні секції, ВРЮ вирішила продовжити розгляд рекомендації ВККС за відсутності ОСОБА_8

На засіданні 3 грудня 2015 року ВРЮ заслухала доповідача - члена ВРЮ Маловацького О.В., дослідила наявні матеріали, врахувала пояснення судді

ОСОБА_8 та висновок секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади і звільнення їх з посад та на підставі наведеного дійшла висновку, що суддя

ОСОБА_8 підлягає звільненню з посади за порушення присяги.

Приймаючи рішення № 925/0/15-15, ВРЮ зазначила таке.

Протягом червня, вересня, жовтня 2013 року та січня, вересня 2014 року на адресу ВККС надходили звернення громадянина ОСОБА_10 щодо поведінки судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_8. Заявник скаржився на здійснення суддею перешкод в ознайомленні зі справою та тривалу судову тяганину. Вказував на те, що внаслідок неналежного ставлення судді до своїх обов'язків порушено розумні строки розгляду справи та право сторін на справедливий суд.

Рішенням ВККС від 20 лютого 2014 року № 491/дп-14 стосовно судді

ОСОБА_8 відкрито дисциплінарну справу за вказаними скаргами.

У ході розгляду дисциплінарної справи ВККС встановлено, що з грудня

2010 року під головуванням судді ОСОБА_8. розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11, третя особа на стороні позивача - ОСОБА_12, про знесення самочинних споруд та звільнення земельної ділянки (справа № 200/17709/13-ц).

З грудня 2010 року по грудень 2011 року у справі проведено п'ять судових засідань та 7 грудня 2011 року ухвалено заочне рішення.

За період з січня 2012 року по лютий 2013 року проводились такі процесуальні дії: ухвалювались рішення про залишення без руху заяви про перегляд заочного рішення та прийняття її до провадження, про скасування заочного рішення; неодноразово оголошувались перерви у справі та відкладався її розгляд, призначалась комплексна судова будівельно-технічна і земельно-технічна експертизи.

Упродовж усього періоду перебування у провадженні судді ОСОБА_8. цієї цивільної справи позивач та його представник неодноразово звертались до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи, однак реалізувати вказане право так і не змогли.

На запит щодо результату проведення експертизи представник позивача отримав відповідь про те, що ухвала суду від 13 лютого 2013 року до науково-дослідного інституту судової експертизи не надходила.

Установлені під час перевірки обставини свідчили про те, що суддя ОСОБА_8. допустив порушення приписів статті 157 Цивільного процесуального кодексу України.

Окрім того, під час проведення перевірки було встановлено, що за час роботи на посаді судді рішеннями ВККС від 23 січня та 28 березня 2014 року ОСОБА_8 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани. У 2014 році середньомісячне навантаження на суддю ОСОБА_8. складало 80 справ та матеріалів усіх категорій.

Висновки члена ВККС про результати перевірки та рішення про відкриття дисциплінарного провадження було надіслано судді ОСОБА_8. супровідним листом 12 березня 2014 року та додатково 20 березня 2014 року за № 8вк-4240/13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ВРЮ є органом, правовий статус якого визначений Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 131 Основного Закону України до відання ВРЮ належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Це повноваження ВРЮ конкретизується положеннями статей 31, 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР), які врегульовують розгляд питання про звільнення судді за загальними та особливими обставинами відповідно. За правилами частини першої статті 32 цього Закону розгляд питання про звільнення судді за особливими обставинами, однією з яких є порушення суддею присяги, можливий після надання ВККС відповідного висновку або за власною ініціативою.

У частині другій статті 32 Закону № 22/98-ВР розкривається зміст поняття «порушення суддею присяги», яким є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI) суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; додержуватися присяги судді.

Присяга судді вимагає від нього об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (частина перша статті 55 Закону № 2453-VI).

Відповідно до частини першої статті 97 цього ж Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5466/ed_2015_12_25/pravo1/T102453.html?pravo=1> до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення, в тому числі у виді висновку про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер правопорушення, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень та інші обставини, що стосуються вчиненого суддею дисциплінарного правопорушення.

Суд установив, що ОСОБА_8, працюючи на посаді судді, мав середній показник навантаження по Бабушкінському районному суду міста Дніпропетровська, двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, тривалість провадження у справі № 200/17709/13-ц була несумісною з вимогою «розумного строку», закріпленою у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, з огляду на обставини цивільної справи, загальна тривалість провадження у справі (понад чотири роки) є надмірною і не відповідає вимогам «розумного строку». За таких обставин висновок суду про обґрунтованість оспорюваного рішення ВРЮ щодо порушення суддею присяги, яким визначено, що така поведінка судді при виконанні професійних обов'язків викликає обґрунтовані сумніви в здатності його виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади, є правильним.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з рішенням Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки ВРЮ, приймаючи рішення № 925/0/15-15, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та врахувала всі обставини, які мали значення для його прийняття.

Посилання позивача на порушення вимог щодо оформлення звернень громадянина ОСОБА_10 до ВККС, які, як вважає ОСОБА_8, були засобом тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя у цивільній справі, є надуманими та безпідставними.

У статті 5 Закону України від 2 жовтня 2010 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 393/96-ВР) визначено вимоги до звернення громадян. Зокрема, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Відповідно до статті 6 цього Закону громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (стаття 7 Закону № 393/96-ВР).

Відповідно до пункту 13.2.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 8 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент), скарги (заяви) щодо поведінки судді реєструються секретаріатом ВККС. До розподілу скарг (заяв) автоматизованою системою управління документального забезпечення секретаріату ВККС з'ясовує, у якому суді працює суддя.

Анонімні скарги (заяви) та скарги (заяви), у яких не зазначено суддю, дії якого оскаржуються, за наявності адреси повертаються управлінням документального забезпечення секретаріату ВККС заявнику листом за підписом заступника керівника секретаріату - керівника служби дисциплінарних інспекторів ВККС для належного оформлення.

У пункті 13.2.11 Регламенту зазначено, що дисциплінарні провадження щодо судді (суддів) за необхідності можуть об'єднуватися (роз'єднуватися) за рішенням ВККС.

Як убачається з матеріалів справи, звернення громадянина ОСОБА_10 оформлені відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР та зареєстровані секретаріатом ВККС, повторні звернення були долучені до первинного і розглядались разом з ним, оскільки стосувались одного й того ж судді за фактами, викладеними у первинному зверненні.

За результатами перевірки даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_8., член ВККС 24 січня 2014 року склав висновок з викладенням виявлених фактів та обставин, який разом з матеріалами дисциплінарного провадження був предметом розгляду на засіданні ВККС 24 лютого 2014 року.

За результатами розгляду зазначеного питання ВККС дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_8. до дисциплінарної відповідальності та прийняла рішення про відкриття дисциплінарної справи (рішення ВККС від 20 лютого 2014 року № 491/дп-14).

Звідси вбачається, що з боку заявника ОСОБА_10 виключена можливість зловживання правом звернення до ВККС, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді ОСОБА_8. без достатніх підстав та використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя, а дії ВККС узгоджуються з приписами законодавства щодо недопущення зловживання правом звернення до ВККС як до органу, який уповноважений здійснювати дисциплінарне провадження.

Позивач також вважає, що ВККС та ВРЮ прийняли свої рішення поза межами строку давності для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки дисциплінарна справа відкрита 20 лютого 2014 року, а строк дисциплінарного стягнення закінчився 20 серпня 2014 року.

Однак до позивача ВККС та ВРЮ не застосовували дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 2453-VI дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців з дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але «не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці».

Вказана норма стосується виключно дисциплінарного стягнення.

Частиною першою статті 88 Закону № 2453-VI визначено, що до судді може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді догани. Інших видів дисциплінарного стягнення цим Законом не передбачено.

Відповідно до частини п'ятої статті 87 Закону № 2453-VI за наслідками дисциплінарного провадження ВККС може прийняти рішення про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

До набуття чинності Законом України від 12 лютого 2015 року

№ 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) строк притягнення судді до відповідальності за порушення присяги не застосовувався. Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 2453-VI звільнення судді за порушення присяги не обмежувалося в часі. Законодавче закріплення звільнення судді за порушення присяги як виду дисциплінарного стягнення та встановлення трирічного строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось одночасно і набрало чинності згідно із Законом № 192-VIII з 28 березня 2015 року.

Таким чином, звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги не є дисциплінарним стягненням, щодо якого встановлений строк давності.

Не містить заява позивача й інших доводів для визнання постанови Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року незаконною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко