Історія справи

Постанова ВССУ від 01.04.2026 року у справі №757/37432/23-ц
Постанова КЦС ВП від 06.08.2025 року у справі №757/37432/23-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 757/37432/23

провадження № 61-12954св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі судді Левенця Б. Б., ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року,постановлену у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року голова Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» (далі - ОСББ «ІП-2») Гуцул В.С. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку, що становить 385 845,11 грн, індекс інфляції - 4 693,28 грн, 3 % річних - 12 933,03 грн, а всього 403 471,42 грн; видати та надати позивачу виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» заборгованості зі сплати внесків на управління будинку, внеску на організацію охорони та безпеки будинку, що становить 385 845,11 грн, індекс інфляції - 4 693,28 грн, 3 % річних - 12 933,03 грн, а всього 403 471,42 грн; покласти на відповідача судові витрати позивача та видати позивачу виконавчий лист на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» заборгованість за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку - 385 845,11 грн, індекс інфляції - 4 693,28 грн, 3 % річних - 12 933,03 грн, а всього 403 471,42 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 15 850,00 грн, судового збору - 6 052,08 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 рокузаяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року скасовано. Позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України за заявою позивача про залишення позовної заяви без розгляду.

Додатковою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 рокузадоволено заяву представника ОСОБА_1 - Литвиненка С .С. про ухвалення додаткового рішення у справі. Стягнуто з ОСББ «ІП-2» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 162 500,00 грн.

Постановляючи додаткову ухвалу та стягуючи з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 162 500,00 грн, суд першої інстанції виходив з доведеності належними та допустимими доказами понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі.

30 червня 2024 року представник керівника ОСББ «ІП-2» Гуцула В. С. - адвокат Стригунов О. М. звернувся до суду з апеляційною скаргою на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року поновлено керівнику ОСББ «ІП-2» Гуцулу В. С. строк на апеляційне оскарження додаткової ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року.

Поновляючи строк на апеляційне оскарження додаткової ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, щовперше з апеляційною скаргою заявник звернувся 06 червня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження додаткової ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року. 25 червня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСББ «ІП-2» - адвоката Стригунова О. М. на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року повернуто заявнику. Вдруге з апеляційною скаргою представник керівника ОСББ «ІП-2» Гуцула В. С. - адвокат Стригунов О. М. звернувся до суду 30 червня 2024 року. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наведені представником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними та підтверджені матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника ОСББ «ІП-2» Гуцула В. С. на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року.

21 листопада 2024 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Литвиненко С. С. заявив клопотання про виправлення описки в ухвалі Київського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, виключивши, що скарга подана керівником ОСББ «ІП-2». Адвокат Стригунов О. М. на запитання колегії суддів підтвердив, що він звертався з апеляційною скаргою в інтересах Гуцула В. С. як фізичної особи, а не як керівника ОСББ «ІП-2».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка С. С. про виправлення описки задоволено. Виправлено описку у вступній, мотивувальній та резолютивній частині ухвали Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року та замість помилкового зазначення «апеляційна скарга керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІП-2» Гуцула Володимира Сергійовича», правильно зазначено «апеляційна скарга Гуцула Володимира Сергійовича ».

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гуцула В. С. на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною. Можливості подати сформовану в системі «Електронний суд» довіреність фізичної особи ЦПК України не передбачає. Як вбачається з довіреності, сформованої в системі «Електронний суд», вона не посвідчена нотаріально, всупереч приписам частини другої статті 245 ЦК України. Інших документів на підтвердження повноважень адвоката Стригунова О. М. представляти інтереси Гуцула О. С. у суді апеляційної інстанції Стригунов О. М. не надав. Відтак, адвокат Стригунов О. М. не надав відповідних документів на підтвердження його повноважень подавати та підписувати апеляційну скаргу від імені Гуцула В. С .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення. Відмовлено Гуцулу В. С. у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 з ухвалення додаткового рішення.

Ухвала суду мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСББ «ІП-2» залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року про відмову у виправленні описки залишено без змін. Апеляційним судом спір по суті не розглядався та не вирішувалося питання щодо суті позовних вимог, оскільки наведена постанова апеляційного суду ухвалена з процесуальних питань та не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду.

27 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга голови правління ОСББ «ІП-2» - Гуцула В. С. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, в якій він просив її скасувати в частині закриття апеляційного провадження, направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою голови правління ОСББ «ІП-2» - Гуцула В. С. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника Гуцула В. С. - адвоката Стригунова О. М. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

Постановою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року (провадження № 61-17123св24) у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка С. С. про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2025 року про відкриття касаційного провадження відмовлено.

Касаційні скарги представника Гуцула В. С. - адвоката Стригунова О. М., голови правління ОСББ «ІП-2» - Гуцула В. С., представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка С. С. задоволено частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року скасовано, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив та не врахував, що апеляційна скарга Гуцула В. С. була подана через підсистему «Електронний суд», що є можливим у випадку наявності в особи особистого електронного кабінету у системі ЄСІТС, проходження нею відповідної автентифікації, після якої їй було надано доступ до підсистеми «Електронний суд» та матеріалів справи (відповідно до її повноважень). Апеляційний суд не перевірив наявності у електронних матеріалах справи довіреності, а також наявності у представника Гуцула В. С. повноважень на підписання та подання апеляційної скарги на підставі довіреності від 03 липня 2023 року, яка згідно з Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду, у зв`язку із чим зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження в справі.

Апеляційний суд у порушення норм цивільного процесуального права не розглянув заявуголови правління ОСББ «ІП-2» - Гуцула В. С. про приєднання до апеляційної скарги Гуцула В. С. на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року, питання про приєднання до апеляційної скарги не вирішив.

Висновки апеляційного суду про те, що перегляд в апеляційному порядку ухвали суду з процесуальних питань позбавляє сторону права заявляти вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язаних з їх розглядом, не ґрунтуються на вимогах закону.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року апеляційну скаргу Гуцула В. С., до якої приєдналося ОСББ «ІП-2» - задоволено.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - Литвиненка С. С., про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСББ «ІП-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, на організацію охорони та безпеки будинку відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ІП-2» 1 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Скасовуючи додаткову ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Литвиненка С. С. про ухвалення додаткового рішення у цій справі, апеляційний суд виходив із того, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки тому, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України. Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для компенсації відповідачу здійснених ним витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргуна постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, до якої включено заперечення на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року (про поновлення Гуцулу В. С. строку на апеляційне оскарження додаткової ухвали суду першої інстанції від 27 травня 2024 року) та на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року (про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Гуцула В. С. ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не надав оцінку обґрунтованості поважності причин пропуску строку на оскарження Гуцулом В. С. ухвали суду першої інстанції від 27 травня 2024 року, що призвело до порушення статей 354, 358 ЦІПК України, а також принципу правової визначеності та права на справедливий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не розглянув клопотання ОСОБА_1 про залишення апеляційної скарги Гуцула В. С. без розгляду, яке подане через систему «Електронний суд» 01 липня 2024 року, а також заяву, подану через систему «Електронний суд» 24 вересня 2025 року та озвучену представником в судовому засіданні 25 вересня 2025 року про закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України з тих підстав, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права та обов`язки фізичної особи Гуцула В. С. , також судом не вирішувалось питання у формі ухвали про приєднання ОСББ «ІП-2» до апеляційної скарги Гуцула В. С .

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність права у відповідача на компенсацію витрат на правову допомогу у цій справі.

Підставами касаційного оскарження судових рішень апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15, від 05 квітня 2023 року у справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-11084св22), від 24 вересня 2025 року у справі № 174/803/23 (провадження № 61-8281св25); суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2025 року представник Гуцула В. С. - адвокат Стригунов О. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення апеляційного суду без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 20 жовтня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І. Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 30 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

У справі, яка переглядається, представник позивача звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, яку суд ухвалою від 16 травня 2024 року задовольнив.

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, від 23 грудня 2025 року у справі №750/14656/24, від 12 лютого 2026 року у справі № 404/6023/24, 06 березня 2026 року у справі № 290/248/22 (провадження № 61-13063св25).

При цьому «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив підставою саме дію позивача, яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.

У цій справі апеляційний суд не встановив, що позивач від моменту звернення до суду із позовною заявою і до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, мав на меті ущемлення прав відповідача та, врахувавши, що саме по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, дійшов правильного висновку про відмову відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06 серпня 2025 року, апеляційний суд розглянув заяву голови правління ОСББ «ІП-2» - Гуцула В. С. про приєднання до апеляційної скарги Гуцула В. С. на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року.

З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не вирішив питання про приєднання ОСББ «ІП-2» до апеляційної скарги Гуцула В. С. , а додатковою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року не вирішувалось питання про права та обов`язки фізичної особи Гуцула В. С .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не надав оцінку обґрунтованості поважності причин пропуску строку на оскарження Гуцулом В. С. ухвали суду першої інстанції від 27 травня 2024 року, оскільки ці доводи спростовуються змістом ухвали Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року. Поновляючи строк на апеляційне оскарження додаткової ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції врахував, що вперше з апеляційною скаргою заявник звернувся 06 червня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження додаткової ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року. 25 червня 2024 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСББ «ІП-2» - адвоката Стригунова О. М. на додаткову ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року повернуто заявнику. Вдруге з апеляційною скаргою представник керівника ОСББ «ІП-2» Гуцула В. С. - адвокат Стригунов О. М. звернувся до суду 30 червня 2024 року. Отже, апеляційний суд мотивував свій висновок про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк