Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 990/300/24

Провадження № 11-239 заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кривенди О. В, Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 (судді Гімон М. М., Білоус О. В., Васильєва І. А., Ханова Р. Ф., Юрченко В.П.) у справі № 990/300/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. 19 вересня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якій позивач просив:

- визнати протиправною з 19 серпня 2024 року бездіяльність ВРП щодо непоновлення розгляду по суті заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва після строку, встановленого пунктом 13.26 глави 13 Регламенту ВРП та частини тринадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» на розгляд дисциплінарних скарг ОСОБА_2 від 28 серпня 2021 року (вх. № М-3948/49/7-21), від 12 травня 2022 року (вх. № М-6/16/7-22), від 17 травня 2022 року (вх. № М-6/23/7-22), від 01 червня 2022 року (вх. № М-999/4/7-22), ОСОБА_3 від 09 червня 2022 року (вх. № Ч-1059/1/7-22), ОСОБА_4 від 26 квітня 2023 року (вх. № 362/0/6-23), які підлягають розгляду у першочерговому (пріоритетному) порядку щодо судді, який звернувся із заявою про відставку, якщо наслідком може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України;

- поновити розгляд заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, зупиненої ухвалою ВРП від 26 грудня 2023 року № 1418/0/15-23.

2. На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ВРП допускає систематичну протиправну бездіяльність, яка перешкоджає позивачеві звільнитися у відставку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2024 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовлено у відкритті провадження у цій справі.

4. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Касаційного адміністративного суду перебуває справа № 990/146/23 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

5. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зауважує, що позовні вимоги позовної заяви у справі № 990/146/23 не охоплюють бездіяльність ВРП з 19 серпня 2024 року по теперішній час і тому колегія суддів Касаційного адміністративного суду позбавлена можливості надавати оцінку бездіяльності під час зупинення розгляду заяви з 26 грудня 2023 року по теперішній час.

7. Крім цього, позивач зазначив, що в адміністративній справі № 990/146/23 позовні вимоги не стосуються бездіяльності ВРП з 19 серпня 2024 року щодо непоновлення розгляду заяви від 11 квітня 2023 року по суті після зупинення 26 грудня 2023 року.

Рух апеляційної скарги

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 жовтня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2024 року, а ухвалою від 23 жовтня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 28 листопада 2024 року.

Короткий зміст викладених у відзиві на апеляційну скаргу доводів

9. На момент розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача до Великої Палати Верховного Суду не надходило

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

11. Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

13. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

14. Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

15. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з`ясовуючи на підставі частини другої статті 171 КАС України, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції установив, що у провадженні Касаційного адміністративного суду перебуває справа № 990/146/23 за позовом ОСОБА_1 до ВРП, предметом розгляду якої є, зокрема, такі вимоги ОСОБА_1 :

- визнати протиправною бездіяльності ВРП щодо не розгляду заяви від 11 квітня 2023 року судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України;

- зобов`язати ВРП розглянути питання про включення до порядку денного пленарного засідання ВРП питання розгляду заяви від 11 квітня 2023 року про відставку судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , подану на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України;

- зобов`язати ВРП розглянути заяву від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України та ухвалити рішення про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України й ухвалити рішення про звільнення відповідно до статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи із обставин, які мали місце на час розгляду заяви про звільнення у відставку, а саме можливості відновлення судом права нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді за перебування на адміністративній посаді судді, яке порушено у зв`язку із очевидною протиправною бездіяльністю ВРП;

- визнати протиправною бездіяльності ВРП щодо нерозгляду з 11 травня 2023 року заяви від 11 квітня 2023 року судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 про звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, яка призвела до втрати позивачем здоров`я та інвалідності ІІІ групи з причиною інвалідності «загальне захворювання».

16. Провадження у справі № 990/146/23 відкрито 24 липня 2023 року і станом на цей час вона не розглянута.

17. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

18. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що різниця між позовами полягає у формулюванні позовних вимог з огляду на момент, з яким позивач пов`язує початок відліку протиправної бездіяльності ВРП, що, однак, не може свідчити про те, що у справі № 990/300/24 позов заявлено з інших підстав.

19. Велика Палата погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

20. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме предмета і підстави позову.

21. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

22. Подібна правова позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18.

23. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

24. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

25. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

26. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

27. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права й обов`язку.

28. Визначаючи підстави позову як складові елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

29 Суд першої інстанції виснував, що у справах № 990/146/23 і № 990/300/24 заявлені вимоги щодо тотожних спорів, а зміст обох позовів полягає у захисті права ОСОБА_1 як судді на розгляд у встановлені строки поданої ним заяви від 11 квітня 2023 року про звільнення у відставку.

30. Тотожність спорів обґрунтовується тим, що сторони справ і предмети позовів є однаковими: позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем - ВРП, предметом - розгляд заяви від 11 квітня 2023 року. Змістовне (сутнісне) наповнення сформульованих у позовах вимог «поновити розгляд заяви від 11 квітня 2023 року» (у справі № 990/300/24) і «зобов`язати розглянути заяву від 11 квітня 2023 року» (у справі № 990/146/23) є ідентичними і спрямовані на спонукання відповідача перейти до розгляду відповідної заяви по суті. Тому відмінне за формою викладення позивачем цієї вимоги не свідчить про відмінність предметів позовів.

31. Однаковими є і підстави позовних вимог: допущення ВРП протиправної бездіяльності, тобто недотримання відповідачем вимог законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», Регламенту ВРП щодо порядку і строків розгляду заяви судді про звільнення у відставку. Не змінює цей висновок та обставина, що у позовах міститься посилання на відмінні статті наведених законів і Регламенту ВРП, адже «підстави позову» це не нумераційне позначення норм права, а суть обґрунтування.

32. Різниця між цими позовами полягає в тому, що у справі № 990/300/24 позивач доводить, що вже виникли підстави для поновлення розгляду заяви від 11 квітня 2023 року після його зупинення ухвалою ВРП від 26 грудня 2023 року, оскільки строк розгляду дисциплінарних справ [до розгляду яких власне і було зупинено розгляд заяви] закінчився 30 травня 2024 року. Натомість у справі № 990/146/23 позивач пов`язує протиправну бездіяльність ВРП із тим, що його заява не була розглянута у місячний строк з дня її подання, як це передбачено частиною третьою статтею 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і навіть не дотримано 90-денний строк згідно з Регламентом ВРП, а рішення ВРП від 20 червня 2023 року про невключення цього питання до порядку денного є протиправним.

33. Отже, різниця полягає у формулюванні позовних вимог з огляду на момент, з яким позивач пов`язує початок відліку протиправної бездіяльності ВРП, що, однак, не може свідчити про те, що у справі № 990/300/24 позов заявлено з інших підстав. Доводячи тривале, як на думку позивача, порушення його прав відповідачем, самостійне визначення ним іншого моменту порушення таких прав на цьому відрізку часу не свідчить і про визначення іншого предмета позову.

34. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що, фактично, зверненням до суду з позовною заявою у справі № 990/300/24 позивач намагається довести наявність інших «альтернативних» аргументів, що ВРП допускає відносно нього протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви від 11 квітня 2023 року. Тобто позивач висловлює додаткове обґрунтування тих вимог, які заявлені в межах справи № 990/146/23, маючи при цьому об`єктивну можливість їх висловити під час судового розгляду, враховуючи, що такий ще не закінчено.

35. В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що в адміністративній справі № 990/146/23 позовні вимоги не охоплюють бездіяльність ВРП з 19 серпня 2024 року по теперішній час і тому суд першої інстанції позбавлений можливості надати оцінку бездіяльності під час зупинення розгляду заяви з 26 грудня 2023 року по теперішній час. Крім того, в адміністративній справі № 990/146/23 позовні вимоги не стосуються бездіяльності ВРП з 19 серпня 2024 року щодо непоновлення розгляду заяви від 11 квітня 2023 року по суті після зупинення 26 грудня 2023 року.

36. Водночас суд першої інстанції правильно врахував, що ухвала ВРП про зупинення розгляду заяви позивача постановлена 26 грудня 2023 року, тобто вже після подання ОСОБА_1 позову у справі №990/146/23 (18 липня 2023 року), однак ті обставини, що виникають після подання позову, але до моменту ухвалення рішення по суті позовних вимог, входять до предмета доказування і мають бути встановлені та оцінені судом, який розглядає відповідну справу, якщо вони мають прямий чи навіть опосередкований вплив на вирішення спору.

37. До того ж під час розгляду справи № 990/146/23 суд першої інстанції буде перевіряти наявність / відсутність підстав для зобов`язання ВРП розглянути заяву позивача від 11 квітня 2023 року про звільнення його у відставку з точки зору наявності/відсутності будь-яких перешкод для цього, у тому числі й тих, що стали підставою для зупинення розгляду заяви позивача, та наявності підстав для поновлення її розгляду.

38. Оскільки розгляд справи № 990/146/23 розпочатий і не закінчений, а викладене позивачем обґрунтування позовних вимог у межах справи № 990/300/24 не може вважатися поданням позову з іншим предметом та/або з інших підстав, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відкритті провадження у справі № 990/300/24 належить відмовити.

39. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

41. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

42. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

43. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

44. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. Желєзний В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко