Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/277/24

Провадження № 11-214заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В, Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/277/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 у частині

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мягков Микола Олександрович,на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2024(судді Берназюк Я. О.,Кравчук В. М., Рибачук А. І., Стародуб О. П., Стеценко С. Г.) та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. 16.08.2024 адвокат Мягков Микола Олександрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд ) як суду першої інстанції позов до Президента України, в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 (далі - Указ № 203/2021) «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у частині введення пункту 608 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1 (Abakarov Hamzat), уродженця Республіки Дагестан, громадянина рф.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 30.08.2024 визнав причини пропуску строку звернення до суду неповажними, залишив позовну заяву без руху відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для звернення до суду із заявою, в якій слід вказати інші підстави для поновлення строку.

3. 03.09.2024 адвокат Мягков М. О. в інтересах позивача подав до Касаційного адміністративного суду заяву про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом.

4. Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 дізнався про фактичний наслідок рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію оскаржуваним Указом Президента України, у липні 2024 року під час його адміністративного затримання з метою видворення та внаслідок цього відбулося порушення прав та свобод ОСОБА_1 на пересування.

5. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 05.09.2024 визнав неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та повернув позовну заяву.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

6. В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Мягков М. О. просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду від 05.09.2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зауважує, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

8. Крім цього, представник позивача наголошує, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рух апеляційної скарги

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26.09.2024 відкрила апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мягков М. О., на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 05.09.2024, а ухвалою від 03.10.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна 24.10.2024.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачспростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

12. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

14. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

15. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

16. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

19. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

21. Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

22. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

23. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

24. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

25. У справі встановлено, що Указом № 203/2021 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони Українивід 14.05.2021 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким, зокрема, до громадянина російської федерації ОСОБА_1 (пункт 608 додатка до рішення), застосовано безстроково персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

26. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

27. Оскаржуваний частково Указ № 203/2021 - акт індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України, уведеного у дію цим Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певного виду суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.

28. Оскільки Указ № 203/2021 є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

29. При цьому законодавством не визначено обов`язку відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст указів в інший спосіб, аніж їх опублікування в офіційних виданнях.

30. Оприлюднення указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє указ, зокрема і при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку.

31. Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

32. На обґрунтування поважності пропуску строку звернення з позовом до суду першої інстанції представник позивача акцентував увагу на тому, що 12.07.2024 Дніпровський районний суд міста Києва прийняв рішення у справі № 755/12135/24 про задоволення позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а у липні 2024 року ОСОБА_1 було затримано.

33. На думку представника позивача, саме із цього моменту відбулося безпосереднє виконання санкцій, застосованих стосовно позивача згідно з Указом № 203/2021.

34. Крім того, представник позивача зазначає, що позивач з 2014 року перебуває на території України, є діючим військовослужбовцем та має право на час воєнного стану на поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

35. Суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність вказаних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та залишив позовну заяву без руху.

36. Усуваючи недоліки позовної заяви в частині наведення інших підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду акцентував увагу на правових позиціях, сформульованих у постановах Касаційного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі № 520/15510/19 та від 29.05.2024 року у справі № 260/8779/23, та зазначив, що ОСОБА_1 дізнався про фактичний наслідок рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію оскаржуваним Указом Президента України, у липні 2024 року під час його адміністративного затримання з метою видворення та внаслідок цього відбулося порушення прав та свобод ОСОБА_1 на пересування.

37. Касаційний адміністративний суд вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнав неповажними та дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

38. Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним в апеляційній скарзі, про наявність обставин, які унеможливили подання позову в передбачений законодавством процесуальний строк, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

39. Предметом оскарження у цій справі є Указ Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 у частині введення в дію пункту 608 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до позивача застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому, зважаючи на приписи викладених вище норм процесуального закону, у цьому випадку для звернення до суду із цим позовом установлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

40. Як убачається з позовної заяви, заявипро поновлення строку звернення до суду та апеляційної скарги, представник позивача, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, зазначає, що позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у липні 2024 року під час його адміністративного затримання з метою видворення та внаслідок цього відбулося порушення прав та свобод ОСОБА_1 на пересування.

41. Однак Єдиний державний реєстр судових рішень містить відомості, що адвокат Мягков М. О. в інтересах ОСОБА_1 у листопаді 2022 року вже звертався до Касаційного адміністративного суду з аналогічним позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 (справа № 990/154/22).

42. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 03.01.2023 у справі № 990/154/22 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернув позовну заяву відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

43. Велика Палата Верховного Суду постановою від 27.07.2023 залишила без змін ухвалу Касаційного адміністративного суду від 03.01.2023 у справі № 990/154/22.

44. Отже, Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції, не погоджується з тим, що позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) лише у липні 2024 року під час його адміністративного затримання з метою видворення, оскільки такі обставини виникли після повернення ОСОБА_1 вперше поданої позовної заяви.

45. До того ж Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції, відхиляє доводи представника позивача щодо можливості поновлення пропущеного строку в межах дії в Україні воєнного стану.

46. Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 висловила правову позицію щодо дії воєнного стану як обставини поновлення строку на касаційне оскарження, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

47. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

48. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні строки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

49. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28.10.1998 «de Rada Cavanilles v. Spain», Reports 1998-VIII, с. 3255, параграф 45, від 21.12.2010 «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34, ЄСПЛ).

50. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(див. рішення від 21.10.2010 «Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, параграф 47, ЄСПЛ).

51. У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

52. Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

53. Натомість у справі, яка переглядається, представник позивача як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.

54. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду враховує, щоадвокат Мягков М. О. в інтересах ОСОБА_1 у листопаді 2022 року вже звертався до Касаційного адміністративного суду з аналогічним позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.05.2021 № 203/2021 (справа № 990/154/22), який повернуто скаржнику відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

55. Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 990/270/23 (провадження № 11-179заі23).

56. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

58. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені представником позивача доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2024 - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

60. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

61. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мягков Микола Олександрович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2024залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков І. В. Ткач В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко