Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 990/287/25

провадження № 11-301заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Дашутіна І. В., Ємця А. А., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2025 року (судді Коваленко Н. В., Бучик А. Ю., Єзеров А. А., Рибачук А. І., Стародуб О. П.) у справі № 990/287/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка, скаржниця) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС України, Комісія, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання (кримінальна та цивільна спеціалізації), виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині кодованих результатів практичного завдання кандидата ОСОБА_1 за пунктом 654 додатка до рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, код кандидата - 0036899, бал - «36»;

- визнати протиправним і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині кандидата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС України поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Рух справи у суді першої інстанції та короткий зміст рішення цього суду, яке оскаржується

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху на підставі частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановив для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали.

3. Суд першої інстанції зазначив, що позивачці з метою усунення виявлених недоліків позовної заяви необхідно подати заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та документ про сплату судового збору в повному обсязі.

4. На виконання вимог ухвали від 2 липня 2025 року позивачка подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучила квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 липня 2025 року визнав неповажними підстави пропуску строку звернення до суду; відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та позовну заяву ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернув позивачці.

6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася до суду із цим позовом з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку, визначеного частиною восьмою статті 122 КАС України, а підстави для поновлення такого строку не є поважними.

7. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачка звернулася до суду із цим позовом 27 червня 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку, адже оскаржувані рішення ВККС України прийнято 17 квітня 2025 року, отже, останнім днем на їх оскарження було 19 травня 2025 року.

8. За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивачка, будучи обізнаною з умовами проведення конкурсу, в якому вона брала участь, та визначеним у законі порядком оприлюднення інформації про результати кваліфікаційного іспиту й рішень Комісії, прийнятих у межах вказаної конкурсної процедури суддівської кар`єри, не мала перешкод для того, щоб своєчасно дізнатись про факт прийняття спірних рішень Комісією, а саме з моменту прийняття та оприлюднення оскаржуваних рішень на офіційному вебсайті Комісії (17 квітня 2025 року).

9. Суд першої інстанції вважав неповажною причиною пропуску строку посилання позивачки на те, що про порушення своїх прав вона дізналась лише 9 червня 2025 року - у день отримання від ВККС України у відповідь на її заяву від 25 квітня 2025 року зошитів для виконання практичного завдання (індивідуальні коди 0056423, 0036899) та копій екзаменаційних відомостей оцінювання за кожне практичне завдання.

10. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції вказав, що зазначені заяви позивачки не містять інформації щодо наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру, які перешкоджали їй своєчасно звернутись із цим позовом.

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

11. Позивачка не погодилася з таким судовим рішенням та звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки судове рішення про повернення позовної заяви не ґрунтується на нормах процесуального права.

12. В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, оскільки, ознайомившись із оскаржуваними рішеннями, позивачка дізналась лише про результати складання іспиту, тобто про те, що не склала іспит, але не могла дізнатися про те, чи діяв відповідач правомірно, з дотриманням принципу належного урядування, відповідно до статті 19 Конституції України під час перевірки (оцінювання) виконаного нею практичного завдання.

13. Натомість після отримання 9 червня 2025 року відповіді від ВККС України на запит про надання зошитів та екзаменаційних відомостей позивачка зазначає, що дійшла висновку про порушення ВККС України процедури оцінювання, тобто про факт свого порушеного права.

14. У продовження своїх доводів наголошує на тому, що, не маючи у своєму розпорядженні витребуваних у Комісії зошитів для виконання практичного завдання та копій екзаменаційних відомостей оцінювання, об`єктивно не мала можливості скласти позовну заяву, яка б містила обґрунтування позовних вимог, зазначення доказів на їх підтвердження, аргументи щодо порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів.

15. На переконання ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із цим позовом вона пропустила, однак з поважних причин.

Позиція інших учасників справи щодо апеляційної скарги

16. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погодився з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, тому просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

17. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач указав на правильність висновків суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви, зазначивши, що ОСОБА_1 не навела аргументованих обставин та підстав, які б унеможливили її звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку.

Рух апеляційної скарги

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2025 року, ухвалою від 24 вересня 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) за наявними у справі матеріалами.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

20. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

21. У статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

22. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

23. Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Згідно із частиною восьмою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлюється місячний строк.

25. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

26. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається із часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

28. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

29. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

30. З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

31. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

32. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

33. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

34. Якщо ж заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

35. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

36. Таким чином, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску строку, та поданих нею доказів, яким буде надано відповідну правову оцінку.

37. Процесуальний закон (стаття 121 КАС України) передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду у разі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин.

38. Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

39. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

40. У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

41. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.

42. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

43. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

44. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

45. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

46. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (параграф 41).

47. У своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинне застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи [справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші].

48. Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши наведені позивачкою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнав їх неповажними та повернув ОСОБА_1 її позовну заяву.

49. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із цим висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

50. Відповідно до частини першої статті 98 Закону № 1402-VIII організаційними формами діяльності ВККС України є засідання у пленарному складі Комісії, у складі її палат та колегій залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом ВККС України.

51. Указаній нормі кореспондують положення пункту 57 Регламенту ВККС України, затвердженого рішенням ВККС України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент).

52. Рішення ВККС України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні (частина п`ята статті 101 Закону № 1402-VIII).

53. За змістом пункту 8 Регламенту принцип публічності у роботі Комісії полягає в тому, що засідання Комісії є відкритим, за винятком його закритої частини та закритих засідань Комісії. Інформація про засідання Комісії, перелік питань, що виносяться для розгляду на засіданні Комісії, результати засідань Комісії розміщуються на веб-сайті Комісії.

54. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВККС України, що передбачено частиною восьмою статті 74 Закону № 1402-VIII.

55. Предметом оскарження у цій справі позивачка визначила рішення ВККС України від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-25, ухвалені, зокрема, щодо ОСОБА_1 під час проведення конкурсу на посаду судді.

56. Отже, з огляду на предмет спірних правовідносин у цьому випадку для звернення до суду повинен застосовуватись вказаний у частині восьмій статті 122 КАС України місячний строк.

57. Суд першої інстанції встановив, що оскаржувані рішення ВККС України опублікувала на своєму офіційному вебсайті в день їх прийняття - 17 квітня 2025 року.

58. Відтак опублікування вказаних рішень, тобто їх оприлюднення, презюмує, що їх зміст доведено до всіх зацікавлених осіб, а тому місячний строк на звернення до суду з позовом про оскарження цих рішень розпочався з наступного дня після того, як позивачка могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

59. З урахуванням зазначеного строк звернення до суду із цим позовом розпочався 18 квітня 2025 року (наступний день після прийняття та оприлюднення рішень) і закінчився 19 травня 2025 року, оскільки останній його день припав на суботу 17 травня 2025 року, яка є вихідним днем.

60. Водночас ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції 27 червня 2025 року із цим позовом, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку для вчинення такої процесуальної дії.

61. Аргументом, який покладено в основу підстав пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом, зазначено факт обізнаності позивачки з мотивами прийняття оскаржуваних рішень.

62. На обґрунтування таких доводів ОСОБА_1 вказує про те, що в опублікованих на вебсайті ВККС України рішеннях та додатках до них було відсутнє мотивування та розшифровка балів відповідно до кожного елемента оцінювання практичного завдання, виставлених як позивачці, так і іншим учасникам конкурсу. Наголошує, що про порушення своїх прав дізналася 9 червня 2025 року після отримання відповіді від ВККС України на її запит про надання зошитів та екзаменаційних відомостей від 25 квітня 2025 року.

63. Надаючи оцінку таким посиланням позивачки, Велика Палата Верховного Суду вказує, що в питаннях застосування інституту строків в адміністративному процесі потрібно враховувати:

- момент настання події, з якої має починатися відлік процесуального строку оскарження її протиправності;

- правничу ситуацію, яка б дозволяла з`ясувати, чи знала особа, право якої порушене, або мала б знати (дізнатися) про ухвалення, зокрема, певного рішення, яке спонукає до активних дій, до поведінки, націленої на своєчасний вибір форми та способу виправлення й усунення шкідливої дії цього рішення, але свідомо нічого не робить або сподівається на виправлення помилки тим, хто її допустив;

- умови, за яких мають вчиняються активні дії, спрямовані на реалізацію права на оскарження дій, бездіяльності чи рішення того, хто діями, бездіяльністю чи певним рішенням порушив права, свободи чи зачепив інтереси особи, яка про це стверджує; крім того, особа повинна своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

64. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що можливість учасника справи реалізувати своє право на подання позову / заяви має корелювати з обізнаністю цієї особи з мотивами прийняття відповідного рішення. Обізнаність з правовими підставами та мотивами прийняття рішення зумовлює виникнення в особи інтересу у зверненні до суду щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів у разі виявлення їх порушення, та надалі забезпечують змогу підготувати аргументовану позовну заяву.

65. Не заперечуючи загального висновку суду першої інстанції про те, що позивачка повинна була знати про оскаржувані рішення з моменту їх оприлюднення на офіційному сайті Комісії, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме після отримання відповіді від відповідача та ознайомлення з екзаменаційними відомостями оцінювання практичного завдання ОСОБА_1 отримала об`єктивну можливість визначитися з фактом наявності порушення її прав та інтересів, вважаючи, що у запитуваних матеріалах містяться мотиви, які стали підставою для прийняття рішень від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-23 [в частині, що стосується позивачки].

66. Отже, за конкретних обставин цієї справи, поведінка позивачки після оприлюднення оскаржуваних рішень, нетривалий проміжок часу, упродовж якого було реалізовано звернення до Комісії щодо ознайомлення з матеріалами оцінювання виконаних завдань, нетривалий проміжок часу, упродовж якого відбулося звернення до суду з позовом після отримання відповіді від ВККС України, вказує про вжиття ОСОБА_1 активних дій, спрямованих на з`ясування підстав, з приводу яких прийнято оскаржувані рішення, що, на думку Великої Палати Верховного Суду, свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

67. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшов хибного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачці у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

68. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

69. Таким чином, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Керуючись статтями 292 312 315 320 321 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 990/287/25скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко І. А. Воробйова І. В. Дашутін А. А. Ємець О. В. Кривенда С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний Т. Г. Стрелець О. В. Ступак І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Н. В. Шевцова