ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/927/18 (П/9901/927/18)

Провадження № 11-225заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П. , Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

позивача - ОСОБА_2 ,

представника позивача - ОСОБА_8,

представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - Погребняка С. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Олендер І. Я., судді: Бившева Л. І., Гончарова І. А., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.) від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа Генеральна прокуратура України, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) від 03 жовтня 2018 року № 436дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_2».

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення КДКП від 03 жовтня 2018 року № 436дп-18 прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.

КДКП у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволені відмовити, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

З лютого 2010 року ОСОБА_2 працює в органах прокуратури, а в жовтні 2016 року призначений на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України.

22 травня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В. Г. про вчинення старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, який полягав у вчиненні дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразовому грубому порушенні правил прокурорської етики.

За наслідками перевірки цієї дисциплінарної скарги 20 липня 2018 року член Комісії ОСОБА_3 склав висновок № 11/2/4-890дс-173дп-18 про наявність в діях слідчого ОСОБА_2 складу дисциплінарного проступку та запропонував КДКП притягнути того до дисциплінарної відповідальності і накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (п 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

03 жовтня 2018 року КДКП прийняла рішення № 436дп-18, яким притягнула слідчого ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Комісією зазначено, що дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_2 , є грубим порушенням правил прокурорської етики, порочить звання прокурора, а також може зашкодити репутації прокурора та авторитету прокуратури вцілому. Крім того, Комісія вважає, що такі дії позивача можуть викликати негативний суспільний резонанс.

Не погоджуючись із таким рішенням Комісії, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи КДКП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України № 1697-VII.

Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

За приписами ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, на яке запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подавати заяву про його відвід (ч. 5, 6 ст. 47 вказаного Закону).

Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені в ст. 43 Закону № 1697-VII, зокрема: (…) вчинення дій, що порочать звання прокурора (…), або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 цього Закону).

Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п. 3 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували слідуючі обставини.

28 грудня 2017 року працівниками Управління патрульної поліції у місті Києві зупинено транспортний засіб «BMW 750IL» (д.н.з. НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_2 У зв`язку із наявністю ознак нетверезого стану ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння із застосуванням приладу «Драгер». Результат тесту - 1,33 проміле. Цього ж дня працівниками патрульної поліції щодо слідчого ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

За наслідками розгляду зазначеного протоколу постановою Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року у справі № 758/339/18 ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак провадження закрито на підставі ст. 38 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року скасовано постанову Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року, а провадження у справі № 758/339/18 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАПу зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 зазначеного Кодексу.

На підставі наведеного Комісія у оспорюваному рішенні підсумувала, що відомості, зібрані під час дисциплінарного провадження, в їх сукупності підтверджують наявність у діях слідчого ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, оскільки ним проігноровано вимоги Закону № 1697-VII, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123 (далі - Кодекс).

Відповідно до ст. 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід (…) не допускати дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою слід поводити себе коректно і пристойно.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Крім того, при виконанні своїх обов`язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об`єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); (…) (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя (далі - Рекомендація Rec (2000) 19), ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 06 жовтня 2000 року).

Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19, зокрема, передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об`єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. «ґ» п. 5).

Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_2 зазначає, що всупереч ч. 3, 4 ст. 48 Закону № 1697-VI Комісія, приймаючи оскаржуване рішення, не врахувала постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 про закриття провадження у справі № 758/339/18 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку в частині порушення норм професійної етики.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/711/18 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 800/531/17.

Крім того, як вірно установлено судом першої інстанції, під час розгляду висновку про наявність у діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку КДКП в повній мірі та ретельно було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 120238, акт огляду позивача на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів («Драгер»), пояснення ОСОБА_2 від 28 грудня 2017 року та відеозапис з нагрудної відеокамери працівника УПП у місті Києві, зроблений під час зупинки позивача.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає вірним висновок КДКП, підтриманий рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року, про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності згідно із п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VIІ, оскільки вчинений ним проступок суперечить нормам Закону № 1697-VIІ та Кодексу, а відтак унеможливлює його подальше перебування на посаді слідчого.

Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що на відеозаписі працівника поліції також зафіксовано стан ОСОБА_2 при його затриманні, про що позивач не заперечує в судовому засіданні, а лише зазначає, що такий відеозапис транслювався на засіданні Комісії фрагментно.

Аргументи ОСОБА_2 про його необізнаність з порядком проходження медичного огляду та розгубленність стану у зв`язку з зупиненням його автомобіля співробітниками поліції, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки про існування можливості проходження огляду в медичному закладі позивач був попереджений співробітниками поліції, що підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери працівника Управління патрульної поліції у місті Києві. Однак ОСОБА_2 такий медичний огляд не проходив, а погодився лише на обстеження із застосуванням приладу «Драгер». Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не оскаржував дії працівників поліції під час зупинки його транспортного засобу та складення протоколу, який також позивачем оскаржений не був.

Велика Палата Верховного Суду критично сприймає посилання ОСОБА_2 на його розгубленість в склавшійся ситуації, оскільки ураховуючи службовий статус позивача, значний досвід роботи у органах прокуратури та посаду, яку він обіймає, ці обставини зумовлюють значний досвід ОСОБА_2 перебування в більш конфліктних і небезпечних ситуаціях.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов вірного висновку про помилковість доводів скаржника, що рішення Комісії є невмотивованим та прийнятим з порушенням вимог п. 120 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

При цьому вважає за необхідне зазначити слідуюче:

Пунктом 120 згаданого Положення передбачено, що рішення КДКП викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу.

Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягується до дисциплінарної відповідальності;

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

3) мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення;

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

5) порядок і строк оскарження рішення.

Як установлено судом, оскаржуване рішення КДКП від 03 жовтня 2018 року № 436дп-18 містить усі передбачені вище вимоги. При цьому, ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не зазначив жодного прикладу порушення Комісією вище вказаних правових норм (щодо відкриття дисциплінарного провадження, складення висновку за результатами перевірки, оформлення рішення Комісії).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оцінивши рішення КДКП від 03 жовтня 2018 року № 436дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Генеральної прокуратури України ОСОБА_2» як таке, що прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 241-243, 250, 266, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

О. С . Золотніков О . М . Ситнік

О . Р . Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська