Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 990/95/24

провадження № 11-296заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року (судді Кравчук В. М., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Чиркін С. М.) у справі № 990/95/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо прийняття рішення за зверненням Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК) від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 »;

- зобов`язати ВККС розглянути по суті звернення ОАСК від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 » та прийняти рішення в порядку частини п`ятої статті 96 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та пункту 17 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення ВККС від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23; далі - Регламент ВККС).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення зборів суддів ОАСК від 25 грудня 2023 року цього ж дня він направив до ВККС звернення за № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 », підставою для чого стали висловлювання голови ВККС ОСОБА_2 на брифінгу, що відбувся 21 грудня 2023 року, щодо деяких суддів ліквідованого ОАСК, які, за доводами позивача, не відповідають стандартам етичної поведінки членів ВККС, визначеним частиною дев`ятою статті 94 Закону № 1402-VIII, і порушують його права як судді та голови ОАСК.

3. Однак ВККС, як доводив позивач, не виконала вимоги частини п`ятої статті 96 Закону № 1402-VIII і пункту 17 Регламенту ВККС щодо прийняття рішення за наслідком розгляду його звернення, а отже, допустила протиправну бездіяльність.

4. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування відзиву представник відповідача, зокрема, зазначив, що

Законом № 1402-VIII визначено дискреційні повноваження щодо внесення подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії за наявності встановлених Комісією підстав такого звільнення на підставі відповідного рішення Комісії, а Регламентом ВККС -підстави та порядок внесення окремих питань до розгляду на пленарному засіданні Комісії. Отже, Комісія в межах повноважень, визначених Законом № 1402-VIII, самостійно визначає перелік питань, які підлягають розгляду, та черговість їх розгляду. Як пояснив представник відповідача, оскільки члени Комісії за результатом голосування у засіданні 29 лютого 2024 року не затвердили до розгляду питання про розгляд листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, то Комісія не ухвалювала рішення, передбачене пунктом 104 параграфу 8 розділу І Регламенту ВККС.

5. Крім того, представник відповідача зазначив, що Комісія рішенням від 27 березня 2024 року № 93/зп-24 звільнила ОСОБА_2 з посади члена ВККС за власним бажанням, що унеможливлює застосування положень частини шостої статті 96 Закону № 1402-VIII до спірних правовідносин.

Обставини справи

6. На виконання рішення зборів суддів ОАСК від 25 грудня 2023 року позивач склав звернення до ВККС від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 »(далі - звернення від 25 грудня 2023 року).

У цьому зверненні мовилося про те, що 21 грудня 2023 року в українському національному інформаційному агентстві «УНІАН» відбувся брифінг за участю голови ВККС ОСОБА_2 з питань наявності у нього громадянства російської федерації. Під час брифінгу ОСОБА_2 пов`язав розкриття інформації про його можливе російське громадянство з початком кваліфікаційних процедур, у тому числі щодо деяких суддів ліквідованого ОАСК, та вимагав надання йому охорони через побоювання фізичної розправи.

У звернення також зазначалося, що колектив суддів ОАСК, дотримуючись презумпції невинуватості, рішуче засуджує дії осіб, які, перебуваючи на посаді судді та маючи громадянство інших країн, на порушення пункту 2 частини сьомої статті 126 Конституції України та пункту 3 частини першої статті 97

Закону № 1402-VIII добровільно не звільнилися та продовжують працювати на займаних посадах в органах та установах системи судоустрою, чим підривають довіру до судової влади в цілому.

Крім того, у зверненні судді ОАСК висловили осуд щодо публічних звинувачень колективу ОАСК без наведення будь-яких доказів чи обставин. Автори звернення вважали озвучену інформацію емоційною, маніпулятивною і такою, що не відповідає дійсності, та наголосили, що судді не можуть бути об`єктом такої довільної, публічної інтерпретації суспільно-значимих подій з боку судді - керівника ВККС.

На думку авторів звернення, поведінка ОСОБА_2 підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади та є свідченням недотримання ним етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВККС.

На підставі зазначено автори звернення спонукали Комісію надати оцінку діям члена ВККС ОСОБА_2 і у разі встановлення підстав для його звільнення з посади, визначених пунктом 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання про звільнення його з посади члена ВККС.

7. Зазначене звернення надійшло до ВККС 28 грудня 2023 року.

8. 15 лютого 2024 року до ВККС надійшов лист від 15 лютого 2024 року

№ 03-18/5066/24 за підписом голови ОАСК ОСОБА_1, у якому він просив надати інформацію щодо розгляду його листа від 25 грудня 2023 року.

9. Листом від 5 березня 2024 року № 36-1352/24 Комісія повідомила позивача про те, що в засіданні ВККС 29 лютого 2024 року було внесено пропозицію включити до переліку питань розгляд листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року за підписом голови ОСОБА_1 щодо вимоги надати оцінку діям члена ВККС ОСОБА_2 . За результатами обговорення цієї пропозиції члени Комісії не встановили підстав для розгляду листів від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року. Зазначене питання за результатами голосування членів Комісії затверджено до розгляду не було.

10. 11 березня 2024 року на адресу Комісії надійшов запит про отримання публічної інформації, в якому позивач просив надати витяг з протоколу засідання Комісії від 29 лютого 2024 року про включення до переліку питань щодо розгляду листів ОАСК від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, копію технічного запису засідання, проект рішення та копію ухваленого рішення, інформацію щодо доповідача за вказаними листами та особи, яка визначала дату, час і місце проведення засідання Комісії щодо розгляду вказаних листів, перелік питань, що виносилися на засідання, та дату оприлюднення вказаної інформації на вебсайті Комісії, інформацію щодо порядку розгляду вказаних листів та норм законодавства, якими керувалася Комісія під час їх вирішення.

11. Листом Комісії від 15 березня 2024 року № В-1593/24 позивачу роз`яснено, за яким порядком розглядалися листи від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року, та повідомлено, що перелік внесених для розгляду на засіданні Комісії 29 лютого 2024 року питань був оприлюднений на вебсайті Комісії 28 лютого 2024 року. Також позивачу повідомлено, що у засіданні Комісії 29 лютого 2024 член ВККС ОСОБА_3 вніс пропозицію включити до переліку питань розгляд вказаних листів, це питання Комісія не затвердила до розгляду, з огляду на що рішення за результатами голосування членів Комісії щодо внесення вказаного питання до розгляду не ухвалювалось. Крім того, позивачу роз`яснено порядок направлення витягу із протоколу засідання та копії технічної фіксації засідань.

12. Вважаючи протиправною бездіяльність ВККС щодо розгляду звернення від 25 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

14. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон № 1402-VIIIне визначає для ВККС процедуру розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена Комісії, однак частково ця процедура визначена Регламентом ВККС. При цьому суд першої інстанції зауважив, що на час виникнення спірних правовідносин Регламент ВККС не передбачав докладної процедури розгляду такого звернення, зокрема, щодо попередньої, до розгляду на засіданні Комісії, перевірки його обґрунтованості.

15. Разом з цим, проаналізувавши чинну на час виникнення спірних правовідносин редакцію Регламенту ВККС та зваживши на положення пунктів 5, 6 частини першої статті 96 Закону № 1402-VIII, а також потребу в захисті авторитету правосуддя, суд першої інстанції виснував, що у разі надходження до ВККС звернення з вимогою внести до ВРП подання про звільнення члена ВККС, Комісія повинна була таке звернення розглянути по суті: оцінити його на предмет наявності підстав для звільнення члена ВККС та вирішити питання про внесення відповідного подання або про відмову у внесенні подання, якщо за результатами розгляду звернення виявиться, що такі підстави відсутні.

16. За висновком суду першої інстанції, не розглянувши звернення від 25 грудня 2023 року та не прийнявши за результатом його розглядом відповідного рішення, Комісія ВККС припустилася бездіяльності, оскільки не прийняла рішення у пленарному складі не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання звернення, як це передбачено пунктом 17 Регламенту ВККС.

17. Водночас суд першої інстанції зауважив, що сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладненою діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту. Таким чином, сама лише констатація бездіяльності ВККС, яка виявилася у зволіканні з розглядом і вирішенням звернення позивача, не відповідає вимогам ефективного способу захисту, оскільки не здатна відновити право позивача на розгляд звернення.

У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що метою звернення позивача до ВККС було надання оцінки діям ОСОБА_2 і внесення до ВРП подання про звільнення його з посади члена Комісії. Однак на час звернення позивача до суду із цим позовом ОСОБА_2 вже був звільнений з посади члена ВККС, а отже, Комісія вже не мала повноважень оцінювати його дії на предмет дотримання етичних стандартів, які застосовуються до суддів, як складової професійної етики члена ВККС. Таким чином, бездіяльність Комісії щодо своєчасного розгляду звернення від 25 грудня 2023 року, за висновком суду першої інстанції, припинилася з дня звільнення ОСОБА_2 з посади члена ВККС, тобто 27 березня 2024 року, і до звернення позивача до суду (2 квітня 2024 року).

18. З огляду на те, що позивач обрав способом захисту свого порушеного права, як зауважив суд першої інстанції, саме визнання протиправною бездіяльності Комісії щодо прийняття рішення за зверненням від 25 грудня 2023 року та зобов`язання ВККС розглянути по суті це звернення і прийняти рішення, однак з 27 березня 2024 року ВККС не має повноважень вирішувати питання про внесення подання про звільнення колишнього члена Комісії ОСОБА_2 з посади, то суд першої інстанції зазначив, що не може зобов`язати ВККС вчинити дії, які не ґрунтуються на законі та не відповідають її повноваженням на час вирішення справи, відтак вимога позивача щодо зобов`язання Комісії розглянути звернення від 25 грудня 2023 року не відповідає чинним повноваженням ВККС і не може бути задоволеною.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що зволікання з розглядом звернення не мало вагомих наслідків для прав та інтересів позивача, оскільки можливість оцінки дій та висловлювань судді ОСОБА_2 на предмет суддівської етики в загальному порядку не втрачено.

19. У підсумку суд першої інстанції виснував, що в контексті обставин цієї справи бездіяльність ВККС не може бути визнана протиправною, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

20. 9 грудня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року, в якій він стверджує про наявність усіх підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, визначених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з одночасним ухваленням нового рішення - про задоволення позовних вимог.

21. На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наполягає, що Комісія самоусунулася від розгляду звернення від 25 грудня 2023 року та надання оцінки поведінці її члена ОСОБА_2 , а отже, без належних нормативних підстав не виконала свої повноваження, встановлені частиною п`ятою статті 96

Закону № 1402-VIII і пунктом 17 Регламенту ВККС, щодо прийняття рішення про внесення ВРП подання про звільнення члена Комісії ОСОБА_2 з посади, що свідчить про протиправність бездіяльності ВККС. Однак, на переконання скаржника, суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам у межах заявлених позовних вимог, не враховав повноваження Комісії, встановлені частиною п`ятою статті 96 Закону № 1402-VIII і пунктом 17 Регламенту ВККС.

22. На противагу висновку суду першої інстанції про те, що приписи статті 96

Закону № 1402-VIII застосовні лише до чинних членів ВККС, скаржник зазначає, що ОСОБА_2 , обіймаючи посаду члена ВККС, одночасно обіймав і посаду судді, а тому зобов`язаний був дотримуватися норм Кодексу суддівської етики.

Скаржник доводить, що згідно із частинами шостою та сьомою статті 62

Закону № 1402-VIII у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККС проводить відповідну перевірку. Крім того, на підставі частини п`ятої статті 84, частини четвертої статті 79-5 Закону № 1402-VIII у разі виявлення фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, ВККС може звернутися до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті.

У цьому контексті скаржник покликається і на положення частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та пункт 3 частини першої статті 3, частину другу статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», переконуючи, що ВККС має повноваження щодо проведення перевірки у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, та/або направлення звернення до ВРП для його вирішення.

На підставі зазначеного скаржник стверджує, що суд першої інстанції протиправно втрутився у дискрецію ВККС, зробивши висновок щодо рішення, яке мала прийняти ВККС за результатами розгляду звернення, і відповідно незаконно визначив спосіб захисту порушених прав позивача.

23. ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що на підставі пункту 6 частини першої статті 5 КАС України він у подальшому може звернутися до суду з окремим позовом про стягнення з відповідача (суб`єкта владних повноважень) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

24. Крім того, скаржник наполягає, що у позові він просив суд зобов`язати ВККС розглянути по суті звернення, а не прийняти конкретне рішення, чого, як він уважає, не врахував суд першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

25. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВККС спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

26. Так, представник відповідача, зокрема, зазначає, що за обставинами цієї справи члени Комісії, скориставшись своїм правом вносити пропозиції до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі, не підтримали включення цього питання до порядку денного пленарного засідання Комісії через відсутність підстав та одноголосно пленарним складом Комісії затвердили перелік питань за винятком питання щодо розгляду звернення позивача в порядку, передбаченому пунктом 17 Регламенту ВККС, що, на переконання представника відповідача, свідчить про відсутність протиправної бездіяльності Комісії щодо розгляду такого звернення.

Рух апеляційної скарги

27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 листопада 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а ухвалою від 11 грудня 2024 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 13 березня 2025 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

28. Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

29. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. У розглядуваній справі ОСОБА_1 поставив перед судом питання про неправомірність дій ВККС щодо розгляду його звернення та ухвалення рішення у пленарному складі відповідно до частини п`ятої статті 96 Закону № 1402-VIII та пункту 17 Регламенту ВККС.

31. Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

32. Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 96 Закону № 1402-VIII у разі встановлення підстав для звільнення члена ВККС з посади, визначених

пунктами 3-6 частини першої цієї статті, ВККС може своїм рішенням внести до ВРП подання про звільнення з посади відповідного члена Комісії. З дня ухвалення рішення Комісії про внесення зазначеного подання такий член Комісії відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до прийняття рішення ВРП.

Процедура розгляду та ухвалення рішення про звільнення члена Комісії за поданням ВККС здійснюється відповідно до положень Регламенту ВККС.

33. Порядок розгляду заяв про виявлення невідповідності члена ВККС вимогам, установленим законодавством, визначений Регламентом ВККС.

34. Так, пунктом 17 Регламенту ВККС передбачено, що у разі надходження до Комісії звернення про виявлення обставин щодо невідповідності члена Комісії вимогам, установленим Законом; порушення ним вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, а також про неучасть члена Комісії у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразової відмови без поважних причин від голосування з питань, що розглядаються; наявність обставин, які свідчать про грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним із статусом члена ВККС або виявило його невідповідність займаній посаді; допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя і судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВККС, не пізніше сьомого робочого дня з дня отримання такого звернення Комісія у пленарному складі ухвалює рішення про внесення ВРП подання про звільнення члена Комісії в порядку, визначеному Комісією.

Член Комісії, щодо якого розглядається питання про внесення ВРП подання про його звільнення, має право надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для відповідного звернення, а у разі неможливості безпосередньої участі в засіданні Комісії надати такі пояснення письмово чи взявши участь у засіданні в режимі відеоконференції.

35. Комісія у пленарному складі вправі визначити пріоритетність та черговість питань, що мають бути розглянуті в засіданні Комісії у пленарному складі. Дату, час і місце проведення засідання Комісії у пленарному складі та перелік питань, що виноситься для розгляду на засіданні, за пропозиціями членів Комісії визначає голова Комісії (пункт 68 Регламенту ВККС).

36. Згідно з пунктом 72 Регламенту ВККС члени Комісії мають право вносити пропозиції до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі . Пропозиція до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі, внесена та (або) підтримана не менш як трьома членами Комісії, обов`язково включається до переліку питань найближчого засідання Комісії у пленарному складі .

37. Пунктом 73 Регламенту визначено, що у разі наявності питань, що потребують невідкладного вирішення, до внесеного для розгляду на засіданні Комісії переліку питань можуть бути внесені зміни безпосередньо на засіданні Комісії.

38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 24 листопада 2022 року у справі № 9901/480/19, роз`яснювала, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу / його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Вагомими є юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

39. Як установив суд першої інстанції, про що йшлося вище у цій постанові, на засіданні ВККС у пленарному складі 29 лютого 2024 року член ВККС ОСОБА_3 виніс на голосування питання про затвердження проєкту переліку питань, який було опубліковано на сайті Комісії 28 лютого 2024 року, серед яких і питання про розгляд листів позивача від 25 грудня 2023 року та від 15 лютого 2024 року стосовно оцінки дій члена ВККС ОСОБА_2 .

40. Водночас члени Комісії, скориставшись своїм правом вносити пропозиції до переліку питань, внесених для розгляду на засіданні Комісії у пленарному складі, за результатами голосування не затвердили до розгляду це питання.

41. За таких установлених у справі обставин поведінка ВККС щодо розгляду звернення від 25 грудня 2023 року № 03-18/38398/23 «Щодо поведінки ОСОБА_2 » не має характеру протиправної бездіяльності.

42. Аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 990/69/24, обставини у якій були подібними до обставин у розглядуваній справі.

43. Отже, апеляційним розглядом цієї справи не підтвердилися доводи позивача про те, що ВККС допустила протиправну бездіяльність щодо розгляду його звернення.

44. Підсумовуючи викладене, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, і дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в цій постанові.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

45. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (пункт 2 частини першої статті 315 КАС України).

46. Частиною четвертою статті 317 КАС України встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

47. З огляду на викладені вище у цій постанові висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з її викладенням у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 266 292 308 311 315 317 321 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 листопада 2024 року у справі № 990/95/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. ШевцоваСудді: О. О. Банасько С. І. Кравченко О. Л. Булейко О. В. Кривенда Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич В. В. Король Є. А. УсенкоВідповідно до частини третьої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформила суддя Губська О. А.