ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Справа № 922/4114/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.перевіривши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016у справігосподарського суду Харківської областіза позовомпрокурора Дзержинського району м. Харковадо1. Харківської міської ради; 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Сан-Марино";про скасування рішенняв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Хорс К.Б., прок. відділу ГПУ, пос. № 042931 від 15.04.2016;від відповідачів:Макарова І.О., дов. б/н від 14.12.2015; від Генеральної прокуратури України:Прокурор відділу, пос. № 042931 від 15.04.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.09.2015 (суддя Ємельянова О.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою від 15.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Слободін М.М. - головуючий, Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позовні вимоги прокурора правомірні, проте з урахуванням звернення позивача до господарського суду з пропуском строку позовної давності та відсутністю поважних причин його пропуску, вони задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з судовими рішеннями заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 41 Земельного кодексу України. Скаржник вважає, що судами не досліджено поважність причин пропуску строку позовної давності.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Відповідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.08.2016, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Костенко Т.Ф. та відпусткою судді Сибіги О.М. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Коробенко Г.П., Мачульський Г.М. Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі на 31.08.2016.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 06.07.2011 за № 330/11 обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Сан-Марино" передано функції замовника на будівництво зі зміною його функціонального призначення під житлову забудову по вул. Дерев'янка, 19 та надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 6310136300:16:003:0035, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 3,000 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 22.02.2008 за № 349/08 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Дерев'янка, 19 та встановлений термін будівництва - до 31.12.2013 (п. 11 додатку № 1). На підставі вказаного вище рішення обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Сан-Марино" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3 000 га по вул. Дерев'янка 19 (серія ЯК № 159254).

Відповідно інформації ДПІ у Дзержинському р-ні міста Харкова нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8952000 грн.

За ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міської ради, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Ст. 41 Земельного кодексу України, встановлено що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Громадяни та юридичні особи відповідно ст. 116 Земельного кодексу України, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 за № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно п. 3 Примірного статуту ЖБК при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше п'яти чоловік.

Згідно абз. 2 п.4 та абз. 2 п. 5 Примірного статуту, рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно абз. 2 п. 7 та абз. 1 п. 8 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

До членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

За приписами абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Як встановлено господарськими судами, 10.03.2009 загальними зборами засновників ОК "ЖБК "Сан-Марино" (протокол №1) вирішено створити ОК "ЖБК "Сан-Марино" та затвердити список членів кооперативу у наступному складі: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8; затверджено та підписано Статут кооперативу; обрано головою кооперативу ОСОБА_11 з моменту державної реєстрації кооперативу.

Пунктом 1.5. Статуту кооперативу також визначено, що засновниками кооперативу є ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8

Апеляційним господарським судом встановлено, що Статут кооперативу та матеріали справи не містять відомостей, що його засновники потребували поліпшення житлових умов та перебували на квартирному обліку. Відповідно Статуту місцезнаходженням кооперативу є м. Харків, вул. Пушкінська, 55.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОК "ЖБК "Сан-Марино" створено всупереч вимогам статей 133-135, 137 Житлового кодексу УРСР, пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Як встановлено апеляційним господарським судом, при державній реєстрації нової редакції Статуту кооперативу, зареєстрованого 08.04.2009 (номер запису 14801020000043846), вказані порушення не усунуті, кількість засновників залишилася попередньою; доказів перебування цих осіб на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов також не надано.

Апеляційний господарський суд встановив, що ОК "ЖБК "Сан-Марино" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 Житлового кодексу та ст. 41 Земельного кодексу України, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам створення житлово-будівельного кооперативу.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Харківської міської ради про безоплатну передачу ОК "ЖБК "Сан-Марино" у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України, є незаконним.

Відповідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Заступник прокурора Харківської області в касаційній скарзі посилається на поважність пропуску строків позовної давності, а саме набрання чинності 01.12.2012 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", згідно якого у прокурора виникла можливість бути позивачем у разі звернення до суду в інтересах держави. Скаржник вважає, що саме з вказаної дати обчислюється окремий строк позовної давності саме для прокурора.

Ст. 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Частинами 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з відповідним позовом) встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" від 18.09.2012, на який посилається скаржник, не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Принагідно також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах зі справ: № 910/4114/15 від 11.05.2016, № 3-23гс14 від 27.05.2014, № 916/2414/13 від 23.12.2014, № 6-178цс15 від 01.07.2015, які відповідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими до виконання.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо оскарження прокурором рішення 8 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 06.07.2011 за № 330/11 починається саме з дати прийняття цього рішення, оскільки, як встановлено господарськими судами рішення приймалось за участю прокурора міста Харкова, який був присутній на даному засіданні. Органи прокуратури, відповідно ст. 63 Закону України "Про прокуратуру" становлять єдину централізовану систему.

Заява ОК "ЖБК "САН-Марино" про застосування позовної давності подана до винесення судом рішення за ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 15.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду зі справи № 922/4114/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський