ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Справа № 906/843/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017у справі№ 906/843/16 Господарського суду Житомирської областіза позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити діїза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище"простягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Білоус Р.А. (дов. від 03.01.2017),

відповідача-1: Волощук П.Ю. (дов. від 30.12.2016),

відповідача-2: Волощук П.Ю. (дов. від 28.12.2016)

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Млинище" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про визнання протиправними дії відповідача-1, вираженої у вимозі про підписання та скріплення печаткою акта приймання-передачі природного газу №ЖТЗ00012086 від 30.11.2015 та сплату 829 705,15 грн. заборгованості, а також про зобов'язання відповідачів - 1, 2 здійснити перерахунок спожитого у листопаді 2015 року позивачем газу та відобразити в обліку відсутність заборгованості позивача за спожитий природний газ у листопаді 2015 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним видами діяльності позивача є вирощування і реалізація зернових культур, тому з огляду на особливості господарської діяльності і її сезонність позивач споживає газ не постійно. Позивач вказував на те, що в листопаді 2015 року споживав газ виключно в дні роботи газосушильної установки, а саме: 01, 03, 04-07, 09, 16-18 числа. На думку позивача, оскільки газосушильна установка в решту днів не працювала через погодні умови, відповідачем було безпідставно заявлено вимогу про стягнення 829 705,15 грн. спожитого у період з 18.11.2015 до 25.11.2015 газу у зв'язку з несправністю лічильника газу. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 610 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 40, 41 Закону України "Про ринок природного газу", статті 14 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Водночас до суду першої інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" із зустрічним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище", в якому, з урахуванням заяви про зменшення вимог, просило стягнути 829 660,13 грн. вартості обсягу донарахованого (необлікованого) природного газу. Вимоги зустрічного позову обґрунтовані обставинами необлікованого споживання відповідачем природного газу у зв'язку з несправністю лічильника газу у спірний період. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.11.2016, ухваленим суддею Давидюк В.К., у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин не споживання природного газу у спірний період до моменту припинення газопостачання. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б., постановою від 11.01.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін. Окрім цього, суд апеляційної інстанції визнав заявлені вимоги первісного позову як такі, що не відповідають встановленим способам захисту прав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Млинище" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами недотримання процедури для здійснення перерахунку природного газу, а саме - відсутність двостороннього акта про порушення, на підставі якого здійснюється такий перерахунок. Окрім цього, скаржник наголошує на недоведеності факту протранспортованих обсягів природного газу на спірну суму у листопаді 2015 року. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 32 - 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за зустрічним позовом вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Млинище" (споживач) був укладений договір №2015/ТП-ПР-701770 на постачання природного газу за регульованим тарифом. Відповідно до умов пункту 1.1. договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Як вказував позивач, 24.11.2015 останній запустив газосушильну установку і виявив, що прилад обліку газу не працює. В той же день він звернувся до відповідача-2 (за первісним позовом) із заявою про направлення представника на вузол обліку газу. 25.11.2015 під час перевірки стану лічильника газу G250 ТЕМП 1/160 № 150810, встановлено непридатність останнього через зупинку відлікового механізму. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки стану обліку природного газу №120131від 25.11.2015. Лічильник газу було відправлено на перевірку, яка проводилась Науково-виробничою фірмою "ТЕМП", про що складено акт огляду лічильника газу роторного G250 ТЕМП 1/160 №150810 від 26.11.2015. Після здійснення ремонту лічильник було встановлено і перевірено представниками відповідача-2, що підтверджується актом від 30.11.2015. В подальшому 11.12.2015 відповідач-2 надіслав позивачу акти приймання-передачі від 30.11.2015 №261, 261а про транспортованого природного газу за листопад 2015 року та технічний розрахунок від 30.11.2015. В зазначених актах здійснено розрахунок кількості спожитого газу за період з 18.11.2015 по 25.11.2015 в розмірі 92 130 м. куб. Також 08.07.2016 відповідач-2 надіслав позивачу лист-вимогу про сплату коштів за спожитий в листопаді 2015 року газ в розмірі 829 705,15 грн. разом з актами приймання-передачі природного газу, видатковою накладною та рахунком. Листом від 19.07.2016 відповідач-2 повідомив позивача про те, що для відновлення газопостачання необхідно оплатити відповідачу-1 вартість необлікованого (донарахованого) природного газу в розмірі 92 135 м. куб. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" про визнання протиправними дії відповідача-1, вираженої у вимозі про підписання та скріплення печаткою акта приймання-передачі природного газу №ЖТЗ00012086 від 30.11.2015 та сплату 829 705,15 грн. заборгованості, а також про зобов'язання відповідачів - 1, 2 здійснити перерахунок спожитого у листопаді 2015 року позивачем газу та відобразити в обліку відсутність заборгованості позивача за спожитий природний газ у листопаді 2015 року. Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище" про стягнення 829 660,13 грн. вартості обсягу донарахованого (необлікованого) природного газу. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у первісному позові, суд апеляційної інстанції зокрема виходив з того, що заявлені вимоги не відповідають встановленим способам захисту прав. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки. Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлені позивачем з первісним позовом вимоги про визнання протиправними дії відповідача-1, вираженої у вимозі про підписання та скріплення печаткою акта приймання-передачі природного газу №ЖТЗ00012086 від 30.11.2015 (який за своєю природою є лише товарно-супровідним документом) та сплату 829 705,15 грн. заборгованості, а також про зобов'язання відповідачів - 1, 2 здійснити перерахунок спожитого у листопаді 2015 року позивачем газу та відобразити в обліку відсутність заборгованості позивача за спожитий природний газ у листопаді 2015 року, не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Отже, визнання протиправними дії відповідача-1, вираженої у вимозі про підписання та скріплення печаткою акта приймання-передачі природного газу, а також зобов'язання відповідачів - 1, 2 здійснити перерахунок спожитого позивачем газу та відобразити в обліку відсутність заборгованості позивача за спожитий природний газ не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення. За таких обставин, висновок судів про відмову у первісному позові визнається колегією суддів правомірним. Водночас колегія суддів визнає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на таке. Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються, крім норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договором та спеціальними нормативними актами, а саме: Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕЕ 13.09.2012 № 1181 (які діяли у спірний період), що регулюють відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення) (далі - Правила №1181) та Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 (далі - Правила № 618). Відповідно до пункту 5.13. Правил №618 перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться у випадках (у тому числі): при наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправність ЗВТ). Абзацом 3 пункту 5.13.1. Правил № 618 визначено, що у разі аварійних ситуацій перелік яких надано в пункті 8.2. цих Правил, і які зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, перерахунки здійснюються згідно з підпунктом 5.13.2. цих правил за період з моменту виникнення аварійної ситуації до моменту її усунення. Пунктом 8.2. Правил визначено, що до аварійних ситуацій ЗВТ належать ситуації, за якими (у тому числі) відсутнє електричне живлення, яке забезпечує функціонування вимірювального комплексу у штатному режимі. Згідно з пунктом 3.12.2. Правил № 1181 перерахунки обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу проводяться у випадках (у тому числі): наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, інші несправності ЗВТ, що впливають на облік газу. Відповідно до пункту 3.12.11. Правил № 1181 за будь-яких перевірок у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу (помилки в розрахунках об'єму розподіленого/протранспортованого газу, відсутність чи вихід з ладу вимірювальних перетворювачів параметрів газу і перепаду тиску, витоки газу в імпульсних лініях до перетворювачів тиску газу та перепаду тиску, виявлення факту несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку, використання конфігурації обчислювача, яка не відповідає документації на комерційний вузол обліку газу тощо), представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною за його технічний стан особою складає двосторонній акт про порушення цих Правил. Акт, підписаний представниками сторін, є підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого-переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у підпунктах 3.12.3, 3.12.4 цього пункту або в умовах договору. Як вбачається з аналізу норм Правил № 618 та Правил № 1181, зазначені правила у спірних правовідносинах фактично доповнюють одне одного. Пунктом 3.12.5 Правил № 1181 передбачено, що якщо порушень у роботі ЗВТ за результатами позачергової повірки або експертизи ЗВТ не виявлено у всіх випадках обсяг споживання/розподілу/транспортування природного газу за період відсутності ЗВТ розраховується за середньогодинними або середньодобовими даними попередніх п'яти аналогічних періодів. За наявності виявлених та документально підтверджених фактів втручання в роботу ЗВТ, що призвело до викривлення результатів вимірювань обсягу споживання/розподілу/транспортування газу, здійснюється відповідний перерахунок згідно з підпунктами 3.12.3., 3.12.4 цього пункту. У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо перерахунку за спожитий природний газ та/або здійснення оплати згідно з проведеним перерахунком сторони можуть звернутися до територіальних підрозділів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, або до суду. З огляду на що, недотримання процедури, яка визначена приписами наведених Правил, не дає правових підстав для здійснення такого перерахунку. Між тим, під час розгляду справи, судами відповідні обставини не встановлювались. Водночас покладаючи в основу оскаржуваних судових рішень висновок щодо несправності (невідповідності метрологічним характеристикам) лічильника газу позивача, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам позивача про відсутність записів у спірний період з архіву коректора об'єму газу, який входить до вузла обліку природного газу. Між тим, обставини несправності у спірному періоді коректора об'єму газу, як самостійного приладу, суди не досліджували. Окрім цього, позивач наголошував на відсутності своєї вини щодо втручання у роботу лічильника газу, з огляду на встановлені у акті огляду лічильника від 26.11.2015 № 150810 обставини виходу його з ладу через неналежну якість газу. На дослідженні зазначених обставин позивач наголошував упродовж усього розгляду спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі в частині задоволення вимог зустрічного позову підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Млинище" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі №906/843/16 Господарського суду Житомирської області та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.11.2016 в частині задоволення зустрічного позову скасувати.

Матеріали справи в цій частині скерувати для нового розгляду до Господарського суду Житомирської області.

В решті постанову у справі залишити без змін

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга