ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 911/4068/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко Н.П. дов.№01-22/6-101 від 17.01.2015

відповідача - Білака Я.Ю. дов. б/н від 27.10.2015

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "IAS-Бориспіль"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015

у справі №911/4068/13 Господарського суду Київської області

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "IAS-Бориспіль"

про стягнення 440299,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2015 (суддя Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О., Станік С.Р.), позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "IAS-Бориспіль" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 543 785,20 грн. збитків, відповідно розподілений судовий збір.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не повернуто 165 багажних візків та не відшкодовано їх вартість, в ході розгляду спору факт втрати (неможливості повернення) багажних візків в кількості 165 штук по суті Відповідач не спростував.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішення та постановою, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "IAS-Бориспіль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.225 Господарського кодексу України, ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неправильно визначив вартість втрачених візків, взявши до уваги експертний висновок.

У відзиві на касаційну скаргу позивач Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить оскаржену постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення, як безпідставну.

В судовому засіданні представником відповідача усно було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди, яке відхиляється судовою колегією касаційної інстанції, оскільки відповідач не позбавлений можливості укласти мирову угоду в процесі виконання судового рішення.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

18.05.2012 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №52-34-40, за умовами якого Відповідач зобов'язався у 2012 р. надати Позивачеві послуги обслуговування багажних візків, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п.1.3. договору Позивач доручив Відповідачеві обслуговування багажних візків Позивача, які використовуються пасажирами для перевезення багажу, які будуть передані Позивачем Відповідачу згідно з відповідним актом передачі-приймання.

Згідно з п.1.3.2 договору кількість послуг складається із сумарної кількості послуг згідно з актами наданих послуг.

Відповідно до п.6.3.4. - 6.3.8 договору Відповідач зобов'язався надавати якісне обслуговування обладнання у відповідності до технології надання послуг переміщення, комплектування та транспортування багажних візків Позивача; здійснювати заходи по недопущенню розкрадання; підтримувати зразковий робочий та санітарний стан обладнання; здійснювати дрібний ремонт обладнання за власні кошти; забезпечити цілодобове функціонування обладнання.

Згідно з п.6.3.9 договору Відповідач зобов'язався відшкодувати збитки, завдані втратою, нестачею або пошкодженням обладнання.

Відповідно до п.6.3.10 договору Відповідач зобов'язався після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового розірвання, повернути Позивачу багажні візки, передані згідно з актами передачі-приймання обладнання, в такій же кількості та якості з урахуванням нормального фізичного зносу, кількості обладнання, переданих в ремонт, та тих, що підлягають списанню.

Згідно з п.11.3 договору у випадку невиконання, або неналежного виконання стороною своїх обов'язків вона зобов'язана сплатити збитки іншій стороні, що виникнуть у зв'язку з цим.

За актами приймання-передачі від 01.05.2012 та від 12.06.2012 Позивачем передано Відповідачу на обслуговування багажні візки кількістю 1017 шт. (717+300). За актом від 31.12.2012 Відповідач повернув Позивачеві 852 багажних візка. Таким чином 165 візків не було повернуто Позивачеві (втрачено).

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи №11370/14-53 від 23.02.2015 загальна ринкова вартість втрачених 165 багажних візків, які передавались відповідачу на обслуговування за договором та актами склала станом на 24.10.2013 (дату звернення до суду) 543 785,20 грн. (з ПДВ), станом на 19.02.2015 (дату проведення експертного дослідження) 1 513 593,20 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

З наведених норм вбачається, що застосування до порушника цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків застосовується у разі наявності наступних складових правопорушення: 1) протиправна поведінка певної особи; 2) наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою першої особи та втратами другої особи; 3) наявність вини першої особи, при цьому її відсутність має доводити ця особа; 4) наявність збитків у вигляді втрат чи упущеної вигоди іншої особи

З встановлених судовими інстанціями обставин справи вбачається наявність всіх складових правопорушення: недотримання визначеного умовами договору обов'язку відповідача щодо схоронності переданих на обслуговування візків, в результаті чого вони були втрачені (три складових правопорушення), наявність збитків у вигляді вартості втраченого майна (четверта складова), розмір яких визначений експертом.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "IAS-Бориспіль" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі №911/4068/13 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.