ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Справа № 922/6215/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 (головуючий суддя Шевель О.В., судді Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 03.12.2015 (суддя Присяжнюк О.О.)у справі№ 922/6215/15 Господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"доПриватного акціонерного товариства "Харківській коксовий завод"провизнання кредитором та виконання зобов'язання перед кредитором,за участю представниківпозивачаНовик Є.М.,відповідачаМецгер Ю.Ю.,В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2015, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2016, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 63 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" 30.11.2015 звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", в якій просило визнати вимоги позивача до відповідача в розмірі 55.653.679,91 доларів США та 47.766.351,07 грн., зобов'язати відповідача в особі комісії з виділу визнати вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та зобов'язати виконати зобов'язання перед кредитором в розмірі 55.653.679,91 доларів США та 47.766.351,07 грн.

Судами також встановлено, що позивач виступає кредитором відповідача за майновими вимогами, що виникли з укладених між сторонами кредитних договорів.

У вересні 2015 року відповідачем - Приватним АТ "Харківський коксовий завод" було оголошено про виділ з товариства без його припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України "Про акціонерні товариства" кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства, діяльність якого припиняється внаслідок злиття, приєднання, поділу, перетворення або з якого здійснюється виділ, не забезпечені договорами застави чи поруки, протягом 20 днів після надіслання йому повідомлення про припинення товариства може звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено правочином між товариством та кредитором.

Кредитор - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у жовтні 2015 року надав голові комісії з виділу Приватного АТ "Харківський коксовий завод" заяву з кредиторськими вимогами, в якій просив визнати кредиторські вимоги в розмірі 55.653.679,91 доларів США та 47.766.351,07 грн. і погасити їх шляхом перерахування відповідних сум на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

У зв'язку з тим, що Приватне АТ "Харківський коксовий завод" відмовилося від розгляду вказаної заяви, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" подало відповідний позов до господарського суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у ній фактично міститься дві позовні вимоги: про визнання наявності у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем та про зобов'язання відповідача виконати вказане грошове зобов'язання.

За подання зазначеної заяви ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" сплачено судовий збір у розмірі 2.436,00 грн. (тобто 2 розміри мінімальної заробітної плати станом на 30.11.2015), що відповідає сумі судового збору за подання до господарського суду позову із двома вимогами немайнового характеру (пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Як зазначено у п.п. 2.2 та 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", ст. 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі у зв'язку з вимогами, заснованими на приписах ч. 5 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Колегія суддів відзначає, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці, тобто будь-який майновий спір має ціну.

Як вбачається зі змісту позовних вимог у даній справі, позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати зобов'язання перед кредитором в розмірі 55.653.679,91 доларів США та 47.766.351,07 грн. Вказане зобов'язання ґрунтується на укладених між сторонами кредитних договорах, за умовами яких позивач (банк) надав відповідачеві (позичальнику) кредитні кошти, а позичальник у свою чергу зобов'язався повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в договорах.

Таким чином, способом виконання даного зобов'язання є перерахування відповідачем грошових сум на рахунок позивача (про що також вказано і у заяві з кредиторськими вимогами позивача, а.с. 20), дана вимога має вартісну оцінку, а відтак є майновою.

Відповідно, судовий збір за подання вказаного позову мало бути сплачено в порядку п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", яким встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, станом на момент подання позовної заяви (у листопаді 2015 року) позивач мав сплатити за дану майнову вимогу 182.700,00 грн. судового збору (тоді як фактично ним було сплачено 2.436,00 грн. за дві позовні вимоги).

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перша позовна вимога про визнання вимоги позивача до відповідача в розмірі 55.653.679,91 доларів США та 47.766.351,07 грн. також є майновою. Оскільки змістом вказаної вимоги є не перерахування коштів відповідачем позивачеві, а виконання певних дій щодо включення зазначених сум до відповідних документів бухгалтерської звітності Приватного АТ "Харківський коксовий завод", то вказана позовна вимога має немайновий характер.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі, меншому ніж передбачено законодавством України, то за таких обставин місцевим судом підставно повернуто заявнику позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.12.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 у справі № 922/6215/15- без змін.

Головуючий суддяО.О. ЄвсіковсуддіО.А. Кролевець О.В. Попікова