ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 924/178/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Тімокс" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 у справіГосподарського суду Хмельницької областіза позовомПрокурора Білогірського району Хмельницької областідо Фермерського господарства "Тімокс" Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області провизнання недійсним розпорядження та договорів оренди,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Клюге Л.М. (0посв. ГПУ від 17.01.13 № 014652),

відповідача-1: Ткачук І.М. - голова,

відповідача-2: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 31.03.2015 господарського суду Хмельницької області в задоволенні позову про визнання недійсними розпорядження Білогірської райдержадміністрації №125/2006-р від 26.04.2006 та договорів оренди землі від 14.06.2006 відмовлено.

Постановою від 28.05.2015 Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду, ФГ "Тімокс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням № від 26.04.2006 125/2006-р Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області фермерському господарству "Тімокс" передано землі запасу Кур'янківської сільської ради загальною площею 38,2852 га, в т.ч. рілля 27,4680 га, пасовище - 105424 га, для ведення фермерського господарства та болото для виробничих потреб строком на 25 років.

На підставі вказаного розпорядження між Білогірською районною державною адміністрацією та ФГ "Тімокс" укладено договір оренди земельної ділянки від 14.06.2006, за умовами якого останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 38,0104 га, у тому числі: ріллі - 27,4680 га, пасовище - 10,5424 га (землі запасу Кур'янківської сільської ради), яка знаходиться на території Кур'янківської сільської ради.

Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 212 266 грн.

Строк дії договору - на 25 років (п. 8 договору).

Відповідно до п.п. 9, 11 договору орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 20,0 грн. за один га земель зайнятих ріллею та 10,0 грн. за один га земель займаних пасовищами. Загальна сума орендної плати становить - 654,78 грн. в рік, яка вноситься на рахунок Кур'янківської сільської ради. Орендна плата вноситься щорічно до 15 червня та 15 листопада рівними частками.

Пунктом 13 передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законом.

Договір зареєстровано в Білогірському районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі здійснено відповідний запис від 18.09.2006 за № 010674800003.

Окрім того, 14.06.2006 між Білогірською районною державною адміністрацією та ФГ "Тімокс" укладено ще один договір оренди земельної ділянки, згідно якого останньому передано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2748 га, у тому числі: болото - 0,2748 га (землі запасу Кур'янківської сільської ради).

В п. 5 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 432 грн.

Строк дії договору - на 25 років (п. 8 договору).

Відповідно до п.п. 9, 11, 13 договору орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 20,0 грн., за один га земель. Загальна сума орендної плати становить - 5,50 грн. в рік, яка вноситься на рахунок Кур'янківської сільської ради. Орендна плата вноситься щорічно до 15 червня та 15 листопада рівними частками. Розмір орендної плати переглядається один раз на 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Договір підписаний, скріплений печатками сторін та зареєстрований в Державному реєстрі земель 19.06.2006 за №010674800001.

Звертаючись з позовом у даній справі, Прокурор Білогірського району Хмельницької області послався на те, що у спірних договорах вказана нормативно-грошова оцінка землі, розрахунок якої фактично не проводився.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, Рівненський апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що згідно приписів ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що орендар - ФГ "Тімокс" протягом тривалого часу належно користувався земельною ділянкою, сплачуючи за її користування орендну плату, доказів порушення або невиконання ним умов спірного договору судам надано не було. В той же час, відділом Держземагентства у Білогірському районі Хмельницької області орендарю ФГ "Тімокс" були направлені листи за вих. № 09-3885/14 від 23.12.2014 та №10-2206-0.4-133/2-15 від 21.01.2015, щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок сількогосподарського призначення в частині збільшення орендної плати відповідно до Податкового кодексу України, подальше виконання яких призвело б до усунення порушень, які було допущено при укладенні договору і, відповідно захистило права добросовісного землекористувача.

При цьому відповідно до п. 2. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом. Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави, що відповідає також положенням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України щодо підстав судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання договору недійсним.

У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З врахуванням зазначеного вище, судами не досліджено наявність в даному випадку порушеного права держави у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження.

За приписами ст. 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюються на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. В частині 2 вказаної статті зазначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку судами попередніх інстанцій порушено принцип, закріплений ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки суди обох інстанцій при прийнятті рішень у даній справі приймали до уваги докази лише однієї із сторін, не надавши належної правової оцінки доводам іншої сторони, не оцінивши та не дослідивши усіх фактичних обставин справи у їх сукупності.

З огляду на ч. ІІ ст. 1117, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення 31.03.2015 господарського суду Хмельницької області та постанову від 28.05.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 924/178/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.