ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 30/169-07-5052

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Могил С.К.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. у справі № 30/169-07-5052 господарського суду Одеської області за позовом Приватного підприємства "АРС-Дизайн" до Закритого акціонерного товариства "Одесводоканал" про зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Одесводоканал" до Приватного підприємства "АРС-Дизайн" про визнання права власності,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився,

Заявника: Тарановський Д.С., дов. № 01-36/21 від 21.01.2016р.

В с т а н о в и в :

Приватне підприємство "АРС-Дизайн" (далі - ПП "АРС-Дизайн", Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Одесводоканал" (далі - ЗАТ "Одесводоканал", Відповідач) про зобов'язання знести будівлю колишньої водонасосної станції "Північна" та будівлю колишньої водонасосної станції "Молода гвардія", за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303.

У свою чергу, ЗАТ "Одесводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ПП "АРС-Дизайн" про визнання права власності на будівлю колишньої водонасосної станції "Молода гвардія", за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2007 року у задоволенні первісного позову ПП "АРС-Дизайн" відмовлено та, водночас, задоволено зустрічний позов, а саме: визнано право власності ЗАТ "Одесводоканал" на будівлю колишньої водонасосної станції "Молода гвардія", за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 303.

Вказане судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не переглядалось.

У червні 2016 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент, Заявник) подав до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2007 року у даній справі, однак, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року у задоволенні клопотання Департаменту про відновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення було відмолено, а апеляційну скаргу повернуто Заявнику, з підстав, передбачених частиною 2 статті 93 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі, Департамент, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 91, 93 ГПК України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши пояснення представника Департаменту, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008р. "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Крім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України також закріплено серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

В даному випадку, згідно представлених матеріалів, рішення господарського суду Одеської області у даній справі було прийнято ще 13.08.2007 року.

У зв'язку з цим, статтями 91 та 93 ГПК України (в редакції Закону України № 2539-III від 21.06.2001 року), які діяли на момент винесення судом першої інстанції рішення від 13.08.2007 року, встановлювалось, відповідно, право учасників судового процесу щодо апеляційного оскарження рішень місцевого господарського суду та строк подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання на такі судові рішення.

Так, частиною 1 статті 91 ГПК України (в зазначеній редакції) передбачалось, що саме сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.

При цьому, згідно статті 93 ГПК України (в зазначеній редакції), апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Тобто, можливість апеляційного оскарження сторонами та прокурором рішень місцевого господарського суду в строк понад трьох місяців, ГПК України (в редакції Закону України № 2539-III від 21.06.2001 року), чинним на момент винесення судом першої інстанції рішення у даній справі, не передбачалась.

Разом з цим, 30.07.2010 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року, яким, зокрема, внесено ряд змін у ГПК України, у тому числі - стосовно прав учасників судового процесу на апеляційне оскарження судових рішень та строків такого оскарження.

Так, статтю 91 ГПК України (ч. 1) було викладено у наступній редакції: "сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу".

При цьому, статтею 93 ГПК України (в редакції закону № 2453-VІ від 07.07.2010 року) встановлювалось, зокрема, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Водночас, стаття 93 ГПК України (в зазначеній редакції) не містила присічного строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду.

Разом з цим, абзацом 7 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року встановлювалось, що судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

В наступному, Законом України № 4176- VІ від 20.12.2011 р." Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" до статті 93 ГПК України було внесено зміни, зокрема, встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення,оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 також роз'яснено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Якщо апеляційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, то відповідний строк, як присічний, не може бути поновлено; у таких випадках повернення апеляційної скарги здійснюється на підставі частини другої статті 93 ГПК (а не пункту 4 частини першої статті 97 цього Кодексу). Господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки ГПК до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присікальний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Як зазначалось вище, з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду у даній справі від 13.08.2007 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як виконавчий орган Одеської міської ради (згідно Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради), звернувся до апеляційного господарського суду тільки у червні 2016 року з клопотанням про відновлення строку для такого оскарження, тобто - під час дії редакції ГПК України зі змінами, внесеними Законом України № 4176- VІ від 20.12.2011 року, яким було встановлено річний присікальний строк на звернення з апеляційною скаргою для визначеного кола осіб, а саме: прокурора, органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції, з урахуванням приписів процесуальних норм та, встановивши вищезазначені обставини справи, дійшов висновку про відхилення клопотання Департаменту про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 13.08.2007 року, з посиланням на ст. 93 ГПК України, якою встановлено річний присікальний строк на звернення з апеляційною скаргою для органів місцевого самоврядування, повернувши апеляційну скаргу Заявнику.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відхилення клопотання про відновлення строку та повернення апеляційної скарги Заявнику, а тому підстав для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції колегією суддів касаційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. у справі № 30/169-07-5052 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Могил С.К.

Нєсвєтова Н.М.