ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/27353/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКочерової Н.О. (доповідач),суддівМележик Н.І., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 910/27353/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія"доМіністерства оборони України,за участю Військової прокуратури Центрального регіону України,пророзірвання договору № 227/ДБК-360 П від 11.12.2014за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Логін Р.А., дов. від 05.01.2016

від прокуратури (ГПУ): Коркішко В.М., посв. № 027484 від 25.07.2014

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія" звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України про розірвання договору на придбання житла на умовах пайової участі № 227/ДБК-360 П від 11.12.2014, укладеного між ним та відповідачем.

В якості підстав для розірвання зазначеного договору позивач, керуючись ст. 652 ЦК України, послався на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме на: настання в кінці 2014 року (після укладення спірного договору) світової кризи, в т.ч. і в України, у будівельній галузі, зміну курсу долара до національної валюти та зростання цін на будівельні матеріали та роботи. Позивач також вказав на наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2015 (суддя Мудрий С.М.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (склад колегії суддів: Суховий В.Г. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Західноукраїнська холдингова компанія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2015 - без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини, на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог, не є істотними в розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком позивача, а тому не можуть бути підставами для розірвання договору або для невиконання зобов'язань за зазначеним договором; спірний договір було укладено на підставі рішення конкурсної комісії МОУ з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі на вторинному ринку в регіонах країни, ціна за один квадратний метр площі квартири була самостійно запропонована позивачем та погоджена сторонами в розділі 3 договору та умовами договору не передбачено положень про зміну (коригування) ціни в залежності від зміни курсу валюти та збільшення ціни на будівельні матеріали.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 11.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія" (забудовник, позивач) та Міністерством оборони України (пайовик, відповідач) укладено договір № 227/ДКБ-360 П на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 4 (далі за текстом - договір), предметом якого згідно з п. 1.1. є придбання пайовиком у забудовника житла на умовах пайової участі, а саме: 30 (тридцять) квартир, загальною площею 2 184,71 квадратних метрів, у житлових будинках розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 4, відповідно до адресного переліку квартир, що міститься в додатку 2 до договору, які забудовник зобов'язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені договором.

Згідно з п.п. 3.1. - 3.3. договору ціна квартир, які забудовник за договором зобов'язується передати пайовику, становить 10 779 359,14 грн та складається із розрахунку загальної площі квартир 2 184,71 квадратних метрів, що передаються, і фіксованої вартості 4 934,00 грн за один квадратний метр загальної площі. Вказана договірна ціна є твердою.

Фактична площа квартир, які забудовник передає пайовику, уточнюється після отримання дозволу на введення будинку в експлуатацію відповідно до обмірів, проведених Бюро технічної інвентаризації.

Ціна договору може бути змінена після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої Бюро технічної інвентаризації.

У випадку виникнення обставин, зазначених у п. 3.3. договору, ціна, визначена п. 3.1. договору, може бути змінена та оформлюється додатковою угодою (п.3.4. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди №1/360П від 25.12.2014 фінансування будівництва (придбання) житла на умовах пайової участі здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України за програмою КПКВ 2101190 "Будівництво (придбання) житла військовослужбовців Збройних сил України" у сумі 10 779 359,14 грн (з ПДВ), у тому числі:

- на 2014 рік за рахунок коштів спеціального фонду у сумі 3 233 807,74 грн,

- на 2015 рік у сумі 7 545 551,40 грн (з ПДВ) після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" та затвердження кошторису Міністерства оборони України на 2015 рік і надходження відповідних коштів на казначейський рахунок пайовика на зазначені цілі, що відповідають бюджетним призначенням та в їх межах.

В п.п. 5.1., 5.2. договору в редакції додаткової угоди №1/360П від 25.12.2014 забудовник зобов'язався ввести житлові будинки, розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 4 в експлуатацію та передати в них квартири уповноваженому органу пайовика у строк до 10.03.2015 з оформленням акту приймання-передачі квартир за наявності документів, що підтверджують введення об'єкта в експлуатацію (нотаріально засвідчені копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об'єкта до експлуатації).

Відповідно до п.10.1. договору в редакції додаткової угоди №1/360П від 25.12.2014 договору він набирає чинності з дня підписання сторонами та діє до 31.12.2015.

На виконання п. 4.2. договору відповідач 19.12.2014 здійснив перерахування грошових коштів позивачу в сумі 3 233 807,74 грн.

Листом №6 від 05.03.2015 позивач звернувся до директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України в якому просив перенести строки передачі квартир Міністерству оборони України на травень-червень 2015 року шляхом укладання додаткового договору, а також переглянути вартість оплати за один квадратний метр, відповідно до статті 40 п.7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у зв'язку з погіршенням фінансово-економічної ситуації в країні.

В листі №99 від 27.08.2015 позивач запропонував збільшити визначену в договорі вартість квадратного метра загальної площі квартири та внести у зв'язку з цим зміни до договору.

Однак, відповідач відповіді на вказані листи позивача не надав, відповідні зміни в договір внесені не були, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом у даній справі про розірвання договору на придбання житла на умовах пайової участі № 227/ДБК-360 П від 11.12.2014, укладеного між сторонами у справі, на підставі ст. 652 ЦК України, з огляду на істотну зміну обставин, а саме: зміну курсу долара до національної валюти, зростання цін на будівельні матеріали і роботи та настання в кінці 2014 року (після укладення спірного договору) світової кризи, в т.ч. і в України, у будівельній галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п.п. 11.1., 11.2. спірного договору його укладено згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про здійснення державних закупівель" та інших чинних нормативно-правових актів України.

Підставою для укладення договору є рішення конкурсної комісії Міністерства оборони України з відбору пропозицій щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі на вторинному ринку в регіонах країни (витяг з протоколу засідання конкурсної комісії від 02.12.2014р. № 229/ПАЙ/7). (Додаток № 1)

Згідно з ч. 5 ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори у сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ч. 1 та п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти або показників Platts у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу або таких показників, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про прогнозні середньорічні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України на 2015 рік" № 307 від 11.11.2014 вартість спорудженого житла по Рівненській області за один квадратний метр становила 6 369,40 грн.

Як встановлено судами, ціна укладеного між сторонами у справі спірного договору на придбання квартир визначена в розділі 3 договору та становить 10 779 359,14 грн і складається із розрахунку загальної площі тридцяти квартир 2 184,71 кв.м., що передаються, і фіксованої вартості 4 934,00 грн за один квадратний метр загальної площі. Вказана договірна ціна є твердою.

Врахувавши наведений наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та умови спірного договору, суди вірно зазначили, що визначена в договорі ціна - 4 934,00 грн за квадратний метр була самостійно запропонована позивачем та погоджена ним в розділі 3 договору, що є його вільним волевиявленням та відповідає свободі договору (ст. 627 ЦК України).

Крім того, в договорі сторони погодили можливість зміни ціни лише за результатами уточнення загальної площі переданих квартир згідно довідки, наданої Бюро технічної інвентаризації.

При цьому, умов про зміну (коригування) ціни в залежності від зміни курсу валюти та збільшення ціни на будівельні матеріали, як того вимагають наведені вище вимоги пункту сьомого частини п'ятої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", укладений між сторонами у справі договір не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини, на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог, не є істотними в розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком позивача, який позивач міг передбачити в спірному договорі, ціна договору була самостійно запропонована позивачем та погоджена сторонами в розділі 3 договору без передбачення в договорі її зміни в залежності від зміни курсу валют до національної грошової одиниці - гривні і збільшення ціни на будівельні матеріали, а тому обставини, на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог, не можуть бути підставами для розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не довів одночасного існування всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідних для розірвання іпотечного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а тому, у даному випадку ризик зміни обставин несе позивач.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимоги, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції залишене без змін, відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська холдингова компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 910/27353/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Мележик

С. Самусенко