ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 916/1461/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін:від позивачаСерпокрилова О.В.,від відповідачаПахомова В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД"на ухвалуГосподарського суду Одеської області від 03.06.2016 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 рокуу справі№ 916/1461/16 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Чорноморгідрозалізобетон"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД"провитребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Чорноморгідрозалізобетон" (надалі - ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД" (надалі - ТОВ "Техномаркет-ЛТД", відповідач) нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 8-Б, загальною площею 3454,3 кв.м. реєстраційний номер 436653651108, що складається з: будівлі адміністративно-побутового корпусу літ. "А", загальною площею 954 кв.м.; будівлі виробничого корпусу (АЦ) літ. "Б", загальною площею 1162,3 кв.м.; будівлі для зберігання вапна (у складі БСУ) літ. "Д", загальною площею 101,5 кв.м.; будівлі цеху РМЦ літ. "Л", загальною площею 261,8 кв.м.; будівлі ТП-4037 літ. "Р", загальною площею 22,5 кв.м., деревообробного цеху (ДОЦ) літ. "С", загальною площею 606,4 кв.м.; будівлі котельної літ. "Т", загальною площею 59,3 кв.м.; будівлі матеріального сховища №1 літ. "Ф", загальною площею 72,7 кв.м.; будівлі рем боксу та диспетчерської літ. "Х", загальною площею 82,4 кв.м.; будівлі водомірного вузлу літ. "Ц" загальною площею 7,9 кв.м.; будівлі прохідної, лабораторної, електроділянки та хорони літ. "Ч", будівлі спостережного посту № 2 літ. "Є", загальною площею 5,8 кв.м.; залізобетонної огорожі, 1, полігону № 1,2, полігону №2,3, майданчику для зберігання металобрухту, 8,9; еталонного майданчику, 11; підвищеного путі для розвантажування вагонів, 22,23,24; воріт, 15, 16,17,18,19, підкранової колії, 25,30,31; труби котельні, 29, І мощення (надалі - спірне майно), яке вибуло із володіння позивача поза його волею та повернення цього майна у власність позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно має бути повернуто йому як власнику майна відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), оскільки вибуло з його володіння не з його волі шляхом укладення 26.05.2016 року від імені позивача особою, яка не мала на те законних повноважень, договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_6, який в цей же день в подальшому відчужив майно на користь відповідача.

Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на спірне нерухоме майно, заборонити відповідачу будь-яким способом відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися спірним майном, заборонити відповідачу або його уповноваженим особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням або припиненням речового права оренди ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" щодо земельних ділянок на яких розміщене спірне майно, заборонити будь-яким органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірного майна.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2016 року (суддя Степанова Л.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року (колегія суддів у складі головуючого-судді Величко Т.А, суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.), заяву ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" задоволено частково, накладено арешт на спірне майно. В решті вимог заяви відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. ТОВ "Техномаркет-ЛТД" вважає, що підстави для накладення арешту були відсутні, оскільки у заяві позивачем не доведена ймовірність невиконання чи утруднення виконання рішення у справі, вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження (реалізацію) майна. Також відповідач зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не забезпечив збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення арешту на нерухоме майно обмежує можливість відповідача використовувати це майно в господарській діяльності (ускладнення переговорного процесу з потенційними контрагентами).

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню і оскаржувану постанову слід залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову про накладення арешту за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У абз. 3 п. 1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне майно, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги позивача пов'язані з витребуванням майна з чужого незаконного володіння відповідача, а вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною гарантією захисту прав сторін у справі, в той час як незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Оцінюючи підстави для застосування заходів до забезпечення позову та обґрунтування викладені в оскаржуваних судових рішеннях, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що судом обґрунтовано застосовані заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, оскільки матеріалами справи підтверджується, що між сторонами дійсно існує спір щодо цього майна, і побоювання позивача про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову внаслідок відчуження цього майна відповідачем третім особам, можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що двічі в один день (26.05.2016 року) були укладені договори купівлі-продажу майна, при цьому, такі договори були укладені через 2 дні після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін щодо відомостей про керівника ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", зокрема, ОСОБА_7, з яким у позивача існує судовий спір про поновлення на роботі.

Доводи касаційної скарги про те, що судами порушено норми ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки позивачем не доведена ймовірність невиконання чи утруднення виконання рішення у справі і вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження (реалізацію) майна, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки ці доводи були предметом оцінки в суді апеляційної інстанції, який правильно зауважив, що в даному випадку для застосування такого заходу до забезпечення позову як арешт майна доказування факту вчинення відповідачем дій з метою ускладнення виконання судового рішення не вимагається, оскільки застосування заходів до забезпечення позову і має на меті перешкодити таким діям.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що суди не забезпечили збалансованості інтересів сторін і накладення арешту на спірне майно обмежує його можливості щодо використання цього майна у господарській діяльності, Вищим господарським судом відхиляються, оскільки наявність такої ухвали суду означає, що з моменту накладення арешту відповідач не має права розпоряджатися належними йому майном (тимчасова заборона на його відчуження). Така заборона жодним чином не перешкоджає господарській діяльності юридичної особи. Докази, які б підтверджували, що обмеження можливості відповідача розпоряджатися цим майном призвело до незворотних та негативних наслідків для нього, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет-ЛТД" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.06.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року у справі № 916/1461/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.