ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 927/845/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017у справі Господарського суду№ 927/845/16 Чернігівської областіза позовомзаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністраціїдо треті особи:приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп" 1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, 2) Державне агентство рибного господарства Українипровизнання незаконним та скасування рішення

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Кравчук О.А., посв. від 01.08.2016 № 043796; позивача: Сокирко Н.В., дов. від 01.04.2015 № 10-05/1383;відповідача: Помазна С.І., т.в.о. керівника; Пільганчук В.В., дов. від 28.11.2016 № 251; третьої особи-1: не з'явились; третьої особи-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Адміністрація) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просив припинити приватному акціонерному товариству "Чернігіврибгосп" (далі - Рибгосп) право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 437,9 га на території Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН № 001355 від 13.02.1997, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 109.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Земельного кодексу України від 18.12.1990 (далі - ЗК України від 18.12.1990), Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі - ЗК України від 25.10.2001), Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР), Водного кодексу України (далі - ВК України), Закону України "Про підприємства в Україні", Закону України "Про аквакультуру" та Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" обґрунтовував тим, що Рибгосп продовжує користуватись земельною ділянкою площею 437,9 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН № 001355 від 13.02.1997 не зважаючи на те, що посвідчене цим державним актом право постійного користування земельною ділянкою, було надане припиненому Чернігівському обласному об'єднанню сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" і не могло перейти до Рибгоспу в порядку правонаступництва, оскільки таке право припинилося при реорганізації через перетворення підприємства. Окрім того, за твердженнями прокурора, спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду і на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що перебуває в державній власності, що також виключає можливість користування нею Рибгоспом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2016 (суддя Шморгун В.В.) у задоволені позову прокурора відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 (колегія суддів: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2016 залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що в процесі реорганізації шляхом перетворення до Рибгоспу шляхом правонаступництва перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 001355 від 13.02.1997. При цьому, право постійного користування земельною ділянкою, набуте Рибгоспом у встановленому порядку до 01.01.2001 не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом від 25.10.2001 не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано Державний акт на право постійного землекористування.

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2016 в частині відмови в задоволені позову та прийняти в цій частині нове рішення про його задоволення. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, ст. ст. 1, 92, 116, 141 ЗК України від 25.10.2001, ст. ст. 104, 108, 317 Цивільного кодексу України, ст. 37 ЦК УРСР, ст. 1 ВК України, ст. ст. 4, 42, 32, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. ст. 5, 28 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Рибгосп скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України свої заперечення на касаційну скаргу заступника прокурора, у яких просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2016 - без змін. Викладені у запереченнях вимоги Рибгосп обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийнято при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Відзиви на касаційну скаргу заступника прокурора від інших учасників судового процесу до Вищого господарського суду України не надійшли.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Пакульської сільської ради народних депутатів від 13.02.1997 № 11 Чернігівському обласному об'єднанню сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" було надано у постійне користування земельну ділянку площею 437,9 га, для ведення Мньовського рибного господарства, що підтверджується Держаним актом на право постійного користування землею серії ЧН № 001355 від 07.04.1997, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 109;

- 21.10.1997 Державним комітетом рибного господарства України видано наказ № 27, яким назву Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" змінено на Чернігівське обласне державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство "Чернігіврибгосп";

- 22.12.1997 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ) розпорядилося розпочати з 01.01.1998 приватизацію Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп" шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство, про що видано наказ № 1094 "Про приватизацію Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп";

- 28.12.1998 Регіональним відділенням ФДМУ затверджено план приватизації державного підприємства "Чернігіврибгосп", створено відкрите акціонерне товариство "Чернігіврибгосп" (далі - ВАТ "Чернігіврибгосп") шляхом перетворення Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп" у ВАТ, затверджено статут вищезазначеного ВАТ, про що видано наказ № 1028 "Про створення ВАТ "Чернігіврибгосп";

- всього на підставі наказу Регіонального відділення ФДМУ від 28.12.1998 № 1028 до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" було передано 23 об'єкти нерухомого майна по Мньовському рибцеху, що розташовані на спірній земельній ділянці та зареєстровані за адресою с. Рудня, вул. Київська, 10 Чернігівського району Чернігівської області. Право власності на ці об'єкти підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.01.2009;

- у розділі 3 плану приватизації передбачено перелік об'єктів і майна, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" та залишилися на балансі суб'єкта господарювання без права на його відчуження (відокремлення, передачі) на користь інших (третіх) осіб, з подальшим використанням цього майна в безперервному технологічному процесі сільськогосподарського виробництва;

- 06.05.2003 спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" № 126/752 передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства; наказано забезпечити Регіональним відділенням Фонду державного майна України приймання-передачу майна на баланс державного підприємства "УКРРИБА" у порядку, встановленому "Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, в місячний термін з дня підписання цього наказу (пункти 1, 2 наказу). Додатком до вищевказаного наказу є перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, серед яких зазначено і ВАТ "Чернігіврибгосп", майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства "УКРРИБА";

- 30.06.2003 комісією, створеною відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства від 20.06.2003 № 135, за участю представників Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України, Регіонального відділення ФДМУ, державного підприємства "УКРРИБА", ВАТ "Чернігіврибгосп" складено акти приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" з балансу останнього на баланс державного підприємства "УКРРИБА". Відповідно до вищевказаних актів до складу об'єкта передачі входять гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно (далі - гідротехнічні споруди), що не увійшло до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Чернігіврибгосп" та передаються на баланс державного підприємства "УКРРИБА", перелік яких наведено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною акту;

- 27.07.2003 Державним департаментом рибного господарства було затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Чернігіврибгосп" на баланс державного підприємства "УКРРИБА" та закріплено зазначене в акті майно на праві повного господарського відання, про що видано наказ № 203;

- 06.04.2011 на підставі Закону України "Про акціонерні товариства" змінено найменування ВАТ "Чернігіврибгосп" на приватне акціонерне товариство "Чернігіврибгосп" на зареєстровано нову редакцію статуту підприємства.

- таким чином Рибгосп є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ "Чернігіврибгосп", Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп" та Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп".

Як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволені позову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що в процесі реорганізації шляхом перетворення до Рибгоспу в порядку правонаступництва перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту серії ЧН № 001355 від 13.02.1997.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 27 ЗК України від 18.12.1990 право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, а тому перетворення Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп" у ВАТ "Чернігіврибгосп" в розумінні чинного на той час ЦК УРСР та Закону України "Про підприємства в Україні" є юридичним фактом, що тягне за собою припинення його права на користування земельною ділянкою.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право (правовстановлюючими документами) і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою розміром 437,9 га було видано Чернігівському обласному об'єднанню сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" в установленому законом порядку на підставі рішення Пакульської сільської ради народних депутатів від 13.02.1997 № 11. Державний акт серії ЧН № 001355 від 07.04.1997 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 109, на цей час в судовому порядку недійсним не визнано та не скасовано, як і рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він видавався.

Спірні правовідносини виникли у період 1997 - 1998 років, тобто під час дії ЗК України від 18.12.1990 з подальшими змінами та доповненнями, ЦК УРСР, Закону України "Про підприємства в Україні".

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до приписів ст. 27 ЗК України від 18.12.1990, право користування земельною ділянкою припиняється, у разі:

- добровільної відмови від земельної ділянки.

- закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.

- припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського господарства).

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частини третьої цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською селищною, районною, міською , в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Стаття 37 ЦК УРСР встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припинялася лише у випадках або ліквідації або у разі злиття, поділу або приєднання.

Перетворення підприємства або зміна його організаційно-правової форми не тягло за собою його припинення, оскільки не було реорганізацією або ліквідацію в розумінні ст. 37 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 7 ст. 34 чинного на той час Закону України "Про підприємства в Україні" при перетворені одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства.

ЗК України від 18.12.1990 не містив обмежень щодо кола підприємств, установ, організацій певної форми власності та/або статусу, в постійному користуванні яких можуть перебувати земельні ділянки, а от припинення їх діяльності було підставою для проведення відповідною радою припинення права користування землею.

Обставин того, що відповідним органом місцевого самоврядування було прийняте рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою, яка була надана Чернігівському обласному об'єднанню сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" у зв'язку з припиненням діяльності державного підприємства, а також докази вилучення земельної ділянки з користування цього підприємства та його правонаступників з метою надання в оренду іншій особі судами не встановлено.

Визначення підприємств, виключно які набувають права постійного землекористування встановлені нормою ст. 92 ЗК України від 25.10.2001 відповідно до частини другої якої право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, при цьому, питання припинення права користування земельною ділянкою аналогічно врегульовано положеннями ч. 1 ст. 141 ЗК України від 25.10.2001, відповідно до якої підставами припинення такого права є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Втім, аналіз зазначених норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідача створено до введення в дію нового ЗК України від 25.10.2001 і він є правонаступником колишнього Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" та Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Чернігіврибгосп", а отже міг володіти земельною ділянкою на праві постійного користування. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право постійного землекористування не припинялося для Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" та усіх подальших правонаступників його прав та обов'язків.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що до Рибгоспу перейшли усі майнові права попередника, в тому числі й право постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акту серії ЧН № 001355 від 07.04.1997 шляхом правонаступництва, є законним та обґрунтованим.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій про правонаступництво Рибгоспу щодо прав на земельну ділянку підтверджуються також постановою Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2006 у справі № 9/71, якою було задоволено позов ВАТ "Чернігіврибгосп" до Чернігівського районного відділу земельних ресурсів Чернігівського обласного головного управління земельних ресурсів і Чернігівської районної державної адміністрації про зобов'язання останніх внести відомості щодо реорганізації (перетворення) Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства "Чернігіврибгосп" у ВАТ "Чернігіврибгосп" в державні акти на право постійного користування землею, у тому числі державний акт серії ЧН № 001355 від 07.04.1997.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

За таких обставин справи, виходячи з обставин наявності у відповідача дійсних правовстановлюючих документів на право постійного користування спірною земельною ділянкою - державного акту серії ЧН № 001355 від 07.04.1997, підстав для припинення відповідачу права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 437,9 га на території Пакульської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області не вбачається. Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною та обґрунтованою відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог прокурора у даній справі.

За умови чинності державного акту серії ЧН № 001355 від 07.04.1997, доводи заступника прокурора про неправомірність використання Рибгоспом спірної земельної ділянки у зв'язку з знаходженням на ній нерухомого майна, що перебуває у державній власності, не можуть слугувати підставою для припинення права постійного користування Рибгоспу. Окрім того, дані посилання заступника прокурора не узгоджуються з предметом та підставами заявленого позову (припинення користування земельною ділянкою у зв'язку з відсутнісністю правовстановлюючих документів на землю). Визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії ЧН № 001355 від 07.04.1997 не є предметом спору у даній справі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2016 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги заступника прокурора не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі № 927/845/16 Господарського суду Чернігівської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя Г.М. Мачульський