01.06.2017
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Постанова ВГСУ від 25.05.2017 року у справі №910/1397/16

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 910/1397/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Мачульський Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2017у справі№910/1397/16 Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства обслуговування повітряного руху Українидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент ЛТД"пророзірвання генерального договору підряду від 26.12.2013 №7.1-969/2013 та стягнення 85 555 881,06грн.,за участю представників сторін:від позивача:Бохан О.Г.,від відповідача:Соловей Ю.А.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/1397/16 позовні вимоги задоволено частково. Розірвано генеральний договір підряду від 26.12.2013 №7.1-969/2013, який укладений між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ ЛТД". Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 342 670,30грн. передплати та 28 781,49грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №910/1397/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 16.05.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.05.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.12.2013 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі за текстом - Украерорух, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ ЛТД" (далі за текстом - відповідач, генеральний підрядник) укладений договір генерального підряду №7.1-969/2013, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався своїми і залученими силами на свій ризик і за обумовлену ціну виконати передбачені договором роботи з розробки проектної документації та будівництва об'єкта (реконструкція поліклінічного відділення та теплового пункту медико-санітарної частини РСП "Київцентраеро" Украероруху, вул. Волинська, 66-А, м. Київ) та передати їх Украероруху у встановлені строки. Відповідач відповідає за відповідність усіх розрахунків вартості робіт умовам договору у т.ч. щодо робіт, виконаних субпідрядником, а також за виконання всього комплексу робіт з будівництва об'єкта, що передбачені договором, забезпечує координацію діяльності інших підрядників (субпідрядників).

Роботи повинні здійснюватись у відповідності з обсягами робіт, визначеними завданням на проектування, проектною документацією, вимогами будівельних норм і правил, графіком виконання робіт за договором та його умовами (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору замовник сплачує аванс в розмірі 30% від ціни проектних робіт - протягом 20 робочих днів з дня одержання рахунку-фактури, оформленого належним чином після підписання договору та в розмірі 30% від ціни будівельно-монтажних робіт і пусконалагоджувальних робіт - протягом 20 робочих днів з дня одержання рахунку-фактури, оформленого належним чином після підписання договору.

Строки виконання робіт - розробка проектно-кошторисної документації по стадії П - до 4 місяців з дати перерахування замовником авансу. Розробка проектно-кошторисної документації по стадії Р - до 5 місяців після завершення стадії П (п. 4.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 18.04.2014 №1 сторони погодили новий графік виконання робіт, а саме по стадії П - до 01.08.2014, а по стадії Р - до 01.11.2014.

Додатковою угодою №2 від 14.08.2014 сторони погодили новий графік виконання робіт, а саме по стадії П - до 01.10.2014, по стадії Р - до 01.01.2015, а також будівельно-монтажні роботи та пусконалагоджувальні роботи - до 01.07.2015.

Апеляційний господарський суд, дослідивши та проаналізувавши вищезазначені додаткові угоди встановив, що підставою для подовження строку виконання проектних робіт було те, що позивач не надав відповідачу містобудівних умов.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про розірвання генерального договору підряду від 26.12.2013р. №7.1-969/2013, який укладений між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕГМЕНТ ЛТД", а також про стягнення з останнього 85 555 881,06грн., з яких: 11 342 670,30грн. - аванс, 66 651 430,56грн. - пеня та 7 561 780,20грн. - штраф.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст.ст. 32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами; при цьому доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Відповідно ч.1 ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 890 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції з'ясував, що відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання щодо виготовлення проектно-кошторисної документації з вини позивача, оскільки останній не надав містобудівних умов та обмежень на об'єкт в передбачений договором строк, а надав їх після закінчення терміну виконання робіт (14.01.2015).

Крім того, апеляційним господарським судом з урахуванням приписів ст. 35 ГПК України зазначено, що рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №911/948/15, підтверджений обсяг та вартість виконаних будівельних та пусконалагоджувальних робіт в тому числі і по спірному договору в даній справі.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла вірного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору, стягнення з відповідача перерахованої передплати за договором як безпідставно отриманих коштів відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України та відповідно похідних вимог щодо стягнення пені та штрафу.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України розглядаючи справу, з'ясував всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень ст.ст. 33 та 34 ГПК України, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Посилання заявника касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 09.03.2017 у справі №911/948/15, якою скасовано рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №911/948/15, судовою колегією касаційної інстанції не приймаються до уваги з огляду на хронологію прийняття оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом у даній справі (02.03.2017) та постанови Вищого господарського суду України від у справі №911/948/15 (09.03.2017).

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №910/1397/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 у справі №910/1397/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.А. Кравчук Суддя Г.М. Мачульський

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: