ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 910/23211/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. - (доповідач)за участю представників: позивачаТертичний О.М. -предст. дов. від 23.12.2014відповідача прокурораКонашевич Т.А. - предст. дов. від 05.10.2015 Романов Р.О. - посвідч. № 014714розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі№ 910/23211/14 Господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК"простягнення 4185990 грн.

ВСТАНОВИВ:

23.10.2014 Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" на бюджетний рахунок бюджетного розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби у м. Києві 4185990 грн заборгованості по сплаті пайового внеску (в тому числі 3947410 грн основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 238580 грн пені), посилаючись на порушення умов укладеного договору та приписи статей 526, 530, 610, 624, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав до суду заяву, в якій стверджував про наявність підстав для зменшення нарахованої до стягнення суми на суму вартості улаштованих зовнішніх інженерних мереж, всупереч викладеному в заяві обґрунтовані письмові пояснення в наступному судовому засіданні не подав, в зв'язку з чим місцевий господарський суд вирішував спір за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3457726,70 грн., пеню в розмірі 154887,21 грн., втрати з урахуванням індексу інфляції 489683,30 грн, у іншій частині позову відмовлено; розподілено судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3457726,70 грн, 238580 грн - пені та втрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 489683,30 грн; розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "УМК" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме: суди залишили поза увагою положення частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо підстав зменшення належного до сплати пайового внеску та неналежно з'ясували зазначені обставини; всупереч приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не перевірили обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, який не ґрунтується на офіційно встановлених індексах інфляції; суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин сторін Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтю 343 Господарського кодексу України, положеннями яких обмежено розмір пені, що підлягає стягненню у договірних правовідносинах, та неправомірно ототожнив платежі, передбачені цивільно-правовим договором, з обов'язковими платежами, порядок сплати яких встановлено законодавчо.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, як безпідставні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013 Департаментом економіки та інвестицій виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, як землекористувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМК", як забудовником, укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 209 (далі - Договір), предметом якого є сплата забудовником пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом І пускового комплексу І черги житлового комплексу (загальна площа квартир 41025,00 кв.м) з вбудованими нежитловими приміщеннями (офіси) загальною площею 4894,90 кв.м, трансформаторною підстанцією загальною площею 61,40 кв.м та тимчасовою автостоянкою загальною площею 720,00 кв.м на вул. Трутенка Онуфрія, 3 у Голосіївському районі м. Києва (пункт 1.1.).

Відповідно до пункту 1.3. Договору розмір пайового внеску складає 7902,71 тис.грн Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з пунктом 2.1. Договору Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 7902,71 тис.грн (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

За умовами договору обсяг пайового внеску, визначений у пункті 2.1 цього договору, зменшується на суму вартості інженерних мереж, які збудовані поза межами земельної ділянки та прийняті до комунальної власності територіальної громади м. Києва, яка згідно з актом приймання-передачі основних засобів (теплових мереж) складає 4444,9833 тис.грн. Також умовами договору визначено, що забудовник сплачує залишок пайового внеску за І пусковий комплекс І черги об'єкту в сумі (7902,71 - 4444,9833) = 3457,7267 тис.грн у строк до 01.11.2013 включно на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору у випадку порушення зазначених у пункті 3.1. цього Договору строків сплати пайового внеску сума платежу на момент здійснення забудовником оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті (пункт 4.1.1.), забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від заборгованості пайового внеску, зазначеного в пункті 2.1. цього Договору за кожен день прострочення, пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування (пункт 4.1.2).

Суди встановили, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.05.2013 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано у володіння ПАТ "Київенерго" інженерні мережі Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" за актом приймання-передавання основних засобів від 02.07.2013 на суму 4444983,30 грн.

Згідно з витягом з протоколу Постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку № 16/142 від 19.09.2013 вищевказану суму зараховано в рахунок оплати пайового внеску при будівництві житлового будинку № 1 І-ї черги будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування по вул. Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до витягу з протоколу Постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально - економічного розвитку № 20/146 від 26.11.2013 погоджено надання відстрочки Товариству з обмеженою відповідальністю "УМК" з 01.11.2013 по 01.07.2014 по оплаті залишку пайового внеску при будівництві І-го пускового комплексу І-ї черги житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею, трансформаторною підстанцією та тимчасовою автостоянкою по вул. О. Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва, враховуючи складне фінансове становище та необхідність улаштування зовнішніх інженерних мереж водопроводу вартістю 3,9 млн. грн. у відповідності із затвердженим проектом будівництва І-ї черги.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 29.01.2014 до договору № 209 від 08.10.2013 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва погоджено, що забудовник сплачує залишок пайового внеску за І пусковий комплекс І черги об'єкту в сумі (7902,71 - 4444,9833) = 3457,7267 тис.грн. у строк до 01.07.2014 включно. Додатковою угодою від 29.01.2014 до договору строк сплати пайового внеску відповідачем визначено до 01.07.2014 включно.

26.08.2014 відповідач направив на адресу Київського міського голови лист за вих. №89 від 22.08.2014, в якому просив надати відстрочку сплати пайового внеску до 01.11.2014 у зв'язку з необхідністю улаштування зовнішніх інженерних мереж водопроводу загальною вартістю 3567157,79 грн. У відповідь на вищевказаний лист відповідача Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі за вих. № 050/08-5717 від 17.09.2014 зазначив, що відповідно до частини 3 абзацу 7 частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором, а згідно з наданим відповідачем сертифікатом серії КВ №16412237098, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, об'єкт будівництва І пускового комплексу І черги житлового комплексу по вул. О.Трутенка, 3 у Голосіївському районі міста Києва введено в експлуатацію 04.12.2012, відтак, прийняття рішення про відстрочку відповідачу терміну сплати залишку пайового внеску по даному об'єкту не відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; також позивач вказував на необхідність передачі відповідачем відповідних підтверджуючих документів щодо зменшення пайового внеску на вартість інженерних мереж, які будуть передані відповідачем до комунальної власності територіальної громади м. Києва на адресу Постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

28.07.2014 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 050/18-4327 від 21.07.2014 з вимогою про оплату суми заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення.

З'ясовуючи обґрунтованість позовних вимог, суди дослідили доводи відповідача щодо необхідності зменшення суми пайового внеску у розмірі 3457726,70 грн. відповідно до норм частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на суму 3567157,79 грн вартості улаштованих відповідачем зовнішніх інженерних мереж поза межами його земельної ділянки та надані ним докази: технічні умови ПАТ "АК "Київводоканал" № 662 від 12.12.2013 на водопостачання об'єкту за адресою: вул. Трутенка, 3, технічні умови ПАТ "АК "Київводоканал" № 378 від 12.12.2013 на каналізування об'єкту по вул. Трутенка, 3, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за травень місяць 2014 року на суму 1699829,78 грн. по договору № 2059/05/14-13 від 19.12.2013, підписані відповідачем та ПАТ "АК "Київводоканал", будівництво - перекладання водопровідної мережі методом руйнування на об'єкті "Будівництво житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення по вул. Трутенка, 3 в м.Києві", довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за червень місяць 2014 року на суму 1265410,01 грн. по договору № 2059/05/14-13 від 19.12.2013, підписані відповідачем та ПАТ "АК "Київводоканал", будівництво - перекладання водопровідної мережі методом руйнування на об'єкті "Будівництво житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення по вул. Трутенка, 3 в м. Києві", довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за серпень місяць 2014 року на суму 601918,00 грн. по договору № 2059/05/14-13 від 19.12.2013, підписані відповідачем та ПАТ "АК "Київводоканал", будівництво - улаштування зовнішніх інженерних мереж водопроводу В1 від Амурської площі до камери ПГ-14 в районі перехрестя з провулком Охтирським на об'єкті "Будівництво житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення по вул. Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва".

Суди встановили, що за змістом наданої суду копії технічних умов ПАТ "АК "Київводоканал" № 662 від 12.12.2013 визначено: Водопостачання та пожежогасіння об'єкта за адресою вул. Трутенка, 3 "Будівництво житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення" може бути забезпечено: 1-ша черга будівництва - з внутрішньо квартальної мережі Д=300мм при умові її прокладання від Д=500 мм по вул. Ломоносова до Д=600 мм по вул. Трутенка, яка проектується до об'єкту. Доручено розробити проектну документацію на перекладання водопровідної мережі Д=300 мм на Д=600 мм по вул. Трутенка від Амурської площі до існуючої Д=600мм по вул. Трутенка біля будинку №28 з переключенням існуючих абонентів до новозбудованої мережі та виконати будівництво цієї ділянки від Амурської площі до пров. Охтирського, 2-га черга будівництва - з водопровідної мережі 1 черги будівництва після їх будівництва та здачі в експлуатацію при умові прокладання водопровідної мережі Д=600 мм по вул. Трутенка від пров. Охтирського до існуючої Д=600 мм по вул. Трутенка біля будинку №28 по вул. Трутенка з переключенням існуючих абонентів до новозбудованої мережі.

Згідно з технічними умовами ПАТ "АК "Київводоканал" № 378 від 12.12.2013 приєднання об'єкту за адресою вул. Трутенка, 3 "Будівництво житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення" до каналізації можливо підключити: 1-ша черга - до каналізаційної мережі Д=300 мм по вул. Ломоносова при умові виготовлення проектної документації на санацію Голосіївського каналізаційного колектора Д=1500 мм від Голосіївської площі до вул. Саперно-Слобідської, 2-га черга - до каналізаційних мереж 1-ї черги після їх будівництва та здачі в експлуатацію при умові виконання робіт по санації Голосіївського каналізаційного колектора Д=1500 мм від Голосіївської площі до вул. Саперно-Слобідської.

Суди зазначили, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів того, що всі роботи, які були виконані ПАТ "АК "Київводоканал" на замовлення відповідача за договором № 2059/05/14-13 від 19.12.2013 згідно з долученими відповідачем до матеріалів справи довідками по формі КБ-3 та актами по формі КБ-2в, проводились поза межами земельної ділянки, відведеної відповідачу; з актів по формі КБ-2в також вбачається, що роботи виконувались за локальним кошторисом 6-1-1 на перекладання мережі водопроводу В1 методом руйнування та локальним кошторисом 6-1-2 на Тимчасовий водопровід Д=100, які суду (як і договір № 2059/05/14-13 від 19.12.2013) відповідачем не надані, а тому неможливо встановити розмір обсягів та фактичну кошторисну вартість інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, які, як стверджує відповідач, побудовані поза межами його земельної ділянки та підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади м. Києва.

При цьому, І пусковий комплекс І черги житлового комплексу з вбудованими нежитловими приміщеннями, трансформаторною підстанцією та тимчасовою автостоянкою на вул. Трутенка Онуфрія, 3 у Голосіївському районі м. Києва введений в експлуатацію 04.12.2012 відповідно до сертифікату серії КВ № 16412237098, виданому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, а згідно з приписами абзацу 7 частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Доказів оплати пайового внеску відповідно до умов пункту 3.1. укладеного сторонами Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.01.2014), тобто, у строк до 01.07.2014 включно, суду не надано.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з коштів пайового внеску, господарські суди дійшли висновку, що відповідач не довів належними засобами доказування розмір обсягів та фактичну кошторисну вартість інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, побудованих поза межами його земельної ділянки, в зв'язку з чим відсутні необхідні передумови для реалізації передбаченого законодавством права відповідача на зменшення його пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, разом з тим розмір належного до сплати пайового внеску (без зменшення на вартість інфраструктури, на яку посилається відповідач) підтверджується матеріалами справи; розмір інфляційної складової пайового внеску визначено відповідно до умов договору та встановленого індексу інфляції.

Розглядаючи позовні вимоги щодо нарахованої за період прострочення пені, місцевий господарський суд застосував положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статті 343 Господарського кодексу України, обмеживши розмір належної до стягнення з відповідача пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України у період, за який нарахована пеня.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для обмеження розміру належної до стягнення пені відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позаяк за змістом преамбули положення наведеного вище Закону не розповсюджуються на платежі, які надходять до місцевого бюджету міста Києва; також, вказавши, що місцевий господарський суд невірно застосував приписи статті 231 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду в частині та задовольнив позов повністю.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; за приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент укладання сторонами договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва № 209 від 08.10.2013), технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки, у технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність, у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом статті 40 згаданого вище Закону встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); за змістом статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, зміна зобов'язання, сплата неустойки.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести належними доказами обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані сторонами, господарські суди надали цим доказам правову оцінку, викладену у судових рішеннях, дійшовши висновку, що наведений позивачем розрахунок розміру пайового внеску є обґрунтованим, а, натомість, доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру пайового внеску, належними доказами не підтверджуються.

Судова колегія відзначає, що у своїй касаційній скарзі відповідач не вказав, які саме з наданих ним доказів не були досліджені та відображені судами у судових рішеннях, чи які з наведених ним доводів не були розглянуті та мотивовано відхилені судами, звівши мотиви звернення з касаційною скаргою до переоцінки належно встановлених судами обставин. Посилаючись на невірно виконаний розрахунок інфляційної складової з огляду на формальний зміст наданого позивачем розрахунку, відповідач не довів, що розрахунок позивача ґрунтується на фактично невірних складових відповідно до офіційних статистичних даних, не надав власного контррозрахунку інфляційної складової пайового внеску відповідно до умов укладеного договору.

Водночас судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України). Отже, обов`язок відповідача сплатити пайовий внесок передбачений діючим на час виникнення спірних правовідносин Законом України "Про планування і забудову територій". Однак, при цьому строки сплати та розмір визначаються договором, укладеним сторонами з дотриманням вимог зазначеного вище Закону.

Стягуючи пеню, розраховану, виходячи з розміру, передбаченого умовами договору, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою приписи статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження пені, яка стягується, подвійною обліковою ставкою Національного банку України за відповідний період, застосування яких не залежить від умов договору. При цьому, посилаючись на преамбулу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за змістом якої цей Закон не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, суд не врахував, що за цією ж преамбулою Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні відносини між платниками та одержувачами грошових коштів незалежно від форм власності та господарювання, а тому критерієм розмежування у застосуванні зазначеного Закону є не кінцеве надходження сплачуваних коштів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, а статус спірних коштів саме як законодавчо визначеного платежу, що сплачується до бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів.

Не врахувавши наявність договірних правовідносин сторін, відсутність законодавчої заборони на регулювання питань наслідків несвоєчасної сплати пайового внеску за власним волевиявленням сторін, суд апеляційної інстанції невірно вказав на відсутність підстав для застосування приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не мотивував невірність застосування судом першої інстанції статті 343 Господарського кодексу України, не врахував, що частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України врегульовано порядок визначення розміру відсотків при встановленні штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, а не розмір відсотків, що складають відповідну штрафну санкцію.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідив наявні у матеріалах справи докази та вірно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду, невірно застосувавши преамбулу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", частину 6 статті 231 Господарського кодексу України, та залишивши поза увагою статтю 343 Господарського кодексу України, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення місцевого господарського суду зводяться до переоцінки належно встановлених ним обставин справи, спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства; підстав для його скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 11 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Касаційна інстанція встановила, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку судовий збір за часткове задоволення касаційної скарги підлягає стягненню з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" в сумі 1753,36 грн. у відповідній частині від суми сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі №910/23211/14 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 залишити в силі.

Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36 ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМК" (03057 м. Київ. вул. С. Перовської, 10-Б, оф. 103 ідентифікаційний код 32670844) 1753,36 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач