ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 922/5651/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсен"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016у справі№922/5651/15 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алсен"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 57 599,18грн.,за участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:ОСОБА_5В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у справі №922/5651/15 задоволені позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 57599,18грн., з яких 30 728,94грн. - основний борг, 24653,83грн. - інфляційні втрати та 2216,41грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №922/5651/15 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алсен", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 10.01.2017 Вищий господарський суд України з урахуванням приписів ст. 20 ГПК України відхилив заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відвід суддів Вищого господарського суду України Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б., Рогач Л.І. від участі у розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсен" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №922/5651/15.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 24.01.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги. позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсен".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алсен" (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (експедитор) укладений договір №ДГ-2201/14 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого перевізник на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів належних перевізнику, у відповідності до умов даного договору і заявок.

22.01.2014 перевізнику надійшла заявка №52/14 на перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Шатобріан (Франція) - м. Саверн (Франція) - н/п Ягодин (Волинська область) - м. Київ. Вартість перевезення склала 32 728,94грн. Форма оплати - безготівкова, протягом 10 банківських днів після отримання оригіналів документів (рахунок, акт, договір, CMR), які за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі вантажних перевезень, підтверджують належне виконання послуги та є підставою для здійснення оплати.

На підтвердження укладення договору перевезення №ДГ-2201/14 та на виконання вимоги ч. 3 ст. 909 ЦК України, сторонами складені коносаменти у вигляді міжнародних товаротранспортних накладних CMR А№0608990 та А№0608988. Будь-яких зауважень та застережень від відповідача та вантажоодержувача позивач не отримував, що підтверджується відміткою відповідальної особи вантажоодержуваяча в графі №24 накладних CMR, а також підписаним сторонами договір та акт №35 від 29.01.2014.

Також судами зазначено, що 10 банківських днів, визначених для проведення оплати минули 11.03.2014, тобто з 12.03.2014 відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 32 728,94грн. З огляду на те, що 21.05.2014 відповідач здійснив часткову оплату виконаного перевезення у сумі 2000грн. - сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 30 728,94грн.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" №57-V від 01.08.2006) термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено ст. 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

При перегляді справи у повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснена часткова оплата за власні кошти перевезення у розмірі 2 000,00грн. та те, що останній на протязі всього часу намагався стягнути з замовника заборгованість, а відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку, що допущене невиконання зобов'язання не є навмисним правопорушенням (відсутня вина у формі умислу).

Таким чином, апеляційний господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів щодо позовної давності тривалістю в один рік.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №922/5651/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №922/5651/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алсен" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач