ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/4532/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артус-79"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 910/4532/16Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Артус-79"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пареті"простягнення заборгованості в розмірі 73289,64грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Білоконь О.С., Кірюшина І.А. Гаджук П.П.В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 21.04.2016 у справі №910/4532/16 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пареті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артус-79" 3% річних в розмірі 1442,74грн, інфляційні втрати в розмірі 4528,58грн та пеню в розмірі 4809,12грн; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пареті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артус-79" витрати по сплаті судового збору в розмірі 202,70грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді - Власов Ю.Л., Станік С.Р.) від 12.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 змінено; пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 у справі №910/4532/16 залишено без змін; змінено п.4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 щодо розподілу судового збору; п.4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пареті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артус-79" витрати по сплаті судового збору в розмірі 724,47грн".

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.218, 853, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.43, 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артус-79" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пареті" про стягнення заборгованості в розмірі 73289,64грн, в тому числі 58075,93грн основного боргу, 7195,80грн пені, 5859,17грн інфляційних, 2158,74грн 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2016).Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків по оплаті здійснених позивачем підрядних робіт.

Судами встановлено таке.

10.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пареті" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артус-79" (підрядник) було укладено Договір №10/08-2015 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок власними і залученими силами та засобами виконати ремонтно-будівельні роботи з утеплення фасаду на об'єкті "Середня загальноосвітня школа №141 за адресою: м. Київ, бульвар Давидова, будинок 5" в Дніпровському районі міста Києва на викладених нижче умовах в кількості та якості, відповідно вказаних в Додатку №1 (Договірна ціна) та згідно затверджених термінів виконання, вказаних в Додатку №2 (Графік виконаних робіт) згідно Договору.

Загальна кількість виконуваних робіт по Договору вказується в Додатку №1 і визначається Актами виконаних робіт (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору ціни вказуються в Додатку №1 до Договору, який являється невід'ємною частиною Договору і приймаються на умовах "DDU - Україна, м. Київ, вул. Давидова, 5".

Згідно з п.3.2. та п.3.3. Договору попередня вартість даного Договору визначається сумарною вартістю Додатків до Договору. Фактична вартість Договору являється сумарною вартістю актів виконаних робіт. Загальна вартість Договору може бути змінена у випадках: за взаємною домовленістю сторін у випадку зміни об'ємів робіт; при змінах в податковому законодавстві України, які впливають на структуру ціни виробів, в період дії Договору (зміні належить тільки та частина суми Договору, яка не була виплачена на дату змін в законодавстві).

Зміни вартості договору оформлюються Додатковою угодою, яка являється невід'ємною частиною Договору, та підписується кожною з сторін.

Згідно з п.4.2. Договору порядок розрахунків між сторонами проводиться таким чином: подальший розрахунок замовник проводить за проміжні Акти прийому-передачі робіт (на підставі фактично виконаного обсягу робіт); остаточний розрахунок за виконані роботи згідно Договору здійснюється замовником протягом 3 (трьох) днів з моменту завершення виконаних робіт на об'єкті та підписання сторонами останнього Акта прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.5.2. Договору сторони домовились про те, що в ході виконання будівельних робіт підрядник подає, а замовник приймає проміжні акти прийому-передачі робіт (на підставі фактично виконаного обсягу робіт). При цьому замовник повинен на протязі 3 (трьох) робочих днів розглянути поданий документ і повернути підряднику його екземпляр з підписом. Якщо на протязі 3-х днів замовник не повертає підряднику його екземпляр підписаного акта прийому-передачі і не надає обґрунтованої відповіді про відмову до підпису, то акт прийому-передачі вважається підписаний, а роботи прийняті.

Пунктом 6.4.2. Договору визначено право підрядника ініціювати внесення змін до цього Договору шляхом направлення письмової пропозиції замовнику одночасно із примірником проекту додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п.11.1. Договору будь-які зміни та доповнення до даного Договору мають силу лише в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані обома сторонами.

З Додатку №1 до Договору вбачається, що сторонами узгоджено вид робіт та загальну вартість робіт, яка складає 97518,30грн.

31.08.2015 сторонами було підписано Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2015 року на суму 97518,30 грн.

В подальшому, відповідачем з простроченням виконання свого грошового зобов'язання, було сплачено 97518,30грн згідно платіжного доручення №1518 від 02.03.2016 - 30000,00грн, згідно платіжного доручення №1525 від 10.03.2016 - 15000,00грн, згідно платіжного доручення №1526 від 11.03.2016 - 15000,00грн, згідно платіжного доручення №1529 від 18.03.2016 - 10000,00грн та згідно платіжного доручення №1531 від 08.04.2016 - 27 518,30грн.

Позивач зазначав, що у вересні 2015 року ним також були фактично виконані підрядні роботи на суму 58075,93грн об'єми та вартість яких було узгоджено безпосередньо з ОСОБА_7, який займав посаду головного інженера відповідача, про що свідчать власні підписи ОСОБА_7, зроблені 15.09.2015 на акті №2 приймання виконаних робіт за вересень 2015 року (форма КБ-2) та на довідці про вартість будівельних робіт за вересень 2015 року (форма КБ-3).

Відповідач, в свою чергу, заперечував факти узгодження, прийняття та виконання робіт за Актом №2.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст.843 ЦК України).

Згідно з статтею 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.844 ЦК України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, судами встановлено, що: Додаткова угода №1 до Договору,копія якої наявна в матеріалах справи, не підписана відповідачем, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що сторонами не вносились зміни до Договору в частині загальної вартості робіт; роботи, зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт №2 за вересень 2015 року не передбачені Договором.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Разом з тим, оскільки позивачем не доведено в попередніх судових інстанціях належними доказами факту вчинення уповноваженими представниками сторін спору правочину у простій письмовій формі щодо обсягу та вартості додаткових робіт, виконаних у вересні 2015 року, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт №2, в порядку, визначеному законом та Договором, а також враховуючи те, що заявлена сума заборгованості не відповідає визначеному сторонами твердому кошторису та, відповідно, умовам Договору, оскільки відповідач заперечує проти виконання позивачем вказаних робіт, та те, що відповідачем не було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт №2 на суму 58075,93грн, позаяк на ньому відсутній підпис повноважного представника, який би мав бути скріплений печаткою, суди правомірно відхилили доводи позивача про укладення сторонами договору в спрощений спосіб та обґрунтовано відмовили в стягненні зазначеної суми як на підставі Договору, так і на підставі Акта №2, який не є договором укладеним сторонами спору у простій письмовій формі у спрощений спосіб.

Враховуючи зазначене вище, встановлений судами факт прострочення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати робіт по Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт, а також здійснений судами перерахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 4809,12грн пені, 1442,74грн, трьох відсотків річних та 4528,58грн інфляційних втрат, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Доводи позивача про те, що попередні судові інстанції, в порушення приписів процесуального законодавства, належним чином не встановлювали сам факт виконання робіт за актом №2, їх об'єм, вартість, шляхом призначення відповідної експертизи, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи, що зазначені приписи процесуального законодавства покладають обов'язок по доведенню обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, саме на позивача, ненадання останнім належних доказів на підтвердження факту виконання робіт за Актом №2 та незаявлення у попередніх судових інстанціях клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, свідчить про неналежне виконання позивачем передбаченого ГПК України обов'язку доказування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо подання доказів суду, який при розгляді справи зобов'язаний забезпечити дотримання принципів рівності та змагальності сторін, а не про порушення судом процесуального Закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артус-79" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі №910/4532/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

М. Данилова