ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Справа № 903/543/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуПершого заступника прокурора Рівненської областіна постанову від 21.12.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№903/543/14 господарського Волинської областіза позовомЗаступника прокурора Волинської області в інтересах держави та територіальної громади в особі: 1. Волинської обласної ради, 2. Волинської обласної державної адміністрації, 3. Державного агентства лісових ресурсів України, 4. Волинського обласного управління лісового та мисливського господарствадо третя особа без самостійних вимог на стороні позивача1. Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" 2. Ковельської районної державної адміністрації Державна інспекція сільського господарства у Волинській областіпровизнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування землею і повернення в державну власність земель лісового фонду площею 30 639,7 га За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - 1) Вільчинський П.Я. (дов. від 15.06.16)

Від Генеральної прокуратури України - Савицька О.В.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави та територіальної громади в особі Волинської обласної ради (позивач 1), Волинської обласної державної адміністрації (позивач 2), Державного агентства лісових ресурсів України (позивач 3), Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (позивач 4) звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" (відповідач 1) та Ковельської районної державної адміністрації (відповідач 2) про визнання недійсними та скасування Державних актів на право постійного користування землею, перерахованих в позовній заяві (том 1, а.с. 2-22) серії ВЛ №3-32 від 12.04.1994 та зобов'зання Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" повернути із незаконного користування землі лісового фонду Волинській обласній державній адміністрації на території відповідних сільських рад.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Волинської області від 10.11.2015 позов задоволено частково, позовні вимоги заступника Прокурора в інтересах держави та територіальної громади (в особі: позивача 1, позивача 3, позивача 4) до відповідача 1 та відповідача 2 про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування землею і повернення з незаконного користування землі лісового фонду - залишено без розгляду; у задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави та територіальної громади в особі позивача 2 до відповідача 2 відмовлено; пунктом 4-33 резолютивної частини рішення визнано недійсними та скасовано вищезазначені Державні акти на право постійного користування земельними ділянками, що видані відповідачу 1 та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; пунктами 34-63 резолютивної частини рішення зобов'язано відповідача 1 повернути з незаконного користування позивачу 2 вищезазначені земельні ділянки лісового фонду.

Рішення мотивовано відсутністю рішення відповідної ради про надання в користування спірних земельних ділянок, у застосуванні строку позовної давності відмовлено з посиланням на здійснення перевірки Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області лише у 2014році.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у складі: Василишина А.Р., Філіпової Т.Л., Бучинської Г.Б. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Перший заступник прокурора Рівненської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України.

Ковельське спеціалізоване лісогосподарське приватне акціонерне товариство "Тур" у відзиві на касаційну скаргу просить постанову апеляційної інстанції залишити в силі.

Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, Ковельська обласна державна адміністрація, Ковельська районна державна адміністрація Волинської області надали клопотання про розгляд справи без участі їх повноважних представників.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Виконавчим комітетом районної Ради депутатів трудящих 24.07.1975, з метою поліпшення ведення господарства в колгоспних лісах району і раціонального використання лісових ресурсів та на виконання рішення облвиконкому від 29.04.1975 за № 145, прийнято Розпорядження № 124/1-р "Про заходи по поліпшенню ведення господарства в колгоспних лісах району щодо організації районному управлінню сільського господарства міжколгоспного лісгоспу".

Постановою № 5 районної Ради колгоспів і радгоспів від 19.12.1975 "Про організацію Ковельського міжколгоспного радгоспного лісгоспу", з метою поліпшення ведення господарства в колгоспних і радгоспних лісах, раціонального використання лісових ресурсів, безперебійного забезпечення колгоспів деревиною і виробами з неї та враховуючи бажання колгоспів і радгоспів, рада колгоспів і радгоспів постановила:

- створити в районі Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп;

- затвердити Положення про Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп, штатний розпис, кошторис адміністративно-керівних витрат, розрахунок доходів і витрат, список колгоспів і радгоспів учасників і розмір юридичних внесків згідно з додатками № 1,2,3,4,5;

- просити виконком Ковельської районної Ради депутатів трудящих зареєструвати Положення про Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп.

19.12.1975 Радою колгоспів і радгоспів Ковельського району затверджено Положення про Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп.

Пунктом 1 Положення визначено, що міжколгоспно-радгоспний лісгосп організовується для сумісного ведення лісового господарства в колгоспних і радгоспних лісах декількох колгоспів і радгоспів.

Пунктом 3 Положення визначено, що міжколгоспно-радгоспний лісгосп знаходиться на господарському розрахунку, має самостійний баланс, користується правами юридичної особи і має печатку із зазначенням свого найменування; майно лісгоспу створеного на кошти колгоспів і радгоспів учасників є їх загальна власність.

Розділом 2 Положення від 19 грудня 1975 року визначено, що основним завданням міжколгоспно-радгоспного лісгоспу є правильна організація ведення лісового господарства в колгоспних і радгоспних лісах з метою раціонального використання лісів, захисту їх від шкідливих комах і хвороб, охорони від пожеж, самовільних рубок та інших лісо порушень.

Пунктом 4 Положення визначено, що до складу міжколгоспно-радгоспного лісгоспу на добровільних засадах входять: колгосп ім. Ватутіна с.Тойкут Ковельського району; колгосп ім. Івана Франка, с.Радошин Ковельського району; колгосп "Комсомолець" с.Белашов Ковельського району; колгосп ім.Кутузова с.Городище Ковельського району; колгосп ім. Леніна Ковельського району; колгосп "Большевік" с.Скулин Ковельського району; колгосп "Прапор Леніна" с.Доротище Ковельського району; колгосп ім. Свердлова с.Дроздни Ковельського району; колгосп "Україна" с.Дубовая Ковельського району; колгосп ім. Васюти с.Уховецк Ковельського району; колгосп "Росия" с.Ст.Кошари Ковельського району; колгосп "Комуніст" с. Поверск Ковельського району; колгосп "Заповіт Ілліча" с.Козлинічі Ковельського району; колгосп ім.Калініна с.Песочно Ковельського району; колгосп ім. Дзержинського с.Ситовичі Ковельського району; колгосп "Шлях Леніна" с.Кричевичі Ковельського району; колгосп "Дружба" с.Голоби Ковельського району; колгосп ім. Жданова с.Мельниця Ковельського району; колгосп ім. Кірова с.Велицк Ковельського району; колгосп "Волинь" с. Подрожбє Ковельського району; колгосп ім. Куйбишева с.Н.Мосир Ковельського району; колгосп ім. Мартинюка с.Поповичі Ковельського району; колгосп ім. Чапаєва с.Майдан Ковельського району; колгосп "Іскра" с.Угли Ковельського району; колгосп "Ковельський" с.Мощена Ковельського району; радгосп "Голобський" с.Погиньки Ковельського району; Ковельський колгосп с.Зелена Ковельського району; радгосп ім. Дзержинського с.Облапи Ковельського району.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що утворення міжколгоспно-радгоспного лісгоспу в Ковельському районі і передача йому в користування колгоспних лісів, які як і земля, були передані колгоспам в довічне користування, при цьому продовжили залишатись у власності держави.

За актами від 03.01.1976 (т.2 а.с.241-267) колгоспи та радгоспи передали Ковельському міжколгоспно-радгоспному лісгоспу лісовий фонд колгоспів та радгоспів у відповідній кількості для ведення лісового господарства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп (правонаступником якого є відповідач 1, створений на виконання Постанови № 5 районної Ради колгоспів і радгоспів від 19.12.1975 "Про організацію Ковельського міжколгоспного радгоспного лісгоспу" з метою поліпшення ведення господарства в колгоспних і радгоспних лісах, раціонального використання лісових ресурсів.

Стаття 4 Лісового кодексу Української РСР (від 13.12.1979), визначає Єдиний державний лісовий фонд та Землі державного лісового фонду, а саме: відповідно до Основ лісового законодавства Союзу РСР і союзних республік усі ліси в СРСР утворюють єдиний державний лісовий фонд; єдиний державний лісовий фонд складається з: лісів державного значення, тобто лісів, які знаходяться у віданні державних органів лісового господарства, міських лісів, закріплених лісів і лісів заповідників; колгоспних лісів, тобто лісів, які знаходяться на землях, наданих колгоспам у безстрокове користування; відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік землями державного лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але призначені для потреб лісового господарства.

Статтею 19 Земельного кодексу Української РСР (від 08.07.1970) визначено, що колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи у встановлених законом випадках можуть надавати з закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування.

Відповідно до статті 30 Лісового кодексу Української РСР (від 13.12.1979) ліси, які знаходяться на землях, наданих колгоспам у безстрокове користування, і зареєстровані в установленому порядку в земельно-облікових документах, визнаються колгоспними лісами; колгоспні ліси знаходяться в безстроковому користуванні колгоспів.

Відповідно до статті 36 Лісового кодексу Української РСР (від 13.12.1979) при віднесенні лісів до відповідних груп одночасно визначаються межі земель, зайнятих лісами кожної групи; залежно від групи лісів встановлюється порядок ведення господарства в них, використання лісів і відповідних земель, а також порядок вилучення цих земель для державних або громадських потреб.

Відповідно до стаття 100 Лісового кодексу Української РСР (від 13 грудня 1979 року), право лісокористування підприємств, установ і організацій підлягає припиненню повністю або частково відповідно у випадках: відпадання потреби в лісокористуванні; закінчення строку лісокористування; ліквідації підприємства, установи або організації; право лісокористування підприємств, установ і організацій може бути також припинено в разі вилучення земель державного лісового фонду або інших земель, зайнятих лісами, для інших державних чи громадських потреб або в разі здійснення лісових користувань не у відповідності з цілями чи вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Рішенням виконкому Ковельської районної Ради депутатів трудящих від 08.07.1976 за № 156 "Про відведення земельної ділянки Ковельському лісгоспзагу під будівництво Облапського лісництва" погоджено проект відведення земель Ковельському лісгоспзагу площею 4,4 га лісів 11 групи в постійне користування під будівництво Облапського лісництва без компенсації іншими землями.

Рішенням виконкому Ковельської районної Ради депутатів трудящих від 13.09.1978 за № 82 "Про організацію лісомисливських лісництв і приписних мисливських господарств в районі" зобов'язано директора Ковельського лісгоспзагу забезпечити в створеному Кашівецьколму лісомисливському лісництві ведення лісового господарства, відновлення охорони лісу, відтворення лісового господарства та вирішення інших питань; визначити в натурі межі приписних мисливських господарств.

Рішенням виконкому Ковельської районної Ради депутатів трудящих від 27.12.1979 за № 301 "Про затвердження розміру лісокористування в лісах Ковельського міжколгоспно-радгоспного лісгоспу на 1980 рік" затверджено на 1980 рік в лісах Ковельського міжколгоспно-радгоспного лісгоспу порядок охорони за забезпечення догляду за лісом.

Рішенням виконкому Ковельської районної Ради депутатів трудящих від 12.06.1980 за № 155 "Про передачу земельних ділянок Ковельському міжколгоспно-радгоспному лісгоспу" погоджено проект передачі земель Ковельському міжколгоспно-радгоспному лісгоспу загальною площею 37,92 га.

Відповідно до Пояснювальної записки до перспективного плану ведення лісового господарства по Ковельському міжколгоспно-радгоспному лісгоспу Волинської області, Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп створений в грудні 1975 року на основі Постанови № 5 Ковельськогго виконкому від 19 грудня 1975 року на базі лісового фонду двадцяти п'яти колгоспів та чотирьох радгоспів. Загальна площа лісгоспу становить 32 568 га. Пояснювальна записка містить Таблицю № 1 із зазначенням назв колгоспів та радгоспів, їхньої загальної площі та площі лісового фонду, кількість окремих лісових ділянок та їх місцезнаходження.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично юридичною підставою для правового користування відповідачем 1 лісовим фондом були і залишаються чинні на даний час вищезазначені акти передачі лісового фонду для ведення лісового господарства попередніми користувачами - колгоспами та радгоспами району, які й відповідно утворили Ковельський міжколгоспного радгоспний лісгосп і стали його учасниками. Утворення було вчинено з метою поліпшення ведення господарства в колгоспних і радгоспних лісах, раціонального використання лісових ресурсів і на виконання Постанови № 5 районної Ради колгоспів і радгоспів від 19.12.1975 "Про організацію Ковельського міжколгоспного радгоспного лісгоспу".

Тобто, відносини з приводу користування даними земельними ділянками, котрі зайняті лісовим фондом, виникли ще значно раніше, ніж були видані спірні Державні акти, а саме з моменту передачі лісового фонду січень 1976 року - листопад 1977 року. Прокурором протилежного доведено не було.

При цьому судом встановлено, що утворення Ковельського міжколгоспного-радгоспного лісгоспу в Ковельському районі і передача йому в постійне користування колгоспних лісів, які як і земля, були передані колгоспам в довічне користування, продовжили залишатись у власності держави.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 25.09.1992 Волинською обласною радою Народних депутатів двадцять першого скликання прийнято рішення № 11/19 "Про реформу користування землями лісового фонду", яким визначено, що колгоспи, радгоспи та інші формування по веденню лісового господарства себе не виправдали. З метою розвитку та підвищення ефективності ведення господарства в лісовому фонді області, керуючись Земельним кодексом, постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 "Про земельну реформу", обласна Рада народних депутатів, вирішила:

- ведення лісового господарства в лісовому фонді на території області здійснювати тільки спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами;

- рекомендувати Радам народних депутатів базового рівня в процесі здійснення на їх території земельної реформи першочергово провадити передачу земель лісового фонду, що не підлягають передачі у колективну та приватну власність тих сільськогосподарських підприємств, які систематично порушують правила ведення лісового господарства, з тим, щоб не допустити безгосподарності та порушень лісівничих і природоохоронних правил;

- питання про користування лісовими площами до 5 га, що можуть передаватися у колективну та приватну власність, вирішувати окремо в кожному конкретному випадку в процесі проведення земельної реформи;

- установити, що вся деревина, заготовлена лісогосподарськими підприємствами при рубках догляду за лісом у колишніх колгоспних та радгоспних лісах, розподіляється радами народних депутатів базового рівня, на території яких розташовані вказані ліси;

- ?з метою спрощення проходження документів по передачі користувачам та юридичному оформленні земель лісового фонду передати повноваження з цього питання обласній державній адміністрації відповідно до статті 3 Земельного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 1 є правонаступником Ковельського міжколгоспного радгоспного лісгоспу (неодноразово змінювалися Статути).

Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України: перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми; у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу Україні у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Тобто, при перетворенні правонаступник набуває, у тому числі й право постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у його попередника згідно із законодавством, чинним на момент виникнення такого права в останнього.

17.03.1994 Волинською обласною радою народних депутатів Двадцять першого скликання було прийнято рішення № 17/11 "Про протести прокуратури області від 7 грудня 1993 року № 7/266 та від 7 грудня 1993 року № 7/267 щодо усунення порушень земельного законодавства України", яким внесено зміни у рішення обласної ради від 25.09.1992 за № 11/19 "Про реформу користування землями лісового фонду області"; зокрема Пункт 1 викладено в наступній редакції: "Ведення лісового господарства в лісовому фонді на території області здійснювати спеціалізованими лісогосподрськими підприємствами та іншими землекористувачами відповідно до вимог чинного законодавства".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державні акти на право постійного користування видані на ім'я відповідача 1 (котрий є спеціалізованим лісогосподарським підприємством) Волинською обласною радою народних депутатів із зазначенням в кожному Державному акті розміру (гектарів) землі, яка надавалася згідно з планом землекористування саме для ведення лісового господарства відповідно до рішення Волинської обласної ради народних депутатів від 17.03.1994 за № 17/11. Усі державні акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування (в липні 1994 році), засвідчені відтиском печатки Волинської обласної ради народних депутатів та містять підпис її голови.

До кожного Державного акта додано "План зовнішніх меж землекористування" по кожній сільській раді та кожній земельній ділянці із зазначення її розміру, опису меж та схеми, що засвідчено підписом із зазначенням прізвища Інженера-землевпорядника.

Реєстрацію даних Державних актів також підтверджено Книгою записів державних актів на право користування землею Ковельського району Волинської області, в котрій 12.04.1994 за номерами від 3-32 внесені записи про реєстрацію Державних актів.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок складання видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею, затвердженої наказом державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993 Державні акти на право колективної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування, якщо рішення про передачу земельної ділянки прийняте обласною радою народних депутатів, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів.

Державні акти на право постійного користування землею реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею.

Таким чином, враховуючи, що до кожного Державного акта додано "План зовнішніх меж землекористування" по кожній сільській раді та кожній земельній ділянці із зазначення її розміру, опису меж та схеми, що засвідчено підписом із зазначенням прізвища Інженера-землевпорядника; межі землекористування і земельні ділянки в натурі виділенні були ще в 1976 році при передачі лісового фонду колгоспів та радгоспів Ковельському міжколгоспно - радгоспному лісгоспу і таке їх визначення було встановлено статтею 36 Лісового кодексу Української РСР ; Ковельський міжколгоспно-радгоспний лісгосп був створений саме для ведення лісового господарства та охорони лісового фонду і за рішенням органів влади; користування даними земельними ділянками лісового фонду, відбувалося значно раніше, ще до видачі спірних Державних актів; видача Державних актів була зумовлена проведенням Земельної реформи, ліквідацією колгоспів та радгоспів їх реформуванням, змінами форм господарювання і переходу країни до ринкової економіки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора, з огляду на недоведеність та безпідставність, а також відсутність обставин, якими Прокурор обґрунтовує свої вимоги щодо недійсності державних актів.

Крім того, апеляційною інстанцією взято до уваги, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право користування й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 18.09.2013 справа № 6-12цс13, від 23.10.2013 справа № 6-93цс13, від 25.06.2014 справа №6- 67цс14) вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано.

Згідно правової позиції Верховного Суду України наведеної у постанові судової палата у цивільних справах Верховного Суду України №6-319цс15 від 01.07.2015, у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а тому визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до статті 17 Лісового кодексу України (чинного у 1994 році), у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно частини 4 статті 17 Лісового кодексу України, право постійного користування лісами посвідчується державними актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року): надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок; розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Оскільки в опротестованому Прокуратурою рішенні Волинської обласної ради від 25.09.1992 за № 11/19 "Про реформу користування землями лісового фонду області" до складу користувачів лісових масивів в області були включені лише спеціалізовані лісогосподарські підприємства, що, на думку прокуратури не відображало дійсного стану справ і було порушенням статті 113 чинного на той час Лісового кодексу України, стосовно ведення лісового господарства в колгоспних лісах, тому, це рішення на сесії обласної ради 17.03.1994 було доповнено користувачами цих лісів, якими були міжгосподарські лісгоспи.

Статтею 43 Земельного кодексу УРСР (в редакції від 18.12.1990) закріплено, що права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом, а саме: припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу; втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу УРСР (від 18.12.1991) користування землею може бути постійним або тимчасовим; постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку; користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.

Рішення Волинської обласної ради № 17/11 від 17.03.1994, на підставі якого Відповідачу 1 видані державні акти на право користування земельними ділянками площею 30 639,7 га., стосується землекористування саме міжгосподарських лісгоспів області та прийняте на підтвердження законності землекористування відповідачем 1 колгоспними лісами, що в свою чергу було зумовлено проведення реформи користування лісового фонду.

Державні акти видані з посиланням на рішення від 17.03.1994 за № 17/11, підтверджують законність фактичного користування лісовими масивами та, зважаючи на вищенаведене, не можуть розглядатись як документ, який вперше надавав право відповідачу 1 на ведення лісового господарства шляхом користування даними земельними ділянками.

Оскільки, право користування земельними ділянками лісового фонду виникло у 1976 році, посилання касатора на порушення відповідачем 1 норм Земельного кодексу 1990 року в частині не проведення підготовчих робіт, не встановлення меж земельних ділянок в натурі та не виготовлення проектів відведення земельних ділянок, є безпідставним.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Рішення Волинської обласної ради № 17/11 від 17.03.1993 прийнято без порушення діючого на момент його прийняття законодавства та уповноваженим органом на виконання реформи користування землями лісового фонду, тому відсутні підстави визнавати недійсними та скасовувати спірні акти, тільки з огляду на те, що в ньому не конкретизовано особи, котрій необхідно було видати дані акти, а саме - відповідача 1.

Крім того, судом встановлено, що Прокурором, не доведено, чиї права або охоронювані законом інтереси порушує відповідач 1 при здійсненні ним користування відповідними земельними ділянками і в чому полягають такі порушення. Тим більше, що форма власності спірних земельних ділянок не змінювалась.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції взято до уваги практику Європейського суд з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи права користування (власності).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24 липня 2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства", в котрому Європейський суд з праві людини вказав на таке, що заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності (право користування), наданого йому за договором оренди. Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права користування майном.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову від 21.12.2015 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №903/543/14 господарського Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

С. Бакуліна