ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/9597/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.2015у справі№910/9597/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Агро"доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 11065,07 грн

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Тютюнник С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Арго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 11 065,07 грн. за договором поставки №11/11-18ПР-02 від 14.12.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 910/9597/14, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Агро" задоволено та стягнуто з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Агро" 11065,07 грн. - заборгованості та 1 827 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 та рішення місцевого господарського суду від 22.04.2015 скасувати та припинити провадження по справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.12.2010 між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (продавець за договором) укладений договір №11/11-18 ПР-02 , за умовами якого, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 12,0 тис. куб.м. в тому числі по місяцях.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна за 1000 куб.м. - 2 957,93 грн. Строк поставки газу з 01.01.2011 по 31.12.2011 включно.

Згідно п. 10.1 цього Договору, він набирає чинності з моменту його підписання, поширює дію на відносини що склались з 01.01.2011 і діє в частині поставки до 31.12.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.12.2010, до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - встановлено 3 073,97 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 31.12.2011 - до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 3 436,75 грн.

Додатковою угодою №3 від 11.07.2011 сторони погодили, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4 042,76 грн.

Додатковою угодою №4 від 30.08.2011 п. 1.2 Договору сторони погодили в наступній редакції: постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 до 31.12.2011 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 94,733 тис. куб.м.

Додатковою угодою №5 від 19.10.2011 сторони погодили викласти п. 1.2 Договору в наступній редакції: постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.01.2011 по 10.10.2011 газ в обсязі до 51,233 тис. куб.м. в тому числі по місяцях.

Пункт 3.1 Договору викладений в наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 4 502,33 грн.

Пункт 5.1 Договору, викладений в наступній редакції: строк поставки газу: з 01.01.2011 по 10.10.2011 включно.

Згідно п. 10.1 цього Договору, він набирає чинності з моменту його підписання, поширює дію на відносини що склались з 01.01.2011 і діє в частині поставки до 10.10.2011 включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення, в редакції додаткової угоди №5 від 19.10.2011.

Відповідно до п. 4.1 Договорів, оплата за природний газ проводиться в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки;

- оплати у розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий природний газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим Договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 4.3).

Згідно п. 4.4 Договору, кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному Договору.

Судами було встановлено, що на виконання умов укладеного договору, позивач перерахував відповідачу 167093,59 грн., при тому, що фактично поставлено газу за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року газ на суму 156 028,52 грн., тобто позивач перерахував на 11 065,07 грн. більше ніж отримав природного газу.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що за поставлений відповідачем газ існує переплата у розмірі 11 065,07 грн, яку просив стягнути на його користь посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України та на Указ Президента України №227/95 від 16.03.1995 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума переплати за поставлений газ підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем. При цьому ст.1212 ЦК України не була застосована до правовідносин, що склались між сторонами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Як вже зазначалось, позивач на виконання умов договору, перерахував відповідачу 167 093,59 грн., а відповідач, в свою чергу, фактично поставив позивачеві газ за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року на суму 156 028,52 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач перерахував за газ більше ніж йому було поставлено, тому існує переплата у розмірі 11 065,07 грн.

Сума переплати в розмірі 11 065,07 грн. вбачається з актів звірки розрахунків, які підписані позивачем та відповідачем станом на 01.11.2011 та станом на 31.10.2013.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 155 від 16.04.2014, яка залишена без відповіді та задоволення.

Доказів повернення попередньої оплати у розмірі 11 065,07 грн. відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи, що попередня оплата проведена, а газ не поставлений, відповідно до положень ч. 1 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

Крім того, відповідно до п. 6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що заявлена до стягнення сума переплати за поставлений газ підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно вказав, що посилання позивача на норми ст. 1212, 1214 ЦК України є помилковими, оскільки кошти, які отримано як оплату за договором, набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення (постанови Верховного Суду України від 17.06.2014 № 13/096-12 та від 02.09.2014 № 910/1620/13).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій про задоволення позову цілком правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 910/9597/14 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова