ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 910/12384/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 29.08.2016 Київського апеляційного господарського суду 15.12.2016у справі№ 910/12384/16Господарського судуміста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"простягнення грошових коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Сергієнко С.В.;- відповідача Драчова М.С.;ВСТАНОВИВ:

06.07.2016 Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення коштів у розмірі 48774,22 грн., переплачених за договором № 9778/4-14-с від 28.12.2001.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі № 910/12384/16 (суддя Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді Майданевич А.Г., Чорна Л.В.), стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" грошові кошти у розмірі 48744,22 грн., переплачені за договором № 9778/4-14-с від 28.12.2001, 1378,00 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 910/12384/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 910/12384/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 28.12.2001 між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Дарниця-2" (абонент) було укладено договір № 9778/4-14-с про надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10577/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2016, відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання питної води та водовідведення, надані в період з 01.02.2009 по 31.08.2012 на підставі договору № 9778/4-14-С від 28.12.2001, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

При цьому, даним рішенням встановлено, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення за кодом 2-883 за період з червня 2010 року по серпень 2012 року згідно із договором № 9778/4-14-С від 28.12.2001, оскільки відповідач за період з 06.2010 по 08.2012 повинен був сплатити 321 967,36 грн., в той час як ним сплачено за спожиті у вказаний період послуги 370 711, 58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі Житлово-будівельний кооператив "Дарниця-2" посилається на наявність у нього переплати за послуги з холодного водопостачання та водовідведення по коду 2-833 на підставі договору № 9778/4-14-с про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 28.12.2001 в сумі 48774,22 грн., що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10577/13.

Положеннями ст. ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, встановивши, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10577/13 (яке є преюдиціальним в силу приписів ст. 35 ГПК України) встановлено факт переплати вартості наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення по коду 2-833 за період з червня 2010 року по серпень 2012 року в сумі 48774,22 грн.; дійшли правовірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 910/12384/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА