ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 38/349

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників: позивачаКулик О.А. (дов. від 27.12.2016 №265/16)відповідачане з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.01.2017у справі№38/349 Господарського суду Донецької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Макіївтепломережа" простягнення 50548674,98 грн. боргу за поставлений природний газ, 3946909,00 грн. пені, 793988,08 грн. - 3% річних, 1203224,12 грн. інфляційних

ВСТАНОВИВ:

05.10.2016 Дочірня компанія "Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду Донецької області із заявою №31/13-3524 від 27.09.2016 про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу №38/349 від 27.02.2012 та видачу його дубліката.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.10.2016 (суддя Шилова О.М.) відмовлено Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у поновленні строку для пред'явлення наказу Господарського суду Донецької області №38/349 від 27.02.2012 до виконання та у видачі дублікату такого наказу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.2017 (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Зубченко І.В., Колядко Т.М.), ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.10.2016 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу №38/349 від 27.02.2012 суди виходили з того, що Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" обрано неналежний спосіб захисту свого майнового інтересу, адже строк, встановлений для пред'явлення такого судового наказу не пропущено, а наказ підлягає реальному виконанню.

Щодо видачі дубліката наказу №38/349 від 27.02.2012 суди попередніх інстанцій вказали про те, що немає підтверджуючих доказів втрати такого наказу відповідно до ч. 3 ст. 120, ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а заяву про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу та видачу його дубліката задовольнити.

В своїй скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 42, 43, 116, 120 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 22.03.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу з огляду на наступне.

Як встановлено судами, рішенням Господарського суду Донецької області від 13.02.2012 у справі №38/349 позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства „Макіївтепломережа" 50548674,98 грн. боргу за поставлений природний газ, 3946909,00 грн. пені, 793988,08 грн. - 3% річних, 1203224,12 грн. інфляційних, а також 56460,00 грн. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення було видано наказ від 27.02.2012 про стягнення пені у розмірі 3946909,00 грн., 3% річних у розмірі 793988,08 грн., інфляційних у розмірі 1203224,12 грн., судового збору у розмірі 56460,00 грн.

07.05.2012 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" із зазначеним наказом звернулася до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

В подальшому, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" неодноразово зверталась до Начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області із заявами: від 15.10.2012 №31/10-6094, від 08.05.2014 №31/10-2844, від 27.05.2016 №31/13-2022, в яких просила повідомити про хід проведення виконавчих дій з виконання наказу.

З пояснень позивача вбачається, що лише, 01.09.2016 з довідки Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №1564/02.2-34/4-16Б Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" дізналась про те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області №38/349, виданого 27.02.2012 про стягнення з Комунального підприємства "Макіївтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" боргу в сумі 6000581,20 грн. 07.11.2014 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з проведенням на території Донецької області активної фази антитерористичної операції та неможливості проведення подальших виконавчих дій. Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого документа було направлено на адресу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Оскільки на теперішній час вищезазначені документи стягувачем отримано не було, та враховуючи складну ситуацію, яка склалася на території проведення активної фази АТО (у м. Донецьку), наказ Господарського суду Донецької області №38/349, виданий 27.02.2012 необхідно вважати втраченим.

Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення Дочірньої компанії "Газ України" "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Донецької області №38/349, виданого 27.02.2012, та видачу його дубліката.

Перевіривши доводи скаржника, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (статті 116 цього Кодексу).

За приписами статті 119 Кодексу у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено. Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.

Статтею 120 Кодексу унормовано, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що стягувач або державний виконавець звертаються до господарського суду з відповідною заявою про видачу дубліката наказу. Зазначені особи мають право звернутися до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Якщо цей строк стягувачем пропущено, він повинен звернутися до господарського суду з заявою про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання в порядку, передбаченому статті 119 Господарського процесуального кодексу України, а після того як суд винесе ухвалу про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, стягувач може подати заяву про видачу дубліката наказу.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу №38/349 від 27.02.2012 суди попередніх інстанцій вказували про те, що такий строк стягувачем не пропущено, а в частині видачі дубліката наказу №38/349 від 27.02.2012 про те, що немає підтверджуючих доказів того, що такий наказу дійсно втрачений.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до довідки Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №1564/02.2-34/4-16Б від 01.09.2016, у зв'язку зі складною ситуацією, яка склалася на території проведення активної фази АТО (у м. Донецьку), наказ Господарського суду Донецької області №38/349, виданий 27.02.2012 - є втраченим.

Судами не враховано і те, що Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною другою зазначеної статті територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовано населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 №128-р було затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або не в повному обсязі здійснюють свої повноваження, виконавчі дії на неконтрольованій території України не проводяться.

За інформацією Служби безпеки України (лист від 13.06.2014 №33/2117) та Міністерства внутрішніх справ України (лист від 26.06.2014 №12/3-2428) 07.04.2014 згідно з вимогами чинного законодавства України (ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції (АТО) в Донецькій та Луганській областях.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до якого звернулась Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з виконання наказу Господарського суду Донецької області №38/349 від 27.02.2012 знаходився у м. Донецьку, на території, яка з 2014 року є територією проведення антитерористичної операції.

З листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 27.10.2016 №38/349, який міститься в матеріалах справи (а.с. 91) вбачається, що всі архівні виконавчі провадження залишені на тимчасово окупованій території.

Однак, суди попередніх інстанцій вищевикладене не врахували, а також не прийняли до уваги, що рішення Господарського суду Донецької області від 13.02.2012 у справі №38/349 на даний час не виконано, а наказ Господарського суду Донецької області №38/349, виданий 27.02.2012 відповідно до довідки Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №1564/02.2-34/4-16Б від 01.09.2016 рахується як втрачений.

З урахування викладеного, господарськими судами при розгляді даної справи не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи (ст.47 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, вимоги вказаних норм господарськими судами при розгляді справи виконані не були.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.01.2017 у справі №38/349 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 31.10.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

О. Сибіга