ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 911/410/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.Іза участю представників: позивачаМалярчук Ю.Б. - дов. від 03.03.2016 р.відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) прокуратури Скибенко О.І. - прокурор ГПУ посв. №041528

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Природні ресурси+"на постановувід 24.10.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/410/16 господарського суду Київської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Природні ресурси+"

за участюСпеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України пророзірвання договору В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 р. ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Природні ресурси+" про розірвання договору про спільну діяльність від 22.01.2014 р. №УГВ8333/20/1-14, укладеного між сторонами у справі, на підставі статей 16, 611, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на істотне порушення відповідачем умов спірного договору у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань щодо виконання робіт передбачених програмою робіт на 2014 - 2015 роки на об'єктах спільної діяльності, а саме: на свердловинах № 107, № 114 Куличихінського родовища та № 60 Гадяцького родовища, що вплинуло на обсяги видобутку вуглеводнів в рамках договору та призвело до зменшення очікуваного доходу спільної діяльності та прибутку позивача.

Позивач також вказував на порушення відповідачем умов спірного договору і в частині своєчасного надання фінансової звітності за 2015 рік, перерахування позивачу належної частини прибутку за 2015 рік, проведення планових засідань комітету управління спільною діяльності, здійснення аудиту фінансової звітності спільної діяльності за період з 22.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

У зв'язку з цим позивач вважав підставним розірвання спірного договору в судовому порядку.

ТОВ "Природні ресурси+" у відзиві на позов заперечувало проти його задоволення, посилаючись на відсутність істотних порушень умов спірного договору. Відповідач зазначав, що роботи на свердловині № 60 Гадяцького родовища, та свердловинах №107 і №114 Куличихінського родовища не виконувалися внаслідок того, що свердловина № 60 Гадяцького родовища з 1985 року знаходиться в бездіючому фонді та не працює, а свердловини №107 і №114 Куличихінського родовища з 2014 року виведені в бездіючий фонд. До того ж на вказаних свердловинах недоцільно проводити будь-які роботи, оскільки це потребує великих фінансових затрат та не призведе до отримання запланованого прибутку.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.05.2016 р. (суддя Подоляк Ю.В.) в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем істотних умов спірного договору у зв'язку з чим суд відмовив у позові про його розірвання.

За апеляційною скаргою ПАТ "Укргазвидобування" Київський апеляційний господарський суд (судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А., Дідиченко М.А.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 24.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 24.10.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Розірвав договір про спільну діяльність від 22.01.2014 р. №УГВ8333/20/1-14, укладений між ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Природні ресурси +".

Апеляційний господарський суд встановив, що метою договору про спільну діяльність від 22.01.2014 р. №УГВ8333/20/1-14 є отримання прибутку; що укладаючи вказаний договір та передаючи у спільну діяльність право користування свердловинами, позивач розраховував на те, що відповідачем відповідно до Програми робіт на 2014 - 2015 роки буде здійснений капітальний ремонт всіх свердловин, а також облаштовано їх вузлами обліку видобутої вуглеводневої сировини, тобто, що відповідач в процесі виконання договору здійснить такі капіталовкладення, у тому числі, і в заводнені та недіючі свердловини, завдяки яким буде отримуватися прибуток від експлуатації усіх свердловин, право користування якими було передано за спірним договором у спільну діяльність.

Проте, відповідачем не проводилися заплановані роботи на свердловинах № 60 Гадяцького родовища, та №107 і №114 Куличихінського родовища, що, відповідно вплинуло на обсяги видобутку вуглеводнів в рамках договору та призвело до зменшення очікуваного доходу спільної діяльності і прибутку позивача.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність в розумінні приписів статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги.

ТОВ "Природні ресурси+" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 24.05.2016 р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Скаржник не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для розірвання спірного договору та вказує на те, що, як оператор спільної діяльності, діяв у повній відповідності до умов договору та максимально досягнув його мету.

Він вказує на недоцільність проведення капітального ремонту спірних свердловин, оскільки таке потребує великих капіталовкладень та ці свердловини є малоперспективними.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 22.01.2014 р. між ПАТ "Укргазвидобування" (сторона -1) та ТОВ "Природні ресурси +" (сторона -2) укладено договір про спільну діяльність №УГВ8333/20/1-14.

Спільна діяльність за умовами пункту 1.1 договору - це діяльність сторін, яка відповідає законодавству України про спеціальну діяльність підприємств, регулюється цим договором і пов'язана з опрацюванням геолого-технічної інформації, виконанням робіт, направлених на пошук та розвідку родовищ вуглеводнів, буріння свердловин, відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів з застосуванням різних технологічних методів та обладнання, виконанням геофізичних, геологічних, тематичних, проектних робіт на об'єктах спільної діяльності, здійсненням дослідно-промислової розробки та промислової експлуатації родовищ вуглеводнів, видобутку та подальшої реалізації видобутих вуглеводнів і отримання прибутку.

Об'єктами спільної діяльності є свердловини №107, №114, №123 Куличихінського родовища, свердловини №51, №60 Гадяцького родовища та відповідна інфраструктура, розташовані в межах ліцензійних площин, право користування якими внесено ПАТ "Укргазвидобування" в якості вкладу до спільної діяльності та свердловини, пробурені спільною діяльністю (пункт 1.11).

Метою договору є отримання прибутку в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором за рахунок реалізації вуглеводнів, які будуть знайдені та видобуті в результаті даної спільної діяльності (пункт 2.1 договору).

В пункті 2.5 договору передбачено, що для досягнення спільної мети за цим договором, ПАТ "Укргазвидобування" (позивач) зобов'язується передати спільній діяльності право користування об'єктами спільної діяльності та забезпечити видобуток, підготовку і транспортування вуглеводнів силами свого персоналу, виробничими потужностями з використанням власної інфраструктури для спільної діяльності на підставі окремих договорів, а ТОВ "Природні ресурси+" (відповідач) зобов'язується забезпечити фінансування капітальних витрат в об'єкти спільної діяльності відповідно до програми робіт спільної діяльності, реалізацію видобутих вуглеводнів спільної діяльності, а також виконання функцій оператора.

Згідно з пунктом 3.1 договору виконання цього договору здійснюється оператором спільної діяльності на підставі програми робіт спільної діяльності.

Оператором спільної діяльності за цим договором є відповідач (пункт 6.3 договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 5.1, 5.2 договору для досягнення мети спільної діяльності сторони роблять вклади. Вкладом позивача у спільну діяльність є право користування свердловинами №107, №114, №123 Куличихінського родовища, та №51, №60 Гадяцького родовища, вартістю 4260000 грн. з ПДВ. Вкладом відповідача у спільну діяльність є грошові кошти та інше майно, вартістю 4500000 грн. з ПДВ. Відповідач може здійснювати додаткові вклади якщо це необхідно для спільної діяльності.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 21.02.2018 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання сторонами. У випадку продовження позивачу строку дії спеціального дозволу або отримання ним нового спеціального дозволу на користування надрами, на яких розташовано об'єкти спільної діяльності, цей договір продовжується на строк дії спеціального дозволу або нового спеціального дозволу і не потребує укладення окремої додаткової угоди (п. 14.1, 14.2 договору).

У відповідності до пункту 14.6 договору, він може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору. Одностороннє розірвання цього договору не допускається.

Господарськими судами також було встановлено, що сторони затвердили програму робіт на 2014 - 2015 роки на об'єктах спільної діяльності. Цією програмою сторони визначили види робіт на свердловинах №107, №114, №123 Куличихінського родовища, №51, №60 Гадяцького родовища, будівництво окремого комерційного вузла обліку вуглеводневої сировини та підключення свердловин № 107, №114, №123 Куличихінського родовища, №51, №60 Гадяцького родовища згідно з технічними умовами ГПУ "Полтавагазвидобування", виконання яких (робіт) необхідно для забезпечення найбільш ефективної роботи вказаних свердловин, орієнтовний дебіт свердловини після виконання робіт, тн. нафти/добу, орієнтовні обсяги та джерело фінансування. У зазначеній програмі робіт сторони також погодили, що фактична сума поточних витрат буде визначена після надання підрядними організаціями актів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом даного судового розгляду є вимога ПАТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Природні ресурси+" про розірвання договору про спільну діяльність від 22.01.2014 р. №УГВ8333/20/1-14, укладеного між сторонами у справі, на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Відповідно до приписів статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Вказана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалося, позивач просив розірвати спірний договір про спільну діяльність з підстав істотного порушення відповідачем умов договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 Цивільного кодексу України, за приписами якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Відтак встановленню підлягає не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, котра може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд встановив, що відповідачем згідно з Програмою робіт на 2014 - 2015 роки не були виконані роботи на свердловинах № 107, № 114 Куличихінського родовища та № 60 Гадяцького родовища. При цьому причиною їх невиконання, як вказував відповідач, стало заводнення цих свердловин.

Втім, як вже зазначалося і це встановив суд апеляційної інстанції, метою спірного договору про спільну діяльність є отримання прибутку.

Позивач, укладаючи вказаний договір та передаючи у спільну діяльність право користування свердловинами, розраховував на те, що відповідачем відповідно до Програми робіт на 2014 - 2015 роки буде здійснений капітальний ремонт всіх свердловин, а також облаштовано їх вузлами обліку видобутої вуглеводневої сировини. Тобто, позивач розраховував на те, що відповідач в процесі виконання договору здійснить такі капіталовкладення, у тому числі, і в заводнені та недіючі свердловини, завдяки яким буде отримуватися прибуток від експлуатації усіх свердловин, право користування якими було передано позивачем у спільну діяльність.

Таким чином, вказані свердловини передавалися, як і інші, з метою здійснення їх ремонту з приведенням у стан придатний до експлуатації, завдяки чому їх використання мало б давати прибуток спільній діяльності.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, невиконання відповідачем передбачених і запланованих програмою робіт на свердловинах № 107, № 114 Куличихінського родовища та № 60 Гадяцького родовища не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні договору та, відповідно, унеможливлює досягнення стороною цілей договору про спільну діяльність.

Отже, апеляційним господарським судом було встановлено, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору про спільну діяльність у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (непроведення робіт на вказаних свердловинах, на що розраховував позивач при укладенні договору), що є підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, приписи наведеного законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника, викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 р. у справі № 911/410/16 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач