ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 906/439/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:

позивача Подольський А.Ю. - дов. від 10.10.2016, Дяченко В.С. - дов. 25.05.2016, Тодосієнко В.М. дов. від 31.08.2016, відповідачів Воронченко К.М. - дов. від 29.12.2014, 20.01.2016,

третіх осіб Небилиця А.В. дов. від 25.10.2016

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної іпотечної установи на постановувід 28.09.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 906/439/16 господарського суду Житомирської областіза позовомДержавної іпотечної установидо - Виконавчого комітету Коростенської міської ради - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Промекономбанк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Коростенська міська рада - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп"провизнання недійсним договору дольової участі у будівництві В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 р. Державна іпотечна установа звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Виконавчого комітету Коростенської міської ради та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" про визнання недійсним договору дольової участі у будівництві від 22.06.2010 р. №23, укладеного між відповідачами у справі, на підставі статей 203, 215, 220, 640 Цивільного кодексу України, статей 1, 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що оспорюваний договір дольової участі у будівництві порушує права позивача, які виникли з договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 17.09.2013 р. №29/3.1-3, та спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства, оскільки об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва; Коростенська міська рада не надавала згоди на відчуження комунального майна - спірного об'єкта незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Маяковського, 111-А, в м. Коростень; об'єкт незавершеного будівництва не набув цивільну оборотоздатність, позаяк держана реєстрація права комунальної власності на нього здійснена не була; оспорюваний договір нотаріально не посвідчений.

Відтак, позивач вважав, що такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Виконавчий комітет Коростенської міської ради у відзиві на позовну заяву просив відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначаючи про недоведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів при укладенні відповідачами спірного договору.

Виконком також вказував на те, що договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно від 17.09.2013 р. №29/3.1-3, на який посилався позивач у позовній заяві, був визнаний недійсним за рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 р. у справі № 906/1079/15 (яке набрало законної сили); що на момент підписання оспорюваного договору про дольову участь у будівництві такий договір не підлягав нотаріальному посвідченню і спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" у відзиві на позовну заяву, поясненнях у справі, проти позову також заперечувало, просило відмовити у позові з підстав його необґрунтованості і недоведеності. Водночас відповідач просив застосувати строк позовної давності.

Позивач у поясненнях вказував на відсутність підстав для застосування строку позовної давності до заявленої вимоги.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 р. (суддя Машевська О.П.) в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про непорушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача укладанням відповідачами спірного договору.

Господарський суд встановив, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві (стороною якого позивач не є та права якого таким договором не порушені) не забезпечить реального захисту прав позивача.

Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним спірного договору.

За апеляційною скаргою Державної іпотечної установи Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Саврій В.А., Юрчук М.І., Савченко Г.І.), переглянувши рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 28.09.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Державна іпотечна установа подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням додаткових пояснень), в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 р. та рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 178, 203, 215, 220 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заявник вважає, що ним правильно обрано спосіб захисту порушеного права та посилається на невідповідність спірного договору вимогам законодавства.

Від ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" надійшло пояснення, в якому банк погоджується з доводами касаційної скарги, вважаючи їх обґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням сорок другої сесії V скликання Коростенської міської ради №21 від 17.06.2010 р. "Про надання згоди на укладання Договору дольової участі будівництва житла виконавчому комітету Коростенської міської ради з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство" Інтертрансстрой" на недобудований шістдесятиквартирний будинок на вулиці Маяковського міста Коростеня" вирішено надати дозвіл Виконавчому комітету Коростенської міської ради на укладання договору дольової участі будівництва житла з ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство" Інтертрансстрой" на недобудований шістдесятиквартирний будинок по вулиці Маяковського міста Коростеня (право власності на будинок переходить до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство" Інтертрансстрой" після виконання всіх умов договору, окрім квартир, які залишаються за територіальною громадою міста Коростеня відповідно до договору дольової участі будівництва житла); недобудований шістдесятиквартирний будинок по вулиці Маяковського міста Коростеня на час проведення будівництва передати на баланс ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"; вважати пункт 2 рішення 23 сесії 5 скликання від 12.06.2008 р. № 15 "Про прийняття в комунальну власність недобудованого шістдесятиквартирного будинку на вулиці Маяковського міста Коростеня" таким, що втратив чинність.

На виконання вказаного рішення, 22.06.2010 р. виконавчим комітетом Коростенської міської ради (сторона 1) та ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (сторона 2) був укладений договір №23 дольової участі в будівництві, за умовами якого сторони на основі об'єднання своїх зусиль, зобов`язуються разом діяти для досягнення спільної мети: добудови і введення в експлуатацію незавершеного будівництва багатоквартирного (шістдесятиквартирного) житлового будинку по вулиці Маяковського в місті Коростень.

Відповідно до пункту 1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №169 від 27.11.2012 р. до договору) запланований термін завершення будівництва об'єкта - 01.10.2013 р.

В пункті 3.1 договору передбачено, що виконавчий комітет Коростенської міської ради зобов`язується, передати ТОВ ВКП "Інтертрансстрой" всю наявну проектно-кошторисну документацію, технічні умови та документацію на земельну ділянку, що відведена під будівництво; передати на баланс товариству об`єкт незавершеного будівництва; при необхідності приймати участь спільно з товариством в отриманні дозволів, необхідних для здійснення будівельних робіт та участь у введенні в експлуатацію будинку, оформляти відповідні документи.

В свою чергу, ТОВ ВКП "Інтертрансстрой" зобов'язується: у випадку відсутності у виконкому проектно-кошторисної документації, технічних умов, замовити та проводити всі необхідні дії для отримання даної документації; розпочати підготовчу роботу до будівництва об'єкту в строк не пізніше 01 серпня 2010 року; своїми та залученими підрядними силами, власними і залученими трудовими ресурсами, які володіють професійними вміннями, кваліфікацією, діловою репутацією та діловими зв'язками, на основі діючої в неї ліцензії, дозвільних документів, з використанням власних механізмів, обладнання, закінчити будівництво об'єкту згідно з проектом та вимогами ДБН; забезпечувати фінансування добудови житлового будинку; отримати всі необхідні для незавершеного будівництва житлового будинку документи та відповідні дозволи на початок будівельних робіт; провести фінансування всіх необхідних робіт, пов'язаних з можливим перепроектуванням проектно-кошторисної документації, згідно діючих будівельних робіт; після підписання даного договору та отримання відповідного дозволу на будівництво, приступити до виконання робіт; закінчити будівництво у визначені договором строки та ввести будинок в експлуатацію, у відповідності з вимогами діючого законодавства України (пункт 3.2 договору).

В пункті 4.1 договору сторони погодили, що після завершення будівництва та введення його в експлуатацію право власності на об'єкти, що входять до складу житлового будинку розподіляються наступним чином: сторона 1 (Виконавчий комітет Коростенської міської ради) стає власником частини будинку, що складається з житлових приміщень (квартир) в будинку, а саме - з трьох однокімнатних та двох двокімнатних квартир, загальною площею 190 квадратних метрів (пункт 4.1.1), а сторона 2 (ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" стає власником будинку, що складається з усіх приміщень, окрім тих, що вказані у пункті 4.1.1 договору.

Відповідно до пункту 4.3 договору після оформлення права власності сторін на їх долі відповідно до умов даного договору, право спільної дольової участі, що випливає із даного договору, припиняється і кожна із сторін розпоряджається своєю часткою у створеному сторонами об'єкті на свій розсуд.

Даний договір діє з моменту його підписання сторонами та до виконання зобов`язань даного договору кожною із сторін але не більше, ніж до 01.01.2017 р. (пункт 7.1 договору в редакції додаткової угоди від 02.01.2016 р.).

Господарські суди встановили, з підтвердженням матеріалами справи, що вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та містять відтиски їх печаток.

За актом приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва від 22.06.2010 р. (який є невід`ємною частиною договору дольової участі у будівництві №23 від 22.06.2010 р.), виконком передав, а товариство прийняло на баланс об'єкт незавершеного будівництва.

Рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради №280 від 19.06.2013 р., з метою впорядкування адреси, об`єкту незавершеного будівництва п'ятиповерховому житловому будинку, розташованому по вул. Маяковського, 111, було присвоєно нову адресу - вул. Маяковського, 111-А.

В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що 17.09.2013 р. між ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" (іпотекодавець) та Державною іпотечною установою (іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №2579.

Згідно з пунктом 1.3 договору іпотека за цим договором є засобом забезпечення повернення боржником іпотекодержателю фінансового кредиту, наданого боржнику за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013 р., укладеного між Державною іпотечною установою (кредитор) та ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк".

В розділі 1 договору сторони погодили, що предметом іпотеки є: об'єкт незавершеного будівництва, об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А, загальною площею 1009,2 кв. м, що належить іпотекодавцю (ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой") на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 7772099, виданого 09.08.2013 р. реєстратором Литвинюк В.В. реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області (пункт 1.1); майно, що стане власністю іпотекодавця (ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой") у майбутньому, а саме: шістдесят квартир, загальною площею 3340,34 кв.м, розташовані в об'єкті незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А (пункт 1.2). У цьому ж пункті міститься інформація про номери квартир, номери під'їздів, загальну та житлові площі та вартість усіх 60 квартир.

Також господарські суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що рішенням господарського суду Донецької області від 06.05.2014 р. у справі №905/2275/14 було задоволено позов Державної іпотечної установи до ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №29/2 від 22.08.2013 р., № 29/3 від 17.09.2013 р. на загальну суму 16118276,43 грн.

При цьому, ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" станом на 30.04.2015 р. визнало Державну іпотечну установу своїм кредитором на загальну суму вимог 16 632 970,41 грн., з віднесенням їх до 7 черги задоволення відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, як встановили господарські суди, рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 р. у справі №906/1079/15 (залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 р.) було визнано недійсним договір іпотеки від 17.09.2013 р., укладений між ТОВ "ВКП "Інтертрансстрой" та Державною іпотечною установою. Крім того, накладено арешт на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013 р. Підставою для визнання недійсним вказаного іпотечного договору стала відсутність згоди Виконавчого комітету Коростенської міської ради (як співвласника спірного об'єкта іпотеки) на вчинення договору іпотеки.

Поза тим, рішенням господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 р. у справі №906/917/14 (яке набрало законної сили) у позові Державної іпотечної установи до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено у зв'язку з визнанням недійсним договору іпотеки.

Судами під час вирішення даного спору також було встановлено, і це підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.06.2016 р., що накладене судом публічне обтяження на користь Державної іпотечної установи, зареєстроване в цьому реєстрі 12.01.2016, є чинним. Окрім того, чинним у цьому реєстрі залишається також приватне обтяження, вчинене на користь Державної іпотечної установи 17.09.2013 р., при проведенні державної реєстрації іпотеки на "Об'єкт незавершеного будівництва".

Отже, як встановили суди, відповідачі у справі обмежені у праві розпорядження спірним об'єктом незавершеного будівництва до моменту погашення банком заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013 р. перед установою. До того ж Державна іпотечна установа визнана кредитором банку - ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" сьомої черги у процедурі ліквідації банківської установи.

Таким чином, попри відсутність у позивача наразі статусу іпотекодержателя об'єкта незавершеного будівництва, як встановили суди, його майнові права на кредитні кошти, надані ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" для кредитування ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" з метою виконання останнім зобов'язань за оспорюваним договором щодо фінансування об'єкта незавершеного будівництва, захищені належним чином та спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справи є вимога Державної іпотечної установи до Виконавчого комітету Коростенської міської ради та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" про визнання недійсним договору дольової участі у будівництві від 22.06.2010 р. №23, укладеного між відповідачами у справі, на підставі статей 203, 215, 220, 640 Цивільного кодексу України, статей 1, 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Звертаючись з позовом, позивач посилався на порушення оспорюваним договором його прав та інтересів як іпотекодержателя об'єкта незавершеного будівництва за договором іпотеки від 17.09.2013 р.

Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального Кодексу України згідно яких підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Приписами статті 21 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання.

В силу наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Разом з тим, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростовання презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах верховного Суду України від 10.02.2016 р. у справі №6-3005цс15, від 25.05.2016 р. у справі №6-605цс16.

Як вже зазначалося, позивач просить визнати недійсним договір про дольову участь у будівництві, стороною якого він не є.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права (інтересу) позивача, господарські суди не встановили порушень цивільного права та законного інтересу позивача, за захистом яких він у даному випадку звернувся до суду.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що на час укладання відповідачами оспорюваного договору дольової участі у будівництві від 22.06.2010 р. №23 (який є предметом даного спору) права і інтереси позивача (як іпотекодержателя за договором іпотеки від 17.09.2013 р., який був визнаний недійсним в судовому порядку) не зачіпалися та порушені не були; що обраний позивачем спосіб захисту права за наведених обставин не призводить до відновлення його прав.

Водночас, судами було враховано те, що наразі майнові права позивача (навіть через відсутність дійсного статусу "іпотекодержателя" об'єкта незавершеного будівництва), зокрема, права на кредитні кошти, надані ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" для кредитування ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" з метою виконання останнім зобов'язань за оспорюваним договором щодо фінансування об'єкта незавершеного будівництва, захищені належним чином та спосіб.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, надавши оцінку підставам, з яких позивач просив визнати недійсним спірний договір, встановили відсутність правових підстав недійсності правочину, передбачених законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду відповідно до поданої касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують викладеного та встановленого господарськими судами у зв'язку з чим правові підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 р. у справі №906/439/16 та рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач