ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/31672/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Алдошина Н.О. Даниленко С.П., Малиш В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 рокуу справі№ 910/31672/15за позовомприватного акціонерного товариства "Київстар"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво. Розвиток комунікацій"про стягнення 578 879,57 грнта за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво. Розвиток комунікацій"доприватного акціонерного товариства "Київстар"протлумачення підпункту 7.2.1 пункту 7.2. договоруВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 578 879,57 грн неустойки.

У січні 2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво. Розвиток комунікацій" звернулося із зустрічним позовом про тлумачення підпункту 7.2.1 пункту 7.2. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 (суддя - Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (головуючий - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г.), в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення 578 879,57 грн неустойки та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права господарськими судами, виходячи з принципу диспозитивності господарського судочинства, лише в межах вимог, заявлених у касаційній скарзі, суд вважає, що підстави для скасування судових рішень в частині, що оскаржується позивачем, відсутні, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 15.02.2012 між приватним акціонерним товариством "Київстар" (покупець) та ТОВ "Науково-виробнича компанія "Будремкомплекс" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 24669, за умовами якого ТОВ "Науково-виробнича компанія "Будремкомплекс" відповідно до укладених замовлень зобов'язувалася передати за плату ПАТ "Київстар" волокна, що міститимуться у ВОЛЗ, які будуть побудовані продавцем у строки, вказані у відповідних замовленнях.

Пунктом 1.2. договору визначено, що вартість, кількість, строк передачі волокон, довжина ВОЛЗ та траси їх прокладання зазначені у замовленнях до договору. Вартість волокон визначається на основі цін, затверджених сторонами у прейскуранті цін, що міститься у додатку № 4 до договору.

Згідно із п. п. 2.7., 2.9. договору продавець зобов'язаний після закінчення роботи робочої комісії передати волокна покупцю за актом; після передачі покупцю (ПАТ "Київстар") волокон підготувати та передати останньому за актом приймання-передачі оригінали документації у строк, передбачений відповідним замовленням.

Ціна договору становить загальну суму оплат, що будуть здійснені покупцем за цим договором. (п. 6.1. договору).

У п. 6.3. договору сторони погодили порядок оплати, за умови, якщо інше не вказано сторонами у самому замовленні.

Додатковою угодою № 24669-01 від 30.11.2012 до договору було продовжено строк дії договору до 31.12.2013, а в частині відповідальності, гарантійних та фінансових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Також додатковою угодою було передбачено, якщо на момент закінчення строку дії договору залишається невиконаним будь-яке замовлення, договір продовжує свою дію до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим замовленням.

01.11.2013 між ПрАТ "Київстар" (покупець) ТОВ "Науково-виробнича компанія "Будремкомплекс" (постачальник) та ТОВ "Будівництво. Розвиток комунікацій" (новий постачальник) було укладено угоду про заміну сторони в договорі № 24669 від 15.02.2012, відповідно до якої постачальник передає, а новий постачальник приймає усі права та обов'язки за договором, в тому числі за всіма додатками і замовленнями до договору та стає стороною зазначеного договору замість постачальника - ТОВ "Науково-виробнича компанія "Будремкомплекс".

У замовленні № 43177 від 14.02.2014 до договору сторони погодили перелік, ціну, технічні характеристики, строк передачі та інші умови, що стосуються волокон: VLS КІЕ 765, зокрема ТОВ "Будівництво. Розвиток комунікацій" зобов'язувалося передати ПАТ "Київстар" ВОЛЗ на ділянці м. Київ, РМ (КІЕ 1835 вул. Чорновола, 41, демонт), КІЕ 1730 (вул. Павлівська, 29), КІЕ 2144 (вул. Чорновола, 25, житловий будинок); КІЕ 3572 (вул. Чорновола, 12, існуюча ДАС), КІЕ 1767 (вул. Артема,77, інститут "Укргазпроект"), КІЕ 767 (вул. Пимоненка, 8, станція переливання крові); КІЕ 1004 (вул. Пимоненка, 13, АТВТ "Славутич" ТОВ "Форум - Менеджмент груп"); строк передачі волокон у власність покупця - 14.11.2014, строк передачі документації - 15.12.2014, загальна вартість волокон з урахуванням ПДВ за замовленням - 347 300,00 грн.

Додатковою угодою № 124232.1 від 18.11.2014 було внесено зміни до замовлення № 43177 та визначено строки передачі волокон VLS КІЕ 765 у власність покупця та документації - 19.12.2014, а додатковою угодою № 124232.2 від 25.12.2014 змінено загальну вартість волокон VLS КІЕ 765 та визначено її у розмірі 595 555,11 грн.

За п. 2 додаткової угоди № 124232.2 від 25.12.2014, з урахування п. 3 замовлення № 43177 від 14.02.2014 оплата вартості волокон здійснюється покупцем у такому порядку: 10% вартості волокон, сплачується покупцем продавцю впродовж 20 банківських днів після підписання уповноваженими особами сторін даного замовлення; решта вартості волокон, сплачується продавцю після виконання всіх робіт за цим замовленням у строк до 19.02.2015 (включно). Оплата в зазначений строк здійснюється за умови наявності підписаних сторонами актів приймання-передачі волокон та документації; відсутності прострочення у передачі волокон та відповідних актів приймання-передачі волокон та документації, що передбачена договором та чинним законодавством України.

На виконання умов договору та замовлення № 43177 від 14.02.2014, ТОВ "Будівництво. Розвиток комунікацій" передало, а ПАТ "Київстар" прийняло волокна VLS КІЕ 765, що підтверджується актом приймання-передачі волокон від 19.12.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками.

02.07.2015 за актом приймання-передачі відповідач передав позивачу відповідну документацію згідно з замовлення № 43177 від 14.02.2014 до договору (а.с. 34, т.1).

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну передачу йому документації за договором і замовленням № 43177 від 14.02.2014, а сторонами бази нарахування неустойки за прострочення зобов'язання щодо передачі виконавчої документації в договорі не було визначено, а лише погоджено неустойку за порушення зобов'язань за несвоєчасну передачу волокон (чого відповідачем вчинено не було), то місцевий господарський суд відмовив у стягненні 578 879,57 грн неустойки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У разі прострочення продавцем строку передачі волокон та/або документації покупцю, продавець на вимогу покупця зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі 0,2 % від загальної вартості волокон, передачу яких прострочено, за кожний день прострочення. У разі порушення продавцем вищезазначеного строку більше, ніж на 30 календарних днів, починаючи з 31 дня затримки, розмір неустойки становитиме 0,6%. У разі прострочення передачі волокон більше ніж на 90 днів, покупець має право відмовитися від придбання ще не переданих волокон (усіх або лише тих, щодо яких допущено прострочення), повідомивши про це продавця, та, окрім сплати неустойки за прострочення передачі волокон, вимагати сплати продавцем штрафу у розмірі 10% від вартості волокон, від придбання яких відмовився покупець (підпункт 7.2.1. п. 7.2. договору, в редакції додаткової угоди № 24669-02 від 05.06.2013).

Отже, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду з мотивів, викладених у його постанові, прийшов до правильного висновку, що у договорі сторони передбачили сплату продавцем неустойки у разі передачі документації покупцю з порушенням строків, однак оскільки сторонами не було визначено окремо вартість послуг з розробки документації, а їх ціна включена та визначена сторонами як єдина ціна зобов'язань (595 555,11 грн згідно з замовлення № 43177 від 14.02.2014), то в даному випадку неустойка за несвоєчасну передачу виконавчої документації визначається у відсотковому співвідношенні, передбаченому п. п. 7.2.1., п. 7.2. договору, в редакції додаткової угоди № 24669-02 від 05.06.2013, до всієї суми, яка була погоджена сторонами як загальна ціна волокон та виконаних робіт.

Однак, апеляційний суд, встановивши, що позивачем було неправильно зазначено у замовленні адресу місця знаходження базової станції КІЕ 1730, де відповідач мав здійснювати прокладання волокно-оптичних ліній зв'язку та, що останнім вживалися всіх залежні від нього заходи щодо належного виконання свого зобов'язання з виготовлення та передачі позивачу відповідної документації, прийшов до правомірного висновку, що в даному випадку мали місце обставини, які не залежали від волі відповідача, що свідчить про відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язань та згідно з ст. 614 ЦК України виключає застосування до нього відповідальності за таке порушення.

Враховуючи викладене, суди правильно відмовили в задоволенні первісного позову.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що обладнання базової станції КІЕ 1730 ПрАТ "Київстар" встановлено та розташоване за адресою: вул. Павлівська, 29 у місті Києві, а не за адресою: Павлівська, 29-а, що підтверджується, зокрема укладеним між позивачем і ПАТ "Укргеолбуд" договором на надання послуг з утримання обладнання № 1730 від 01.11.2014, то вони є безпідставними та спростовуються листом № 3-10/166 від 13.10.2015 ТОВ "Група компаній "Содружество" (балансоутримувач будинку), відповідно до якого устаткування (базова станція), яка належить або використовується ПрАТ "Київстар" не розташована на будинку, що знаходиться за адресою: вул. Павлівська, 29 (а.с. 203, т. 1).

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову правильність висновків судів ніким не оскаржується.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Київстар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво. Розвиток комунікацій" про стягнення 578 879,57 грн у справі за № 910/31672/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя П. ГончарукСуддя І. Кондратова