ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 910/3353/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Владимиренко С.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 16.04.2015 Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015у справі№ 910/3353/15-г Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_5 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" 2) Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Реєстраційна службатреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) Головне управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 2) ОСОБА_4провизнання недійсним зборівза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: ОСОБА_6, дов. від 29.05.2015 б/н

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.04.2015) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", Головного територіального управління юстиції у м. Києві - Реєстраційна служба про визнання зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 недійсними; скасування рішення зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015; скасування реєстраційної дії (рішення) від 22.01.2015 № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів, проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 у справі 910/3353/15-г (суддя Головатюк Л.Д.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Синиці О.Ф., суддів Зеленіна В.О., Ткаченка Б.О.), задоволено заяву ОСОБА_5 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Заборонено будь-яким особам від імені ТОВ "Плато Плюс" подавати відомості державному реєстратору для внесення змін до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) щодо зміни керівника та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності; заборонено державним реєстраторам та Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві, іншим особам управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців надавати відомості третім особам з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з зазначенням в якості ОСОБА_7 керівника та ОСОБА_8 особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності; заборонено державним реєстраторам (адміністраторам) та Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві Реєстраційної служби, іншим особам управління з питань державної реєстрації приймати на реєстрацію правочини про відчуження, обтяження, розпоряджання цілісним майновим комплексом та відчуження та/або припинення землекористування земельними ділянками на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців з зазначенням, в якості ОСОБА_7 керівника ТОВ "Плато Плюс", та ОСОБА_8 особи яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності ТОВ "Плато Плюс".

Накладено арешт на цілісний майновий комплекс загальною площею 5156,80 кв.м, а саме: цех по виготовленню побутових приміщень літера "Ж" площею 878,9 кв.м., складу складу літ "И" площею 156,8 кв.м., складу літера "Н" площею 358,5 кв.м., трансформаторної підстанції літ. "М" площею 23,6 кв.м., складу столярних виробів літ "Л" площею 227, 6 кв.м., контори бази літ. "К" площею 46 кв.м., нежилої будівлі літ. "С" площею 7,4 кв.м., нежилої будівлі літ. "Т" площею 3458 кв.м., навіс літ. "У" 1078,2 кв.м., рампу з навісом площею 534 кв.м., залізничні колії довжиною 185 м., кабельну лінію 10 кВ. довжиною 650 метрів для використання під логістичні склади та офіс та виробничу базу для зберігання будь-якого майна та техніки в тому числі будівельної (об'єкт оренди), разом з цілісним майновим комплексом земельні ділянки, знаходиться на праві постійного користування, кадастровий номер НОМЕР_1 розміром (площею) 3427 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2 розміром (площею) 9237 кв.м.

Заборонено ОСОБА_7, ОСОБА_8 вчиняти дії від імені юридичної особи: підписувати договори, укладати договори про припинення права користування вказаними земельними ділянками, накладати обтяження на нерухоме майно, відчужувати майно, передавати під заставу, продавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 910/3353/15-г, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 910/3353/15-г без змін, касаційну скаргу без задоволення.

19.08.2015 до суду касаційної інстанції від ОСОБА_5 та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

З огляду на визначені у ГПК повноваження Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, враховуючи те, що неявка позивача та його представника не перешкоджає розгляду скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідачі та третя особа-1 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 недійсними; скасування рішення зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015; скасування реєстраційної дії (рішення) від 22.01.2015 № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Шубіною Т.Я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів Товариства від 20.01.2015 не відповідають вимогам чинного законодавства України, прийняті неправомочними загальними зборами та вказаним рішенням незаконно звільнено позивача з посади директора ТОВ "Плато Плюс".

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що в порушення всіх норм законів ОСОБА_7 та ОСОБА_10, подавши недостовірні відомості до державного реєстратора захопили ограни управління товариством та майно, що забезпечувало життєдіяльність товариства, та розпоряджаються майном, яке їм не належить, чим фактично вчинили злочин про що було порушено кримінальне провадження. Позивач вказує, що дії вищезазначених осіб вводять в оману третіх осіб відносно наявності повноважень щодо представництва юридичної особи.

Задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії та накладення арешту на майно, місцевий господарський суд погодився з наведеними у заяві про вжиття запобіжних заходів доводами позивача та виходив з того, що обраний спосіб забезпечення співвідноситься з предметом позову, вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.

Правова позиція суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову була підтримана судом апеляційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому згідно з вимогами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в необхідності доказування обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Пунктом 5.7.3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" передбачено, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід також враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Враховуючи, що предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства про звільнення директора Товариства і скасування відповідної реєстраційної дії (запису) в ЄДР, суд при вирішенні спору по суті лише констатує факт невідповідності оспорюваного рішення загальних зборів вимогам чинного законодавства України та скасовує реєстраційну дію щодо внесення відомостей про нового керівника до ЄДР.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанції про задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки невжиття заходів до забезпечення, про які просить позивач, не призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду про скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Плато Плюс".

За змістом до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України суд може заборонити іншим особам вчиняти лише ті дії, що стосуються предмета спору, проте в даному випадку відсутній зв'язок між предметом позовної вимоги та застосованими судом заходами забезпечення позову шляхом заборони надавати відомості третім особам з єдиного держаного реєстру, заборони приймати на реєстрацію правочини про відчуження, обтяження, розпоряджання цілісним майновим комплексом та відчуження та/або припинення землекористування земельними ділянками.

При цьому, ч. 4 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається забезпечення позову у справах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, покладені на них згідно із законодавством повноваження, що не було враховано попередніми судовими інстанціями.

Заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на майно Товариства та заборони вчинення дій щодо розпорядження майном товариства також вжито судом першої інстанції за відсутності зв'язку між такими заходами і предметом позовної вимоги, оскільки їх застосування не обумовлено спроможністю таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, не здійснив належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідного заходу з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, що призвело до неправильного застосування ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню, а у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 910/3353/15-г скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/3353/15-г відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 609,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: С. Владимиренко

В. Саранюк