ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 24-7/210-05-8241

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.розглянувши касаційні скарги Приватного підприємства "УРС Бергер" та арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовичана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 рокуу справі№ 24-7/210-05-8241за заявоюАрцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській областідоДержавного підприємства "Чорноморський"пробанкрутство,

в судовому засіданні взяли участь представники:

Міністерства аграрної політики та продовольства України- Костюченко М.Є.,

ПП "УРС Бергер"- Оксюта В.В.,

СФГ "Колос"-Степаненко І.Є.,

Арбітражний керуючий Лахненко Є.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 24-7/210-05-8241 (суддя - Оборотова О.Ю.) керуючим санацією Державного підприємства "Чорноморський" призначено арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовича.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року у справі № 24-7/210-05-8241 (судді: Лавриненко Л.В. - головуючий, Філінюк І.Г., Жеков В.І.) ухвалу місцевого суду щодо призначення керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Панова А.Б. скасовано та прийнято нове рішення, яким керуючим санацією ДП "Чорноморський" призначено арбітражного керуючого Лахненка Є.М., арбітражним керуючим Сніткіній І.А., Афоніну Д.О., Панову А.Б. у задоволенні заяв про призначення керуючим санацією ДП "Чорноморський" відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційною інстанцію постановою, скаржники приватне підприємство "УРС Бергер" та арбітражний керуючий Панов Андрій Борисович звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, якими просять постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року у даній справі скасувати, ухвалу Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року залишити в силі.

Касаційні скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, арбітражний керуючий Лахненко Є.М., інвестор СФГ "Колос" проти вимог касаційних скарг заперечують з підстав, викладених у відзивах.

Обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду щодо призначення керуючим санацією ДП "Чорноморський" Панова А.Б., апеляційний господарський суд виходив з того, що боржник є державним підприємством, який перебуває у сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке в силу приписів абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є учасником провадження у справі про банкрутство. Тобто, призначення керуючого санацією державного підприємства повинно здійснюватися за участю органу, до сфери управління якого відноситься державне підприємство - боржник.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначений висновок апеляційного господарського суду правомірним, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржник є державним підприємством, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" від 07.09.2011р. № 883-р перебуває у сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства "Чорноморський" від 11.12.2013 р. № 728 Військовий радгосп "Чорноморський" перейменований у Державне підприємство "Чорноморський".

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Врахувавши те, що справа № 24-7/210-05-8241 порушена 06.09.2005р. і на цей час знаходиться на стадії санації, суди дійшли вірного висновку про застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка була чинною до 19.01.2013 р.

Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Абз. 3 ч. 9 ст. 7 цього Закону передбачено, що при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів віднесено звернення до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів).

Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

Разом із тим, остаточне рішення щодо кандидатури арбітражного керуючого приймає саме господарський суд і це особливо стосується тих випадків, коли має місце конкуренція кандидатур арбітражних керуючих.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд питання щодо визначення кандидатури керуючого санацією ініційовано перед судом представниками кредитора, приватного підприємства "УРС Бергер" та інвестора, селянського (фермерського) господарства "Колос".

Місцевим господарським судом розглянуто та оцінено кандидатури чотирьох арбітражних керуючих, чиї заяви станом на 26.10.2016 р. містилися в матеріалах справи, з'ясовано думку приватного підприємства "УРС Бергер" та селянського (фермерського) господарства "Колос".

Разом із тим, апеляційним господарським судом встановлено, що поза увагою місцевого господарського суду залишилася та обставина, що боржник є державним підприємством, який перебуває у сфері управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке в силу приписів абз. 22 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є учасником провадження у справі про банкрутство. При цьому, апеляційним судом зазначено про відсутність попереднього інформування органу, до сфери управління якого відноситься підприємство - боржник, про всі запропоновані на розгляд господарського суду кандидатури арбітражних керуючих, а також щодо забезпечення можливості Міністерству аграрної політики та продовольства України надати пояснення щодо усіх запропонованих на розгляд господарського суду кандидатур арбітражних керуючих або надати власні пропозиції. Оскільки призначення керуючого санацією державного підприємства повинно здійснюватися за участю органу, до сфери управління якого відноситься державне підприємство - боржник.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону про банкрутство, державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395/2011 (зі змінами), Міністерство юстиції України є державним органом з питань банкрутства.

Порядок внесення господарському суду пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 року № 368/5-а діяв до 19.01.2013 року та втратив чинність відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07.09.2012 року № 1328/5 "Про втрату чинності наказів Міністерства юстиції України з питань ліцензування діяльності арбітражних керуючих".

Згідно з новою редакцією Закону про банкрутство державний орган з питань банкрутства не має повноважень надавати господарському суду пропозиції щодо кандидатур арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків. У зв'язку з цим арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) у справах про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом про банкрутство в новій редакції, призначаються господарським судом без додержання відповідного припису попередньої редакції Закону про банкрутство.

Відтак, колегія суддів вважає, що за відсутності у державного органу з питань банкрутства повноваження пропонувати господарському суду кандидатуру керуючих санацією, розгляд справи про банкрутство боржника - ДП "Чорноморський" - повинен здійснюватися з урахуванням особливостей банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків не тільки в частині регулювання продажу майна та ліквідаційної процедури, як це передбачено пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI) щодо справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, а з урахуванням в цілому норм ст. 96 Закону про банкрутство в новій редакції.

Наведене зумовлює, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, призначення керуючих санацією державних підприємств за обов'язковою участю органу, уповноваженого управляти державним майном.

Закон не розкриває зміст словосполучення "...за участю…", проте з урахуванням положень Закону про банкрутство, ГПК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 року № 724 "Деякі питання Державної регуляторної служби України" обов'язковими елементами участі органу, уповноваженого управляти державним майном при призначенні керуючих санацією державних підприємств мають бути:

попереднє інформування органу, уповноваженого управляти державним майном про всі запропоновані на розгляд господарського суду кандидатури арбітражних керуючих;

забезпечення можливості органу, уповноваженому управляти державним майном надати пояснення щодо усіх запропонованих на розгляд господарського суду кандидатур арбітражних керуючих або надати власні пропозиції;

забезпечення права на участь в судових засіданнях господарського суду представникам органу, уповноваженого управляти державним майном.

В разі надходження до господарського суду декількох пропозицій щодо кандидатур арбітражних керуючих на посаду керуючого санацією боржника, господарський суд:

забезпечивши комітету кредиторів відповідно до вимог ст. ст. 16, 17 Закону про банкрутство можливість реалізувати своє право запропонувати кандидатуру на посаду керуючого санацією боржника та беручи до уваги те, що господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно,

перевіривши відповідність даних кандидатур вимогам Закону про банкрутство,

заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та учасників провадження у справі про банкрутство,

оцінивши в порядку ст. 43 ГПК України здатність кожного з запропонованих арбітражних керуючих належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки керуючого санацією боржника, з урахуванням освіти, досвіду та показників роботи у попередніх справах, кількості справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявності у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки керуючого санацією у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інших обставини,

господарський суд приймає рішення про призначення керуючим санацією боржника арбітражного керуючого, який порівняно з іншими здатен найбільш кваліфіковано організувати здійснення санації боржника.

Розглянувши подані до місцевого суду заяви арбітражних керуючих Сніткіної І.А., Афоніна Д.О., Панова А.Б. та Лахненка Є.М., суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що всі кандидатури відповідають загальним вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, колегія суддів касаційного суду погоджується з судом апеляційної інстанції, що арбітражний керуючий Лахненко Є.М. має вищий, ніж арбітражний керуючий Панов А.Б., та інші арбітражні керуючі (Сніткіна І.А. та Афонін Д.О.) кваліфікаційний рівень, а також те, що кандидатура саме цього арбітражного керуючого схвалена органом, до сфери управління якого входить боржник, - Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Таким чином, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком про необхідність задоволення заяви арбітражного керуючого Лахненка Є.М. на участь у справі та відмови у задоволенні аналогічних заяв арбітражних керуючих Сніткіної І.А., Афоніна Д.О. та Панова А.Б.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що станом на 26.10.2016 р. (тобто на дату винесення оскарженої ухвали) наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку присвоєння рівнів кваліфікації арбітражним керуючим (розпорядникам майна, керуючим санацією, ліквідаторам)" від 22.01.2013 р. № 145/5 був чинним, а тому суд правомірно посилався на наявність у Лахненка Є.М. вищого, ніж у арбітражного керуючого Панова А. Б., кваліфікаційного рівня. При цьому рівень кваліфікації і спеціалізація арбітражного керуючого мають бути враховані при виборі кандидатури керуючого санацією поряд з освітою, досвідом, наявністю організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки керуючого санацією у конкретній справі, як інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати обов'язки, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року у справі № 24-7/210-05-8241, прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги приватного підприємства "УРС Бергер" та арбітражного керуючого Панова Андрія Борисовича залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року у справі № 24-7/210-05-8241 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк