ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року Справа № 908/1140/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Палія В.В.

Студенця В.І.

за участю представників:

Позивача: Галати О.В., О.В., дов. від 05.01.2016 № б/н;

Відповідача: Різніченко І.А., дов. від 06.11.2015 № б/н;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015

у справі № 908/1140/15-г господарського суду Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест"

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест", просило стягнути з відповідача 57 240,00 грн., 4 230,00 грн. штрафу (а.с. 3-5).

Позовні вимоги мотивовано посиланням на ст. ст. 268, 269 ГК України ст. ст. 673, 678, 693 ЦК України

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 (суддя Мірошниченко М.В.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" 57 240,00 грн. попередньої оплати та 4 230,00 грн. штрафу. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 113-117).

Судовий акт мотивовано доведеністю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015 (головуючий Бойченко К.І., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" 25 890,00 грн. передоплати. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 148-151).

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, скасувати оскаржений судовий акт, рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права (а.с. 172-175).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 22.12.2015 № 05-05/2641 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Грек Б.М., Палій В.В. (а.с. 169).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2015, відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016 (а.с. 170).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 18.01.2016 № 05-05/124 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Палій В.В., Студенець В.І.

У запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест" зазначаючи про необґрунтованість касаційної скарги просило залишити її без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Інвест" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (покупець) було укладено договір № 07/14, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору якість товару повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації та засвідчуватися сертифікатом якості виробника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що товар, який поставляється супроводжується документами: сертифікат якості, рахунок-фактура, товарна накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965 № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості від 25.04.1966 № П-7, а також усіма супровідними документами на товар, оформленими належним чином.

Згідно з п. 9.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей) (а.с. 13) у разі постачання товару неналежної якості продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості неякісного товару та зобов'язується поставити за свій рахунок товар належної якості не пізніше 7 календарних днів з дня встановлення факту невідповідності товару якості, передбаченому договором; при неможливості здійснити заміну повернути покупцю грошові кошти, перераховані у відповідності з розділом 5 договору протягом 7 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця про повернення грошових коштів.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що він діє до 31.01.2015. У випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі, строк його дії продовжується до повного виконання зобов'язань.

Згідно з п. 2, 3 додаткової угоди від 14.10.2014 до договору від 29.01.2014 № 07/14 продавець зобов'язувався здійснити поставку товару - глинозему металургійного українського виробництва марки Г-ОО у кількості 11 тон на суму 82 500,00 грн., якість якого засвідчується сертифікатом якості виробника (а.с. 14).

Відповідно до п. 5 зазначеної додаткової угоди товар постачається узгодженими партіями автотранспортом покупця на умовах "EXW, склад продавця з завантаженням" у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року.

Пунктом 10 вказаної додаткової угоди передбачено, що покупець здійснює 100 % сплату вартості товару протягом 5 банківських днів від дати виставлення продавцем рахунка на попередню оплату.

Судами встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 07.10.2014 № 2641 на суму 82 500,00 грн. за 11 тон глинозему металургійного марки Г-ОО, який було сплачено позивачем у повному обсязі (а.с. 15, 16).

На виконання умов договору відповідачем поставлено та позивачем прийнято глинозем металургійний марки Г-ОО у кількості 3,37 тон на суму 25 260,00 грн., що підтверджується видатковою накладною видатковою накладною від 16.10.2014 № 2636 та сторонами не заперечується. (а.с. 17).

Спір у даній справі виник щодо виконання відповідачем договору від 29.01.2014 № 07/14 стосовно постачання іншої частини товару (7,63 тон).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з встановлення факту недопоставки покупцю 7,63 тон товару, оскільки частина поставленого глинозему металургійного марки Г-ОО (2,82 т) не відповідала якості; відмовою покупця отримувати такий товар та неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційна інстанція виходила з того, що покупець відмовився від отримання товару частково у кількості 2,82 тони вартістю 21 150,00 грн. із 7 тон, поставлених відповідачем, враховуючи товарно-транспортну накладну від 22.12.2014 № Р2924 та лист-вимогу позивача від 19.01.2015 № 505.

Проте, висновки судів є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти вищезазначеному не відповідають.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній станом на 22.12.2014) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Вищезазначеного суди попередніх інстанцій не врахували.

Так, судами не досліджено, чи можуть підтверджувати факт поставки товару видаткова накладна від 22.12.2014 № 2924, товарно-транспортна накладна від 22.12.2014 № Р2924, з огляду на відсутність у них підписів уповноважених осіб на отримання товару.

Крім того, суди не звернули уваги про наявність у матеріалах справи двох видаткових накладних від 22.12.2014 № 2924 (а.с. 19, 91), у яких зазначено різну кількість поставленого товару.

Також судами не досліджувалось питання уповноваження позивачем водія-експедитора ОСОБА_1 на отримання матеріальних цінностей, не надана оцінка відповідній довіреності та не встановлено, чиїм саме представником - покупця чи перевізника є водій.

Отже, не з'ясованим залишилось питання щодо наявності чи відсутності у відповідача зобов'язання поставки 7,63 тони товару за договором від 29.01.2014 № 07/14 та, відповідно, наявності чи відсутності у позивача права вимоги повернення передоплати за непоставлений товар.

Висновки апеляційної інстанції з посиланням на лист-вимогу від 19.01.2015 № 505 про відмову позивача від отримання частини товару (2,82 тони із поставлених 7 тон) також є передчасними, оскільки зазначений лист містить лише інформацію про отримання 2,82 тони товару неналежної якості(а.с. 39-40).

Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась необхідність дослідження зобов'язання відповідача щодо поставки 0,63 тони товару (11 тон - 3,37 тони - 4,18 (7-2,82) тони - 2,82 тони (задоволені судом) = 0,63 тони), тобто, не з'ясовано, чи підлягала поставці зазначена кількість товару та чи була здійснена така поставка.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог ст. 43 ГПК Украни щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, керуючись законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2015 у справі № 908/1140/15-г скасувати.

Справу № 908/1140/15-г передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: В.В. Палій

В.І. Студенець