ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/32040/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.01.2016у справі№910/32040/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"про стягнення 716 695,19 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Заремба С.В.,

- відповідача Левченко Д.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №910/32040/15 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (надалі позивач/ТОВ "НТП Континент") до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі відповідач/скаржник/ДП "НЕК "Укренерго"); за рішенням стягнуто з відповідача пеню за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 189 486,43 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 55 153,20 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 190 025,95 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт у розмірі 7 214,79 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт у розмірі 19 316,07 грн.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій, позивач заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки попередніх судових інстанцій, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі оскарження відповідачем прийнятих у даній справі судових рішень, а саме: в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення виконання грошових зобов'язань за договором №03-3/4664-13, укладеним 18.10.2013 між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на порушення відповідачем здійснення оплати за виконані позивачем за договором №03-3/4664-13 роботи, які були зроблені в два етапи, як і обумовлено договором, у зв'язку з чим, у позивача виникло право на стягнення з відповідача неустойки та 3% річних і інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Під час здійснення розгляду даної справи, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просив стягнути з відповідача: 22 663,20 грн. пені за прострочення виконання відповідачем першого етапу робіт, 193 067,60 грн. пені за прострочення виконання відповідачем другого етапу робіт, 94 620,00 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати першого етапу робіт, 348 431,07 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати другого етапу робіт, 7 308,49 грн. 3% річних від простроченої суми за виконання першого етапу робіт, 19 526,03 грн. 3% річних від простроченої суми за виконання другого етапу робіт, а також 31 078,80 грн. суми забезпечення виконання договору.

Суди попередніх інстанцій погодилися частково із позовними вимогами позивача, та як вказувалося вище, стягнули з відповідача пеню за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 189 486,43 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 55 153,20 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 190 025,95 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт у розмірі 7 214,79 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт у розмірі 19 316,07 грн., з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2013 року між ДП "НЕК "Укренерго" (відповідач, замовник) та ТОВ "НТП Континент" (позивач/виконавець) був укладений договір №03-3/4664-13 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався виконати згідно з Технічними вимогами на розробку автоматизованої інформаційної системи ДП "НЕК "Укренерго" для забезпечення економічної диспетчеризації відповідно до Правил ОРЕ", які є додатком № 1 до договору (завдання) роботи, а замовник зобов'язався прийняти якісно виконані роботи та оплатити такі роботи на умовах договору.

Згідно з п. 3.3 договору виконавець повинен виконати передбачені договором роботи, якість (якісні характеристики), яких відповідає (ють) умовам, визначеним замовником, зокрема умовам завдання, та з додержанням вимог чинного законодавства України щодо виконання таких робіт та їх передачі замовнику.

Відповідно до п. 2.1. договору у редакції додаткової угоди №2, ціна договору визначена у Кошторисі витрат, який є додатком №2 до договору та становить 2 417 240,00 грн., в тому числі ПДВ - 402873,33 грн.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що на підтвердження прийняття замовником робіт без зауважень сторонами підписується акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається виконавцем відповідно з вимогами щодо складання первинних документів та передається замовнику (разом з документальним підтвердженням про фактичні витрати (за елементами витрат). Строк повернення замовником підписаного акту виконаних робіт, якщо робота виконана якісно (відповідає вимогам замовника та відповідним нормативним актам, в тому числі в частині оформлення результатів робіт / оформлення документації тощо), - 20 робочих днів з дати передачі виконавцем акту про виконану роботу (за етапом) або надання замовником зауважень щодо недоліків до виконаних робіт (недостатність та/або невідповідність робіт (їх результатів) вимогам замовника.

Оплата здійснюється замовником протягом 50 банківських днів з дати підписання обома сторонами акту виконаних робіт (етапу) (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1. договору роботи виконуються виконавцем з дати набуття договором чинності та по третій квартал 2014 року, етапами згідно з календарним планом, який є додатком № 3 до договору. Роботи (етап) є виконаними (прийнятими замовником) з дати підписання замовником акту про виконані роботи (етапу).

Відповідно до додатку №3 до договору, термін виконання першого етапу - до 31.12.2013, термін виконання другого етапу - 30.09.2014.

29.01.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно із якою, враховуючи обставини, які вплинули на строк виконання першого етапу робіт, а також згоду виконавця на сплату штрафних санкцій за прострочення виконання першого етапу робіт на 29 днів у загальній сумі 33 066,00 грн., сторони дійшли згоди внести зміни до Календарного плану (додаток №3 до договору), а саме: встановили термін виконання першого етапу до 31.01.2014.

29.01.2014 між сторонами було підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт по договору за 1 етапом на суму 1 140 000,00 грн.

Вартість робіт по першому етапу у сумі 1140 000,00 грн. була сплачена відповідачем 27.06.2014 року, ні підтвердження чого, позивачем надано платіжне доручення №959_6R027/ від 27.06.2014.

30.12.2014 між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт здачі-прийняття робіт по договору за 2 етапом на суму 1 277 240,00 грн., вартість робіт по якому у сумі 1 277 240,00 грн. була сплачена відповідачем 14.09.2015, в підтвердження чого, позивачем надано платіжне доручення №2140 від 14.09.2015.

Отже, виходячи із встановлених судами попередніх обставин, а також враховуючи визначений сторонами у п. 2.3. обов'язок замовника здійснити оплату протягом п'ятдесяти днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що останнім днем оплати вартості робіт за першим етапом є 10.04.2014, а останнім днем оплати вартості робіт за другим етапом є 13.03.2015 включно. В той же час, як вірно встановили суди, відповідачем здійснено оплату за першим етапом - 27.06.2014 та за другим етапом - 14.09.2015, що свідчить про порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 4.2.3. договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, обумовлених умовами пункту 2.3. договору) замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідальність за порушення грошового зобов'язання також передбачена в ст. 625 ЦК України, відповідно до приписів якої за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказувалося вище, позивач як раз і звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання.

Отже, встановивши наведені обставини, керуючись в тому числі наведеними нормами, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, виходячи з невірно встановлених позивачем дат початку перебігу порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, врахувавши подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати вартості першого етапу робіт, суд першої інстанції, з яким правомірно погодився суд апеляційної інстанції, вірно стягнув з відповідача пеню за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 189 486,43 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 1 етапу робіт у розмірі 55 153,20 грн., інфляційні втрати за прострочення оплати 2 етапу робіт у розмірі 190 025,95 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 1 етапу робіт у розмірі 7 214,79 грн., 3% річних від простроченої суми за виконання 2 етапу робіт у розмірі 19 316,07 грн.

Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій того факту, що невчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем по другому етапу робіт було викликано тим, що позивачем не були усунуті недоліки, виявлені при прийнятті робіт по другому етапу, то, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій стосовно таких доводів (аналогічні твердження відповідача були викладені як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі), наслідком таких дій позивача є неповернення йому відповідно до п. 6.6. договору грошових коштів, сплачених ним в якості забезпечення виконання договору (завдаток) у розмірі 31 078,80 грн., а не прощення заборгованості відповідача перед позивачем за виконання останнім другого етапу робіт за договором підряду №03-3/4664-13 від 18.10.2013, оскільки, як встановлено ч. 4 ст. 14 ЦК України, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Інших належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі їх повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №910/32040/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.А. Гольцова

В.І. Картере