ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/20914/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівБарицької Т.Л., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Полтава-Консалтигн"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2016у справі№ 910/20914/15Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Полтава-Консалтигн"доДержавного агентства з енергоефективності та енергозбереження Українипровизнання дій неправомірними та стягнення збитківза участю представників:

позивача: Демянов В.А., керівник;

відповідача: Калиновська І.Г., дов. від 28.04.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/20914/15 (суддя Привалов А.І.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/20914/15 скасовано, провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/20914/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2016, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. на лікарняному, для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в засіданні суду 11.05.2016 оголошувалась перерва до 18.05.2016.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій при зверненні з позовом послався на те, що 08.09.2010 ним отримано свідоцтво про належність палива до альтернативного серії ТП № 13, термін дії якого встановлювався до 08.09.2012 і 28.08.2012 позивач звернувся до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України із заявою № 397/К про видачу нового свідоцтва, у зв'язку із закінченням дії попереднього свідоцтва.

До заяви позивачем додані документи, серед яких, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 № 1307, експертний висновок від 17.08.2012 ТП № 1, складений Випробувальним центром "ХарЦис", атестат акредитації в Національному агентстві з акредитації України зареєстрований у реєстрі 10.11.2009 за № 2Т728.

Заява Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України отримана 29.08.2012, проте нове свідоцтво позивачем отримано лише 04.03.2013. На думку позивача, причиною порушення строків видачі свідоцтва стало необґрунтоване витребування відповідачем додаткових документів для розгляду, не передбачених приписами постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 № 1307 "Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного".

З огляду на зазначене, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вони суперечать вимогам Порядку видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 №1307.

Внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач поніс збитки, оскільки в червні 2013 року Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби за результатами позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти та достовірності визначення прибутку, звільненого від оподаткування, 18.06.2013 складено акт № 110/22/32886226 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0000222200, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 113 660,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/2163/14, задоволено адміністративний позов та стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 118 815,04 грн, а постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/675/15-а задоволено адміністративний позов та стягнуто з позивача податковий борг в сумі 23 725,86 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати дії відповідача незаконними та стягнути з останнього збитки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем норм чинного законодавства України та визнав його дії неправомірними, що призвели до збитків відповідача у вигляді втрати певної суми коштів.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, дійшов висновку, що відповідач у даних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень, який в процесі реалізації своїх функцій, в т.ч., видає свідоцтва про належність палива до альтернативного.

При цьому, суд виходив з того, що оскільки збитки, отримані позивачем в процесів своєї господарської діяльності є прямим наслідком порушення відповідачем норм чинного законодавства України та вчинення відповідачем ряду незаконних дій, як зазначає сам позивач, а тому без встановлення факту порушення відповідачем норм чинного законодавства України, тобто вчинення незаконних, протиправних дій, не можливо дійти висновку чи дійсно мали місце збитки позивача саме з вини відповідача, та чи підлягають стягненню такі збитки саме з відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, як вірно визначив апеляційний господарський суд, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (даної правової позиції дотримується Верховний Суд України, постанова від 18.06.2013 у справі № 21-204а13).

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10 (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з, зокрема, вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

Оскільки позивач звернувся з позовом саме до суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, з поєднанням в одному позовному провадженні вимог про визнання дій відповідача незаконними та, як наслідок, відшкодування шкоди шляхом стягнення спричинених збитків, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що даний спір не підвідомчий господарським судам України і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене, судова колегія касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов вірного висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Посилання скаржника в касаційній скарзі про безпідставне прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження після пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без клопотання про відновлення цього строку, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, оскільки відповідачем, при зверненні до суду апеляційної інстанції, одночасно зі скаргою подано клопотання про відновлення строку для подачі апеляційної скарги (а.с. 129-130), яке було розглянуто судом, задоволено та в резолютивній частині ухвали суду від 27.11.2015 у даній справі (а.с. 116) зроблено висновок про відновлення відповідачу строку подання апеляційної скарги (п. 1 резолютивної частини ухвали від 27.11.2015).

Інші доводи скаржника, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного господарського суду у даній справі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Полтава-Консалтигн" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі №910/20914/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА