ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 915/883/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Лисенко В.А.)на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 31.10.2016 (суддя Васильєва Л.І.)у справі№ 915/883/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)доПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт"простягнення 98.260,58 грн.,за участю представників: позивачаРевенько О.В.,відповідачаДенисенко О.М., Кравченко Я.П.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 98.260,58 грн., з яких сума основного боргу - 91.007,34 грн., пеня - 6.663,93 грн., 3% річних - 589,31 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2016 у справі №915/883/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2017, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 91.007,34 грн. основного боргу, 4.769,18 грн. пені, 432,65 грн. 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою частково, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині задоволення позову скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 509, 525, 526, 901 ЦК України, ст. 175 ГК України, ст.ст. 1, 2, 6 Закону України "Про морські порти України", ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що договірні відносини між сторонами щодо надання послуги "організація навантажувально-розвантажувальних робіт біля причалів" відсутні, а також дійшли помилкового висновку про те, що відповідач є портовим оператором.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.03.2016 Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) та Публічним акціонерним товариством „Судноплавна компанія „Укррічфлот" (АСК „Укррічфлот") в особі Філії публічного акціонерного товариства „Судноплавна компанія „Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" був укладений договір № 44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України.

Предметом договору є надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати Морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору) за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу.

Перелік послуг, які надаються Миколаївською філією ДП "АМПУ" (адміністрацією Миколаївського морського порту), згідно з затвердженими вільними цінами (тарифами) з 01.01.2016 розміщено на офіційному веб-сайті www.portnikolaev.com.

Тариф на послугу з організації навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) за схемою „борт-борт" біля причалів силами та засобами клієнта складає 9,70 грн. за одну тонну без ПДВ, ПДВ 20 % складає: 1,94 грн., з ПДВ 11,64 грн. за тонну.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що остаточні рахунки за суднозаходом, а також за іншими послугами, наданими адміністрацією порту суднозаходу, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації порту суднозаходу протягом 20-ти банківських днів з дати виставлення рахунку.

08.04.2016 позивач отримав лист відповідача від 08.04.2016 № 597 щодо підтвердження перевантаження вантажу з т/х „PALAIS" біля причалу № 11 Миколаївського морського порту силами та засобами АСК „Укррічфлот" за схемою „борт-борт" та гарантування оплати портових зборів за захід та виконання операції в акваторії Миколаївського морського порту у строки та розмірах, визначених законодавством України.

На виконання умов договору та листа позивач надав відповідачу послугу з організації НРР за схемою „борт-борт" біля причалу № 11 на суму 91.007,34 грн. з ПДВ (11,64 грн. за тонну * 7 818,5 тонн = 91 007,34 грн.).

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок від 20.04.2016 № 25282647 на суму 91.007,34 грн., який за твердженням позивача було відправлено факсом 27.04.2016 та 04.05.2016 направлено поштою разом з актом наданих послуг (виконаних робіт) від 20.04.2016 № 25282647.

Даний рахунок відповідачем не був оплачений.

Вказане стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами, відповідно до договору № 44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016, листів від 08.04.2016 № 597, від 20.04.2016 № 648, каботажних коносаментів №№ 5-11, рахунку № 25282647 від 20.04.2016 позивачем надано відповідачу послугу з організації НРР за схемою "борт-борт". Проте відповідачем зобов'язання щодо оплати наданої послуги в сумі 91.007,34 грн. не виконано.

Враховуючи заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016 за надання послуг з організації НРР за схемою "борт-борт" біля причалів та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України щодо її погашення, судами правомірно зроблено висновок про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сплата коштів за надані позивачем послуги відповідачем не була здійснена в строки, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, судами правомірно частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 432,65 грн., з огляду на умови Договору та встановлення початку прострочення (13.06.2016) після спливу з дати отримання відповідачем рахунку (16.05.2016) 20-ти банківських днів.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання договірного грошового зобов'язання пені в сумі 6.663,93 грн. за період з 24.05.2016 по 10.08.2016.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати послуг, адміністрація порту суднозаходу має право вимагати від морського агента сплати на користь адміністрації порту суднозаходу пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Здійснивши власний розрахунок суми пені, заявленої до стягнення, суди підставо визначили період та розміру її нарахування з 13.06.2016 по 10.08.2016 року в сумі 4.769,18 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності з боку відповідача замовлення на надання послуги з організації НРР за схемою "борт-борт" силами та засобами клієнта, оскільки позивачем доведено суду належними доказами у справі наявність заявки на надання останнім послуги у вигляді листів № 597 від 08.04.2016, №648 від 20.04.2016.

Доводи скаржника щодо нібито відсутності доказів надання послуг з організації перевантаження вантажу також відхиляються колегією суддів, оскільки коносамент також є документом, який містить відомості про здійснення сторонами господарської операції.

Колегія суддів вважає також недоведеними доводи скаржника щодо відсутності в договорі умови про надання відповідачу спірної послуги та повноважень начальника адміністрації морського порту затверджувати вільну ціну (тариф) на послуги, виходячи з такого.

Договором від 09.03.2016 № 44-П-АМПУ-16 передбачено, що перелік послуг, які надаються адміністрацією порту суднозаходу, не є вичерпним. Також можуть надаватись будь-які послуги, що діють у порту, а розмір тарифів визначається згідно з вільними цінами, що діють у порту на момент надання відповідних послуг.

Відповідно до п. 2.2.1 договору Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вільні ціни (тарифи) на послуги за даним Договором та вводити нові тарифи. При цьому адміністрація порту суднозаходу сповіщає про такі зміни Морського агента шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

Згідно з додатком № 6 до зазначеного Договору визначено, що Адміністрацією можуть надаватись інші послуги на замовлення клієнта.

У своїх листах від 08.04.2016 № 597, від 20.04.2016 № 648 відповідач повідомляв про суднозахід в акваторію порту з метою здійснення перевантаження вантажу біля причалу № 11 по схемі "борт-борт" та гарантував оплату наданих Адміністрацією послуг.

Отже у згаданих листах відповідач офіційно повідомив про намір здійснити перевантаження вантажу, що зумовило позивача забезпечити надання відповідної послуги.

Відповідно до приписів ст. 21 Закону України "Про морські порти України" державному регулюванню підлягають тарифи на спеціалізовані послуги, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню". Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій статті 21 Закону України "Про морські порти України", є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Пунктом 3.2 Договору від 09.03.2016 № 44-П-АМПУ-16 передбачено, що розмір зборів, тарифів на послуги, що надаються адміністрацією порту суднозаходу та які не підлягають державному регулюванню, визначається згідно з вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу, що діють на момент надання відповідних послуг.

Отже сторони погодили, що плата за надання послуги з організації НРР за схемою "борт-борт" біля причалів силами та засобами клієнта визначається згідно вільної ціни (тарифу), яка діє у порту Миколаїв на момент надання відповідної послуги.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору від 09.03.2016 № 44-П-АМПУ-16 Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вільні ціни (тарифи) на послуги за даним Договором та вводити нові тарифи. При цьому адміністрація порту суднозаходу сповіщає про такі зміни Морського агента шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/факсом.

Наказом Адміністрації Миколаївського морського порту від 15.04.2016 № 267 затверджено та введено в дію вільну ціну (тариф) надання послуг з організації НРР за схемою "борт-борт" біля причалів силами та засобами клієнта, яка становить 9,70 грн./т без ПДВ. Зазначена інформація була оприлюднена на офіційному сайті порту. Отже позивачем в межах визначених Договором та законом повноважень введено в дію новий тариф на послугу та оприлюднено його на веб-сайті.

Таким чином в момент здійснення відповідачем перевантажувальних робіт з 16.04.2016 по 20.04.2016 та споживання відповідної послуги у морському порту Миколаїв вільний тариф за неї складав 9,70 грн./т без ПДВ.

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.3 Положення про Миколаївську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2014 № 184, керівництво філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник філії, який діє на підставі Положення про філію та довіреності, виданої Головою АМПУ.

Відповідно до Довіреності від 19.02.2016 № 862, виданої на ім'я ОСОБА_7, який був начальником філії станом на 15.04.2016 (момент затвердження вільного тарифу), до його прав належало видавати накази (п. 5) та затверджувати калькуляцію вільних тарифів (цін) на послуги, що надаються філією та не підлягають державному регулюванню.

Крім того наказом Голови Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 23.12.2014 № 254 затверджено Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) Державного Підприємства "Адміністрація морських портів України", а наказом начальника адміністрації Миколаївського морського порту від 23.02.2015 № 112 "Про затвердження Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) Миколаївською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрацією Миколаївського морського порту)" (додаються) затверджено відповідні порядки розробки та введення в дію вільних тарифів у морських портах та визначено, що начальники філій затверджують та вводять в дію вільні ціни (тарифи).

Відповідно до наданих повноважень начальником філії 15.04.2016 наказом № 267 затверджено вільну ціну (тариф) на послугу по організації НРР за схемою "борт-борт" біля причалів силами та засобами клієнта згідно розрахунку, наведеного у додатку 1 до наказу, та введено даний тариф в дію з 15.04.2016.

Колегія суддів також відзначає, що відповідач посилався на те, що ним здійснено оплату всіх портових зборів за кожний суднозахід як судновласником плавзасобів.

Як відзначено судами, у морському порту портові збори сплачують судновласники суден. Послуги, що надаються в порту, споживаються не лише судновласниками, а також іншими суб'єктами господарювання, зокрема портовими операторами.

Згідно з Законом України "Про морські порти України" портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.

Серед видів економічної діяльності відповідача є транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24). Даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення навантаження, у т.ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи) навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів.

З урахуванням наведеного судами встановлено, що при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник. Таким чином портові збори відповідач сплачує за захід своїх плавзасобів у порт як судновласник, а за безпосередньо здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту відповідач має сплачувати за відповідні послуги вже як портовий оператор.

При цьому колегія суддів відзначає, що договір підписаний відповідачем з Адміністрацією саме морського порту і йдеться про надання позивачем послуг саме в морському порту.

Щодо посилання скаржника на відсутність підписаного між сторонами акта виконаних робіт (послуг) колегія суддів зазначає, що згідно з п. 3.11 договору від 09.03.2016 № 44-П-АМПУ-16 відповідач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акта виконаних робіт (послуг) оформити та повернути адміністрації порту суднозаходу підписаний та скріплений власною печаткою належний Адміністрації примірник акта та здійснити розрахунок згідно з умовами Договору.

Судами встановлено, що позивач направляв на адресу відповідача акт наданих послуг № 25282647 від 20.04.2016, але саме відповідач не виконав умови договору, який було укладено в цій частині без заперечень та зауважень, щодо обов'язковості повернення оформленого акта виконаних робіт або направлення відмови від його підписання з обґрунтуванням причин такої відмови.

Крім того відповідачем не заперечується здійснення перевантажувальних робіт біля причалів за схемою "борт-борт" у період з 16.04.2016 по 20.04.2016, тобто після затвердження вказаного вище тарифу та набрання ним чинності, а також направлення позивачеві листів з гарантуванням оплати відповідних послуг.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 у справі № 915/883/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко