ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/13149/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 - головуючого, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016у справігосподарського суду міста Києва №910/13149/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія-Інвест"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" простягнення 50 000,00грн.

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

26.01.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "А.О. "Мрія-Інвест" перерахували на розрахунковий рахунок № 26009052622225 товариства з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" грошові кошти в розмірі 50 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2025, у графі "призначення платежу" якого ТОВ "А.О. "Мрія-Інвест" зазначили "Аванс на виконання робіт по дог. №29.09 від 29.09.2015р. у т.ч. ПДВ 20% - 8 333,33грн.".

29.02.2016 ТОВ "А.О. "Мрія-Інвест" направили ТОВ "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" претензію №02/1502-1, зі змісту якої убачається, що вищезгадані кошти були перераховані помилково, оскільки сторони не укладали жодних договорів. Виходячи з чого просили ТОВ "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" повернути на розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 50 000,00грн. протягом п'яти календарних днів з часу отримання претензії.

15.03.2016 ТОВ "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" отримали зазначену претензію, проте її вимог не виконали, посилаючись на наявність правової підстави отримання від ТОВ "А.О. "Мрія-Інвест" цих коштів, а саме - договору №29.09 від 29.09.2015 р. про виконання робіт.

Посилаючись на те, що ТОВ "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" незаконно отримали грошові кошти, перераховані ТОВ "А.О. "Мрія-Інвест", оскільки будь-яких договірних чи зобов'язальних відносин між сторонами не існувало, останні звернулися до суду із позовом про стягнення 50 000,00грн. безпідставно набутих коштів у відповідності до ст.ст.387, 1212 ЦК України.

16.08.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін 08.11.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" на користь ТОВ "А.О. "Мрія-Інвест" 50 000,00 помилково перерахованих грошових коштів та судові витрати.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" просили скасувати постанову та рішення, а справу передати для нового розгляду до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема вимоги розділу 5 ГПК України.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).

Положеннями статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що усупереч вищевикладеним приписам законодавства, наданий відповідачем примірник договору №29.09 від 29.09.2015 не може бути доказом досягнення згоди з усіх його істотних умов, оскільки не містить підписів жодної зі сторін. На підставі цього суд дійшов висновку, що вказаний договір є неукладеним, таким, що не відбувся. При цьому, місцевим судом правильно не взято до уваги подану відповідачем роздруківку електронної пошти goliknv@gmail.com з перепискою працівників сторін, оскільки остання не містить ні оферти, ані акцепту у розумінні положень ст.638 ЦК України.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У пункті 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 визначено, що неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку (п.2.35 Інструкції).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, системно проаналізувавши вищенаведені положення закону, виходив із того, що не повернувши позивачеві в установлений строк грошові кошти в сумі 50 000,00грн., відповідач порушив чинне законодавство. Тому з огляду на встановлені у справі обставини, погодившись із висновками місцевого суду, апеляційний суд також визнав позовні вимоги обгрунтованими.

Такі висновки судів попередніх інстанцій засновані на правильному застосуванні норм матеріального права, узгоджуються з вимогами статей 33, 43 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності керуючись законом.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного тлумачення норм чинного законодавства, необхідності переоцінки обставин справи, яким вже надана належна правова оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Беручи до уваги те, що порушень чи неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм чинного законодавства не виявлено і цього не спростовано скаржником, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених судових рішень не убачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український виробничо-будівельний альянс "Центр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 у справі №910/13149/16 - без змін.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддяОСОБА_2 СуддяОСОБА_3