ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 5011-57/9894-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ПАТ "Альфа-Банк" - Цюри П.С.,

Українського консорціуму "Екосорб" - не з'явився,

ТОВ "Ферді Україна ЛТД" - не з'явився

Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби - Гончаренка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Українського консорціуму "Екосорб"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.11.2015

за скаргою Українського консорціуму "Екосорб"

на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 5011-57/9894-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до 1) Українського консорціуму "Екосорб",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферді Україна ЛТД"

про стягнення 27 824 318,91 грн. та 12 950 235,35 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 змінено, а саме: присуджено до стягнення з Українського консорціуму "Екосорб" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитом у сумі 18 089 925,31 грн. та 8 842 437 доларів США; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 18 666 782,68 грн. та 7 386 071,47 доларів США; заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 3 691 195,94 грн., судовий збір у розмірі 64 380,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 32 190,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

На виконання вказаної постанови апеляційної інстанції господарським судом міста Києва 31.07.2015 було видано відповідний наказ, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.08.2015 ВП № 48559377.

17.09.2015 державним виконавцем на підставі ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про об'єднання виконавчих провадження № 47712447 (за наказом суду від 05.06.2014 у справі № 5011-38/10911-2012) та № 48559377 (за наказом суду від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012) у зведене виконавче провадження № 48770124.

17.09.2015 державним виконавцем на підставі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Українським консорціумом "Екосорб" на адресу органу виконання судових рішень було направлено заяви про закінчення виконавчого провадження від 12.08.2015 та від 18.09.2015, відповідно до яких він просив Департамент ДВС на підставі ст. 67 закону України "Про виконавче провадження" винести постанову про закінчення виконавчого провадження та зняти арешт з його майна та коштів. Заяви мотивовані тим, що рішенням загальних зборів учасників УК "Екосорб" від 25.06.2015, оформлених протоколом № 25/06/2015, прийнято рішення про припинення діяльності УК "Екосорб" шляхом його ліквідації за рішенням учасників, інформацію про що було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідним витягом № 20897161, у зв'язку з чим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" зведене виконавче провадження по виконанню наказів суду підлягає закінченню, а виконавчі документи підлягають направленню на адресу ліквідаційної комісії УК "Екосорб".

Департаментом ДВС направлено на адресу відповідача-1 лист-відповідь від 01.10.2015, в якому зазначено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з бездіяльністю органу виконання судових рішень, УК "Екосорб" подано відповідну скаргу до місцевого господарського суду на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить господарський суд визнати бездіяльність органу виконання судових рішень щодо невинесення постанови про закінчення зведеного виконавчого провадження № 48770124 та зняття арешту з коштів та майна боржника та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення зведеного виконавчого провадження № 48770124, в якій зазначити про зняття арешту з коштів і майна боржника та направити на адресу голови ліквідаційної комісії божника оригінали наказів господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 5011-38/10911-2012 та від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012.

Господарським судом першої інстанції прийнято до розгляду скаргу УК "Екосорб" в частині виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-57/9894-2012 з посиланням на п. 9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", в якому роз'яснено, що якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду.

Отже, скарга УК "Екосорб" в частині виконання рішення господарського суду за наказом суду від 05.06.2014 у справі № 5011-38/10911-2012 обґрунтовано не прийнята судом першої інстанції до розгляду в межах справи № 5011-57/9894-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2015 (колегія суддів у складі: суддя Морозов С.М. - головуючий, судді Ващенко Т.М., Ярмак О.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 (колегія суддів у складі: суддя Станік С.Р. - головуючий, судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.), у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі Український консорціум "Екосорб" просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.11.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням вимог ст. 1211 ГПК України, ст.ст. 104, 105, 110-112 ЦК України, ст.ст. 49, 50, 67, 82 Закону України "Про виконавче провадження". Так, скаржник зазначає про те, що орган виконання судових рішень безпідставно ухиляється від дій щодо закінчення виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією боржника за рішенням учасників товариства.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, господарський суд першої інстанцій, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про те, що Український консорціум "Екосорб" ліквідовано як юридичну особу (про припинення юридичної особи), то вимога боржника щодо закінчення в силу норм п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставною. Також господарські суди зазначили про те, що нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для закінчення виконавчого провадження як перебування юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, в процесі ліквідації.

Однак Вищий господарський суд України з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій не погоджується.

Статтею 1211 ГПК України передбачено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Частиною 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Як встановлено господарськими судами, рішенням загальних зборів учасників УК "Екосорб" від 25.06.2015, оформлених протоколом № 25/06/2015, прийнято рішення про припинення діяльності УК "Екосорб" шляхом його ліквідації за рішенням учасників, інформацію про що було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відповідним витягом № 2089716.

За правилами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 110 ЦК юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст.ст. 111, 112 ЦК України та ст.ст. 60, 61 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, законодавством передбачено виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 прийнятій на спільному засіданні трьох судових палат у справі № 818/3739/13-а.

Встановивши обставини прийняття рішення учасниками загальних зборів УК "Екосорб" про припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом ліквідації, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування юридичної особи у стані припинення за рішенням засновників, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст.ст. 49 та 67 Закону України "Про виконавче провадження", якими регулюються дії державного виконавця у разі ліквідації боржника.

Посилання господарських судів на те, що виконавче провадження підлягає закінченню лише після внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є безпідставними, оскільки згідно з ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) юридичної особи, що перебуває процесі ліквідації, а не тоді коли підприємство вже ліквідовано, про що буде внесено запис до державного реєстру, оскільки подальше виконання рішення, коли боржник ліквідований неможливе.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відсутній запис "про припинення або ліквідацію боржника", а є запис про знаходження юридичної особи в стані припинення, оскільки згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вносяться дані саме про перебування юридичної особи у процесі припинення та відомості про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи після закінчення процедури ліквідації юридичної особи.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та враховуючи фактичні обставини справи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що у даному випадку бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суперечить приписам ст.ст. 49, 67 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення скарги.

Так, Вищий господарський суд України визнає доводи заявника щодо бездіяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ухилення від виконання певних дій без достатніх підстав), а саме не направлення на адресу голови ліквідаційної комісії боржника наказу господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012 та не вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження по наказу господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012, правомірними.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує на тому, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з коштів та майна боржника, здійснюється державним виконавцем у передбачений чинним законодавством спосіб та у визначений строк, у зв'язку з чим, такі повноваження надані лише органам виконавчої служби.

Крім того, як зазначалося вище, в даному випадку скарга на бездіяльність органу виконавчої служби розглядається лише в частині виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 5011-57/9894-2012, оскільки в частині виконання рішення господарського суду за наказом суду від 05.06.2014 у справі № 5011-38/10911-2012 не прийнята господарським судом першої інстанції до розгляду.

У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направити на адресу голови ліквідаційної комісії боржника наказ господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012 та вчинити дії на виконання вимог ст.ст. 49, 67 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконавчого провадження, відкритого за наказом господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського консорціуму "Екосорб" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015

та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.11.2015 у справі № 5011-57/9894-2012 скасувати.

Скаргу Українського консорціуму "Екосорб" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Визнати доводи заявника щодо бездіяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а саме не направлення на адресу голови ліквідаційної комісії боржника наказу господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012 та не вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження по наказу господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012 правомірними.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направити на адресу голови ліквідаційної комісії боржника наказ господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012 та вчинити дії на виконання вимог ст.ст. 49, 67 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконавчого провадження, відкритого за наказом господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі № 5011-57/9894-2012.

В іншій частині скарги відмовити.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Н. Губенко