ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 921/830/15-г/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 рокута постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 рокуза заявоюПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"пророзстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 рокуу справі№921/830/15-г/16 Господарського суду Тернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"простягнення 1 965 473, 15 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року у справі № 921/830/15-г/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Тернопільгаз" (надалі - ПАТ "Тернопільгаз", боржник) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України", стягувач) 212668,76 грн пені, 708403,89 грн 7% штрафу, 84801,07 грн 3% річних, 22902,61 грн інфляційних втрат, 39252,93 грн судового збору.

23.12.2015 року на примусове виконання цього рішення був виданий наказ.

У травні 2016 року ПАТ "Тернопільгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про розстрочення виконання рішення у справі № 921/830/15-г/16 на 24 місяці.

В обґрунтування підстав для розстрочки виконання рішення заявник посилається на такі обставини, що на його думку, ускладнюють негайне виконання рішення та роблять його неможливим:

- заборгованість перед стягувачем, присуджена судовими рішеннями у різних справах, є значною, становить 5 млн грн, складається виключно із штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат;

- у боржника відсутні необхідні кошти для одночасного повного погашення заборгованості. З 01.07.2015 року відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" відокремлено функції ПАТ "Тернопільгаз" з постачання та розподілу природного газу та анульовано ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом і товариство не здійснює постачання природного газу, що за результатами 2014 року складало 58,8% дохідної частини товариства. Єдиною статтею доходу товариства станом на даний час є розподіл (транспортування) природного газу, що не покриває витрат на обслуговування та утримання в належному стані газопроводів. За результатами діяльності у 2015 році товариство зазнало збитків на суму понад 31000000,00 грн; а за І квартал 2016 року товариством отримано прибуток в розмірі 43000 грн, а кредиторська заборгованість складає 186300000 грн.

- постановою НКРЕКП № 446 від 24.03.2016 року затверджено для ПАТ "Тернопільгаз" тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 681,20 грн за 1000 м куб. До вказаного тарифу статті витрат на оплату штрафних санкцій не передбачено, як і не передбачено чистого прибутку від газорозподільної діяльності;

- боржник не мав можливість втрутитись в механізм розрахунків за природний газ, який здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року N 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 року у справі №921/830/15-г/16 (суддя Хома С.О.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Хабіб М.І., судді: Зварич О.В., Скрипчук О.С.), заяву ПАТ "Тернопільгаз" задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2015 року у справі №921/830/15-г/16 на 12 місяців, починаючи з серпня 2016 року по липень 2017 року, шляхом сплати щомісяця по 89002,44 грн (крім липня 2017 року, в якому до сплати належить 89002,42 грн).

У касаційній скарзі ПАТ НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) і незастосування судами практики Європейського суду з прав людини (надалі - Суд), відповідно до якої відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 року, відмовити боржнику у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

У висновку № 13 (2010) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі суддів у виконанні судових рішень (м. Страсбург, 19 листопада 2010 року) зазначається про те, що "відтермінування процедури виконання рішення не повинно мати місце, окрім підстав, передбачених законом. Суддя має проаналізувати будь-яке відтермінування".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення. Аналогічні положення закріплені у ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".

У процесуальному законі не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки. Суд у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Постановивши ухвалу про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 121 ГПК України та застосовуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9, виходив з обґрунтованості та доведеності боржником обставини, які ускладнюють виконання рішення у цій справі.

Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочки виконання рішення перебуває в межах широких дискреційних повноважень господарського суду першої інстанцій, який в ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, Вищий господарський суд України вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни прийнятих ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що надання розстрочки виконання рішення суперечать практиці Європейського Суду, за якою надмірна тривалість виконання остаточного рішення є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції, Вищий господарський суд України відхиляє з таких підстав.

Дійсно, надання розстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Суд зазначає, що тривалість судового розгляду у цій справі становило близько десяти місяців, починаючи з прийняття справи до розгляду 19.08.2015 року та до 22.06.2016 року - моменту ухвалення рішення судом касаційної інстанції. 16.12.2015 року рішення суду від 12.10.2015 року про стягнення заборгованості на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" набуло статусу остаточного, і до цього часу не виконано. Відповідно до ухвали від 27.06.2016 року про розстрочку виконання рішення повна сплата заборгованості має бути здійснена не пізніше липня 2017 року. Тобто, тривалість виконавчого провадження з моменту коли рішення набуло статусу остаточного, і до повного виконання рішення суду становитиме 1 рік і 7 місяців, а загальна тривалість провадження, яка включає судовий розгляд справи в трьох інстанціях та виконавче провадження, становитиме 1 рік і 11 місяців. Цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи. Боржник через встановлені судами причини неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів. За ухвалою суду борг буде виплачуватися стягувачу окремими частинами протягом року. В цій справі розстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника. Затримка у виконанні не завдає стягувачу ніякої шкоди, зважаючи на те, що заборгованість у справі, що стягується, не є боргом за поставлений товар, який повністю сплачений, а є лише відшкодуванням (3 % річних, інфляційні, штраф, пені) за прострочку платежів. Справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

З огляду на викладене, постановлені у справі ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 року та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 року у справі №921/830/15-г/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.СуддяВовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.