ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 908/1444/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Корсак В.А.за участю представників:позивача Кулаков В.А. дов. від 01.09.2016відповідача Воротинцев Є.В. дов. від 15.02.2017третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі№ 908/1444/16 господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємства "А.Р.С.І." доКомунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області простягнення 606925,67 грн.ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "А.Р.С.І." звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 606925,67грн., які складаються з 306528,00грн. основного боргу, 275471,61грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 24926,06грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 205, 206, 526, 610, 611, 625, 655, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України та умовами договору поставки від 07.04.2013 № 07/05.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 (суддя Колодій Н.А.) позовні вимоги задоволено частково.

В частині позовних вимог про стягнення 306528,00грн. основного боргу провадження у справі припинено.

В частині позовних вимог про стягнення 275471,61грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 24926,06грн. відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області 4597,92грн. судового збору.

За апеляційною скаргою "Приватного підприємства "А.Р.С.І." судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (головуючий суддя Зубченко І.В., судді Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.) скасоване частково.

Частину третю резолютивної частини викладено в наступній редакції:

"В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області 464,30грн. інфляційних - відмовлено".

Частину четверту резолютивної частини викладено в наступній редакції:

"Стягнути з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь Приватного підприємства "А.Р.С.І." інфляційні в розмірі 275007,31грн., 3% річних в розмірі 24926,06грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 9096,93грн.".

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 залишене без змін.

Стягнуто з Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" на користь Приватного підприємства "А.Р.С.І." судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 10006,61грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016, а рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 залишити без змін.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 212, 627, 628, 692 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На думку заявника посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду України від 11/446 від 15.05.2012 є помилковим, оскільки правовідносини у даній справі стосуються інших за змістом правовідносин. Зокрема, постанова прийнята у спорі за участю бюджетної установи та відносно договору, який укладався під бюджетну програму.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017, у зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. на лікарняному визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

У судовому засіданні 15.03.2017 було оголошено перерву до 16.03.2017.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 16.03.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.04.2013 між Приватним підприємством "А.Р.С.І." (постачальник) та Комунальним підприємством "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області (покупець) було укладено договір поставки №07/05, згідно пункту 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується протягом 3- х календарних днів з дня отримання замовлення передати у власність замовника бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 (далі - товар), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях, що додаються до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Кількість товару, що є предметом договору, може бути скоригована в залежності від виділених асигнувань та потреб замовника.

Строк поставки визначений сторонами у пункті 1.2 договору: постачальник здійснює поставку продукції покупцеві у травні - грудні 2013 року.

За умовами пункту 2.11, 2.12 договору, оплата кожної партії товару проводиться на умовах відстрочки платежу тридцяти робочих днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Можлива зміна порядку розрахунків. Фактично здійснений розрахунок вважається узгодженим сторонами.

Згідно пункту 3.1 договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі покупця відповідно до супроводжуючих документів у порядку, визначеному діючим законодавством.

Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Судами встановлено, що на виконання умов договору Приватне підприємство "А.Р.С.І." передало Комунальному підприємству "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області продукцію на загальну суму 454920,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні: №РН-7 від 18.06.2013 на суму 195684,00грн.; №РН-8 від 12.07.2013 на суму 114816,00 грн.; №РН- 9 від 28.08.2013 на суму 144420,00 грн. та акти приймання - передачі товару від 18.06.2013, від 12.07.2013, від 28.08.2013. Вказані видаткові накладні та акти приймання - передачі товару підписані представником відповідача за довіреностями (№173 від 17.06.2013, №194 від 11.07.2013, №219 від 28.08.2013) без жодних зауважень чи заперечень.

Підставою для звернення Приватним підприємством "А.Р.С.І.". з позовом до суду стало неналежне виконання Комунальним підприємством "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області своїх зобов'язань за договором в частині проведення повних та своєчасних розрахунків за отриманий товар.

Перевіривши доводи скаржника, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Так, укладений між сторонами правочин №07/05 від 07.04.2013 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних та актів приймання-передачі, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 454920,00грн.

Для оплати отриманого товару Приватним підприємством "А.Р.С.І." були виставлені рахунки-фактури: №СФ-8 від 18.06.2013р. на суму 195684,00грн., №СФ-9 від 12.07.2013р. на суму 114816,00грн., №СФ-10 від 28.08.2013р. на суму 1444420,00грн.

Платіжними дорученнями №283 від 10.07.2013, №355 від 16.08.2013, №358 від 19.08.2013, №369 від 27.08.2013 відповідачем була частково здійснена оплата за отриманий товар, заборгованість становила 306528,00 грн., що не заперечується відповідачем.

З огляду на матеріали справи, 24.04.2014 Мелітопольською міською радою ухвалено рішення про надання згоди на проведення санації відповідача.

17.06.2014 господарським судом Запорізької області винесено ухвалу про прийняття заяви про затвердження плану досудової санації до розгляду.

16.07.2014 цим же судом у справі №908/2082/14 винесено ухвалу про затвердження плану досудової санації відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Серед них, мораторій був накладений на вимоги позивача на суму 306528,00 грн., як таких, що виникли до введення санації. Тобто, саме на вимоги, які виникли на підставі договору у даній справі, судом і був введений мораторій.

Бюджетні кошти за рішенням уповноважених розпорядників з цільовим призначенням на погашення заборгованості позивачу за договором №07/05 від 07.04.2013 на користь відповідача протягом 2013-2015 років не виділялись та не надходили.

Лише 25.12.2015 Мелітопольською міською радою було прийнято рішення №1/51 "Про затвердження міської програми "Фінансова підтримка комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод", яким відповідачу саме на підставі цієї програми та за рахунок наданого бюджетного фінансування були надані кошти.

З огляду на матеріали справи, за рахунок наданого бюджетного фінансування платіжним дорученням №2, 3, 4 від 28.07.2016 відповідачем на користь позивача були перераховані кошти у розмірі 306528,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ініціювати процедуру санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство мають право боржник або кредитор. Згода між боржником і кредитором (кредиторами) щодо проведення санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство може бути досягнута як до, так і після виникнення заборгованості боржника. Санацію боржника до порушення провадження у справі про банкрутство може бути передбачено правочином (договором), на підставі якого виникло грошове зобов'язання боржника.

Строк дії процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації. Протягом дії цієї процедури не може бути порушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів. Протягом процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів. (частина 9 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно до статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Разом з тим, суди попередніх інстанції не надали належної правової оцінки вищезазначеним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а також не прийняли до уваги і наступне.

Так, 27.07.2016 р. між Комунальним підприємством "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області та Приватним підприємством "А.Р.С.І." було укладено додаткову угоду №1 до договору №07/05 від 07.04.2013, якою сторони узгодили, що сума договору складає 306528,00 грн. (пункт 2 договору підпунктом 2.14).

В свою чергу, приймаючи рішення, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції зазначеній додатковій угоді оцінки не надали, а також не з'ясували, чи змінились між сторонами порядок і строк проведення розрахунку заборгованості за договором поставки після укладення додаткової угоди на загальну суму 306528,00 грн., а також чи містить дана додаткова угода інфляційні нарахування та 3% річних.

З урахування викладеного, господарськими судами при розгляді даної справи не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи (ст.47 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, вимоги вказаних норм господарськими судами при розгляді справи виконані не були.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Згідно статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 908/1444/16 та рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

О. Сибіга