ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 923/1/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на рішення господарського суду Херсонської області від 5 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2015 року у справі №923/1/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" про усунення перешкод у користуванні майном, -

Встановив:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом про усунення приватним акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Херсонської області від 5 жовтня 2015 року у справі №923/1/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2015 року, позов задоволено. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпорядження приймально-здавальною дільницею "Херсон" філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта" шляхом допуску позивача на територію ПрАТ "Херсонський нафтопереробний завод" за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52, з метою виконання комплексу робіт з тимчасового переведення з режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані приймально-здавальної дільниці "Херсон" з вузлом обліку нафти №467 філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 218 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а провадження у справі припинити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 18 грудня 2003 року між філією "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ВАТ "Укртранснафта" (правонаступник ПАТ "Укртранснафта") та ВАТ "Херсонський нафтопереробний комплекс" (правонаступниками якого є ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод" і в подальшому - ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод") укладено договір №265/399 про сумісні дії по організації постачання нафти, предметом якого було надання позивачем відповідачу транспортних послуг по перекачці нафти системою своїх нафтопроводів, до складу яких входить, зокрема, дільниця "Снігурівка-Херсон" (км 289-км 356) магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон", який обліковується на балансі позивача, інвентарний номер 10500540, держ. №16559010433001500466. У складі зазначеної нафтотранспортної системи на території відповідача знаходиться приймально-здавальна дільниця (ПЗД) "Херсон", до якої входить комерційний вузол обліку нафти №467, призначений для ведення облікових операцій при здаванні нафти на ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод", який із службово-побутовими приміщеннями, необхідними для його розташування та експлуатації, є загальнодержавною власністю і переданий на праві господарського відання позивачу, що підтверджено наданою копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданим Херсонською міською радою на підставі рішення її виконавчого комітету від 21 грудня 2005 року №561.

Починаючи з липня 2005 року відповідач припинив переробку, а позивач транспортування нафти.

Додатковою угодою №1 від 15 грудня 2006 року сторони встановили строк дії договору №265/399 до 31 грудня 2007 року і в подальшому строк договору не продовжували.

16 червня 2009 року сторонами складено акт розмежування меж та обов'язків при експлуатації, технічному обслуговуванні та ремонту технологічних трубопроводів із встановленням їх зон:

- трубопроводи та обладнання вузлу прийому ЗОД на 356 км. МН (магістрального нафтопроводу) "Кременчук-Херсон", трубопроводи та обладнання майданчику вузлу обліку нафти №467 ПЗД "Херсон" (з блоком якості, трубо-поршневою установкою) - за філією "Південні магістральні нафтопроводи" ВАТ "Укртранснафта";

- трубопроводи та обладнання від кільцевого зварного стику (включаючи вказаний зварний стик) засувки №26, включаючи власне засувку №26 до вхідного фланця ВОН в сторону резервуарів ЗАТ "Херсонський НПЗ" - за ЗАТ "Херсонський НПЗ".

Оскільки подальша експлуатація дільниці "Снігурівка-Херсон" (км. 289- км. 356) магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" стало економічно та технічно недоцільним, правлінням ВАТ "Укртранснафта" 22 березня 2011 року було прийнято рішення про необхідність проведення додаткового обстеження та ремонту вказаної дільниці, виконання комплексу робіт з тимчасового переведення її із режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані.

22 вересня 2011 року ПАТ "Укртранснафта" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про зобов'язання (ПАТ "Херсонський нафтопереробний завод") допустити позивача на територію нафтопереробного заводу для виконання комплексу робіт з тимчасового утримання в безпечному стані дільниці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 356) магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" та обладнання пункту здачі нафти "Херсон". В підтвердження факту перешкоджання відповідачем проведенню працівниками позивача зазначених робіт, ВАТ "Укртранснафта" було надано суду листи від 21 лютого 2011 року, від 3 та 18 березня 2011 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17 травня 2012 року у справі №5024/1830/2011 відмовлено у задоволенні позову. Обґрунтовуючи рішення господарський суд посилався на те, що відповідач не чинить перешкод по технічному обслуговуванню нафтопроводу працівниками позивача, що підтверджено листами відповідача про продовження в'їзду на територію заводу транспорту позивача та прохід робітників позивача у 2012 році; що сторонами не узгоджено план дій, щодо виконання вказаного позивачем комплексу робіт; що відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи витіснення нафти з технологічних трубопроводів та обладнання ПЗН "Херсон" на НПС "Снігурівка" є неможливим.

12 серпня 2014 року Філією "Південні магістральні нафтопроводи" прийнято наказ №255 "Про створення робочої комісії по організації та виконанню робіт із тимчасового переведення з режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані ПЗП з ВОН №467 (м. Херсон)".

15 жовтня 2014 року було затверджено "План-заходи з організації безпечного проведення робіт з переведення ПЗД "Херсон" в режим утримання в безпечному стані із звільненням від нафти технологічних трубопроводів і заповнення інертною газовою сумішшю на основі азоту, надавалися відповідачу і стосуються проведення робіт виключно на технологічних трубопроводах і обладнанні ПЗД "Херсон" з вузлом обліку нафти №467, що належить позивачу.

За результатами роботи створеної робочої комісії та відповідно до вимог Стандарту Мінпаливенерго України СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008 "Магістральні нафтопроводи. Порядок виведення з експлуатації, консервування та підтримання режиму консервування відключених дільниць нафтопроводів. Умови припинення та виведення з режиму консервування відключених від дільниць магістралей нафтопроводів", введеного в дію наказом Міністерства палива та енергетики України №290 від 26 травня 2008 року, у 2014 році розроблено Регламент з організації робіт по переведенню з режиму транспортування в режим утримання у безпечному стані устаткування, трубопроводів і споруд приймально-здавальної дільниці "Херсон" з вузлом обліку нафти №467 філії "Південні магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" та технологічної експлуатації виведених в тимчасовий резерв об'єктів та споруд, який був затверджений головним інженером філії ПМН ПАТ "Укртранафта".

Згідно вказаного Регламенту весь комплекс робіт складався з двох частин: роботи з тимчасового переведення з режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані лінійної частини дільниці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - 356 км.) магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" та по переведенню з режиму транспортування в режим утримання у безпечному стані технологічних нафтопроводів і обладнання ПЗН "Херсон", який розташований на території заводу відповідача.

Відповідно до актів №1 від 27 березня 2014 року та №2 від 31 березня 2014 року позивачем було проведено роботи щодо переведення з режиму транспортування в режим утримання у безпечному стані дільниці "Снігурівка-Херсон" км. 289 - км. 355,6 МН" Кременчук-Херсон".

Водночас, друга частина регламентних робіт, а саме, переведення з режиму транспортування в режим утримання у безпечному стані технологічних нафтопроводів і обладнання ПЗН "Херсон", який розташований на території заводу відповідача, позивачем проведено не було.

На листи позивача від 15 жовтня 2014 року та 20 жовтня 2014 року про погодження можливості проведення робіт з тимчасового переведення з режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані приймально-здавальної дільниці "Херсон" з вузлом обліку нафти №467 філії "ПМН ПАТ "Укртранснафта", доступу техніки та надання тимчасових перепусток персоналу, задіяному в проведенні цих робіт відповідачем було відмовлено з посиланням на відсутність уповноважених вирішувати поставлені питання осіб, внаслідок чого позивач звернувся до суду з цим позовом.

Посилаючись на положення ст.ст. 16, 316, 317, 386, 391, 395 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт", п.п. 5.1 - 6.5 Стандарту Мінпаливенерго України СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008 "Магістральні нафтопроводи. Порядок виведення з експлуатації, консервування та підтримання режиму консервування відключених дільниць нафтопроводів. Умови припинення та виведення з режиму консервування відключених від дільниць магістралей нафтопроводів", введеного в дію наказом Міністерства палива та енергетики України №290 від 26 травня 2008 року (далі - Стандарт Мінпаливенерго України СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008), суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки спірне майно знаходиться у позивача в користуванні на законних підставах та закріплено за ним на праві оперативного управління, тому позивач має право заявляти негаторний позов посилаючись на ст. 391 ЦК України; у позивача наявні всі правові та технічні підстави для проведення на території нафтопереробного заводу комплексу робіт, зазначеного у позові; відсутні підстави для припинення провадження у цій справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки позов у справі №5024/1830/2011 заявлявся позивачем з інших підстав.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі, коли є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Встановивши те, що в обґрунтування позовних вимог у цій справі та у справі №5024/1830/2011 позивач вказує на порушення відповідачем його права на розпорядження майном в різні періоди часу (2011 рік у справі №5024/1830/2011 та 2014 рік у справі №923/1/15), посилаючись при цьому у справі №5024/1830/2011 на те, що звертався до відповідача з листами від 21 лютого 2011 року, 3 та 18 березня 2011 року, а у справі №923/1/15 з листами №92 01/1055 від 9 жовтня 2014 року, № 92-01/1076 від 15 жовтня 2014 року, №92-01/1085 від 20 жовтня 2014 року; у цій справі позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що проведення вказаного у позові комплексу робіт передбачено Регламентом з організації робіт по переведенню з режиму транспортування в режим утримання у безпечному стані устаткування, трубопроводів і споруд приймально-здавальної дільниці "Херсон" з вузлом обліку нафти №467 філії "Південні магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" та технологічної експлуатації виведених в тимчасовий резерв об'єктів та споруд, який був складений у 2014 році, в той час як однією з підстав відмови у задоволенні позову у справі №5024/1830/2011 було відсутність узгодженого плану дій сторін, щодо виконання вказаного позивачем комплексу робіт, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі №923/1/15 з підстав, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки предмет та підстави у справі № 923/1/15 інші, ніж у справі №5024/1830/2011.

Є безпідставними доводи ПрАТ "Херсонський нафтопереробний завод" стосовно вказівки Вищого господарського суду України у постанові від 1 липня 2015 року про те, що при новому розгляді справи слід припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, як правильно було вказано судом апеляційної інстанції, у своїй постанові Вищий господарський суд України зазначив про необхідність дослідити та надати оцінку тому, чи є підстави для такого припинення, і ці вказівки при новому розгляді справи судами було виконано.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна, згідно ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Види речових прав на чуже майно встановлено положеннями ст. 395 ЦК України, і такими є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Згідно приписів ч. 1 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням, а частиною 3 передбачено, що право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановивши, що майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" передано ВАТ "Укртранснафта" у користування та закріплено за ним на праві оперативного управління розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р "Про утворенні ВАТ "Укртранснафта", а тому, враховуючи положення зазначених вище норм матеріального права, дійшли правильного висновку про те, що позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом посилаючись на приписи ст. 391 ЦК України, оскільки спірне майно знаходиться у його користуванні на законних підставах.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту визначені Закону України "Про трубопровідний транспорт".

Відповідно до Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами та спорудами, зв'язаний з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Згідно ст. 3 Закону України "Про трубопровідний транспорт", відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт", цим Законом та іншими актами законодавства України.

Права та обов'язки підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, визначені ст. 16 Закону України "Про трубопровідний транспорт", якою, зокрема, передбачено обов'язок підприємства забезпечити консервацію трубопроводів, що з тих чи інших причин не функціонують більше одного року.

Порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1183 від 28 жовтня 1997 року.

Стандартом Мінпаливенерго України СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008 крім консервації, визначені умови переведення з режиму транспортування в режим утримання в безпечному стані дільниці магістрального нафтопроводу та нафтоперекачувальної станції.

Встановивши, що магістральний нафтопровід, складовою частиною якого є приймально-здавальна дільниця "Херсон" з вузлом обліку нафти №467 філії "ПМН "ПАТ "Укртранснафта" є власністю держави, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, і перебуває у господарському віданні позивача і не використовується ним за призначенням більше одного року; роботи, які має провести позивач, направлені на переведення спірного майна з режиму транспортування в режим утримання, а не на його консервацію, а також враховуючи вимоги Закону України "Про транспорт", Закону України "Про трубопровідний транспорт", Стандарту Мінпаливенерго України СОУ МПЕ 60.3-00013741-003:2008, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що проведені позивачем у 2014 році дії щодо створення робочої комісії, розроблення Регламенту та виконання частини робіт за Регламентом відповідають Стандарту, тобто відповідно до чинного законодавства вчинені правомірно.

Враховуючи, що: на території заводу відповідача знаходиться нерухоме майно, а саме, магістральний нафтопровід, вузол обліку нафти №467 та службово-побутові приміщення, які є власністю держави та передані в користування позивачу; на листи позивача від 15 жовтня 2014 року та 20 жовтня 2014 року про погодження можливості проведення робіт за Регламентом, доступу техніки та надання тимчасових перепусток персоналу, задіяному в проведенні цих робіт відповідачем, в порушення ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України, було безпідставно відмовлено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач порушив право позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Таким чином, висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження приймально-здавальною дільницею "Херсон" філії "Південний магістральний нафтопровід "ПАТ "Укртранснафта" є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на їх неправильному розумінні та тлумаченні скаржником, а твердження відповідача, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Крім того, викладені у касаційній скарзі доводи були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, зважаючи на зміст поданої відповідачем апеляційної скарги, і їм надана правильна правова оцінка, а тому, зазначене скаржником не може бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 5 жовтня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2015 року у справі №923/1/15 - без змін.

Поновити виконання судового рішення у справі №923/1/15.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко