ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 920/1413/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Р. Вороненка (дов. від 05.10.2015), Ю. Ломака (дов. від 30.06.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу корпорації "САНТ" на рішення Господарського суду Сумської області від 21 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі № 920/1413/15 за позовом підприємства об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до корпорації "САНТ" про розірвання договору,

УСТАНОВИВ: У серпні 2015 року підприємство об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до корпорації "САНТ" про розірвання договору від 25 грудня 2013 року № 3.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21 вересня 2015 року (суддя П. Левченко), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року, позов задоволено.

Корпорація "САНТ" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 611 613 651 1130 1131 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 36, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Підприємство об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 25 грудня 2013 року сторони уклали договір № 3 (далі - договір), предметом якого є реконструкція нежитлових приміщень, які на праві власності належать позивачу та розташовані на земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві постійного користування, за адресою: місто Суми, вул. Кузнечна, 8, а саме: виробничого приміщення (літери "Д", "д-1"), площею 230,1 м2; першого та другого поверхів виробничих приміщень (літера "Б-2"), площею 229, 6 м2 та площею 235,1 м2 відповідно; одноповерхового скляного магазину-павільйону (літера "С"), площею 53,9 м2; першого та другого поверхів приміщення (літера "Г-2"), площею 91,5 м2 та площею 88, 2 м2 відповідно.

Умовами договору сторони погодили, що відповідач повинен здійснити в повному обсязі фінансування реконструкції (будівництва) об'єкта нерухомості; завершити реконструкцію (будівництво) об'єктів до 30 грудня 2014 року, а також здійснити фінансування виготовлення технічної документації та отримати необхідні дозволи на реконструкцію (будівництво); укласти за згодою позивача угоди з третіми особами на виконання робіт, необхідних для реконструкції об'єкта; укласти угоди з третіми особами на надання послуг, пов'язаних з організацією реконструкції об'єкта, моніторингом ринку нерухомості з повідомленням позивача та беручи на себе відповідальність перед третіми особами за виконання договорів; позивач отримує замість приміщень під літерами "Д" та "д-1" у власність нежитлові приміщення на другому поверсі новозбудованого об'єкту нерухомості, площею 100 м2; відповідач отримує у власність решту приміщень всього новозбудованого об'єкту нерухомості за виключенням частки, переданої позивачу (пункти 4.1-4.4, 6.2, 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що за взаємною домовленістю не пізніше як у двомісячний строк з дати підписання даного договору відповідач надає позивачу безвідсоткову грошову позику у сумі 26 000 грн, строк повернення якої узгоджується сторонами додатковою угодою.

Даний договір діє з моменту його підписання до 30 грудня 2014 року, а в частинах взятих на себе сторонами зобов'язань упродовж строку його дії - до повного виконання. Договір не може бути розірвано в односторонньому порядку до закінчення реконструкції (будівництва) об'єктів (пункт 8.1 договору).

Зобов'язання в частині здійснення реконструкції (будівництва) об'єктів і наданні позивачу безвідсоткової грошової позики у сумі 26 000 грн відповідач не виконав.

За загальним правилом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, можливість для учасника договору розірвати його.

Згідно з приписами статті 188 Господарського кодексу України, підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

27 березня, 18 липня і 15 грудня 2014 року, а також 16 лютого та 17 березня 2015 року позивач звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір з підстав невиконання умов договору, проте відповідач згоди на це не дав.

За правилами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ураховуючи те, що позивач при укладенні договору розраховував на здійснення відповідачем до 30 грудня 2014 року реконструкції нежитлових приміщень та отримання у власність приміщень площею 100 м2 на другому поверсі новозбудованого об'єкту нерухомості, а також те, що відповідач не здійснив реконструкції та не передав у власність позивача зазначені нежитлові приміщення, позивач позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, а тому порушення відповідачем умов даного договору є істотним.

За обставин не виконання відповідачем умов договору та дотримання позивачем порядку розірвання договору господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Інші твердження відповідача досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Сумської області від 21 вересня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року у справі № 920/1413/15 залишити без змін, а касаційну скаргу корпорації "САНТ" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець