ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 5023/2082/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року у справі Господарського суду Харківської області за позовом ПАТ "Земельний банк до ТОВ "Мідас" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ПАТ "Земельний банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Мідас" (далі - відповідач) з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом) про стягнення боргу по кредиту в сумі 35 000 000 гривень, боргу за процентами в сумі 29 115 973 гривень 69 коп., пені у сумі 6 148 581 гривень 67 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №63-08/К від 8 серпня 2008 року щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 9 липня 2012 року позов ПАТ "Земельний банк" до ТОВ "Мідас" задоволено частково.

24 липня 2012 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ про стягнення з ТОВ "Мідас" на користь ПАТ "Земельний банк" 35 000 000 гривень боргу по кредиту, 29 115 973 гривень 69 коп. боргу по несплачених відсотках за користування кредитом, 5 410 177 гривень 60 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 520 880 гривень 22 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 червня 2016 року ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони зведеного виконавчого провадження №42874281 від 7 липня 2014 року - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 22 червня 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 22 червня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. ст.79, 104 п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, Положення про застосування Національнім банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, норми яких підлягали до застосуванню.

Вважає, що ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" має бути правонаступником ПАТ "Земельний банк" у виконавчому провадженні, оскільки є довірчим власником управління активами ПАТ "Земельний банк" на підставі договору про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" №42-Л від 9 лютого 2015 року.

Представники сторін та заявника касаційної скарги у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та заявник касаційної скарги повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи заяву про заміну стягувача у зведеному виконавчому провадженні №42874281 від 7 липня 2014 року- ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС", заявник зазначив, що на підставі договору про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" № 42-Л від 9 лютого 2015 року ТОВ "Юридична фірма "Арієс" є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 30 липня 2010 року № 375 у ПАТ "Земельний банк" з 2 серпня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Земельний банк" (далі - установник управління), ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" (далі - управитель) та Національним банком України укладено договір про передавання в управління непроданих активів №34-Л.

Відповідно до п. 1.1 договору установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладання цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 до договору.

Згідно п. 1.2 договору управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором і законодавством України.

Судами встановлено, що п. 9.2 передбачені випадки дострокового припинення договору.

Судами з'ясовано, що ПАТ "Зембанк" передало ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" борг ТОВ "Мідас" за кредитним договором № 63/8-К розмірі 79 632 208 гривень 06 коп., у тому числі, стягнутий рішенням суду у даній справи у загальному розмірі 70 111 411 гривень 51 коп.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що 9 лютого 2015 року між ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" (далі - управитель) та Національним банком України укладено договір № 42-Л про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк".

Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" передає в управління ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" активи ПАТ "Земельний банк", наявні в ТОВ "ЮК "Амстердам" на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ПАТ "Земельний банк" відповідно до Переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок актив.

Згідно п. 1.2 договору управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим договором.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", зокрема, зобов'язується протягом 5 робочих днів з дати укладення договору передати управителеві активи згідно з переліком, наведеним у додатку 1 до цього договору; документи, що підтверджують право власності на активи; документи, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки ПАТ "Земельний банк" щодо активів, у тому числі судові рішення, виконавчі документи, договори тощо.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що управитель, зокрема, має право: володіти, користуватись, розпоряджатися активами відповідно до законодавства та цього договору; бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" у справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк", а також правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк".

Судами з'ясовано, що згідно витягу з додатку №1 до договору №42-Л від 9 лютого 2015 року щодо переліку активів ПАТ "Зембанк", які передані в управління ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС", загальна заборгованість ТОВ "Мідас" за кредитом станом на 9 січня 2014 року складає 79632208гривень 06 коп., вартість пакету майнових прав за ринковою вартістю становить 7 287 894 гривень, із зазначенням рішення суду від 9 липня 2012 року, яким задоволено позов і на його виконання відкрито виконавче провадження.

Господарський суд Харківської області, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" про заміну сторони зведеного виконавчого провадження його правонаступником вказав на відсутність доказів припинення діяльності ПАТ "Земельний банк" шляхом реорганізації або настання будь-яких інших обставин, з якими законом пов'язується зміна кредитора у зобов'язанні іншою особою в порядку ст. 512 Цивільного кодексу України.

Вказав, що оскільки договір № 42-Л від 9 лютого 2015 року є строковим, то ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" не набуло жодних прав і обов'язків як кредитор ТОВ "Мідас" у спірних правовідносинах; у даному випадку не мало місця переходу усієї сукупності прав та обов'язків установника управління за умовами договору, що свідчить про відсутність універсального правонаступництва, яке є підставою для заміни сторони.

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" набув право управління майном ПАТ "Земельний банк" не від сторони виконавчого провадження, а від управителя - ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", який не є стороною виконавчого провадження та не набув статусу кредитора у спірних правовідносинах в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає здійснення заміни стягувача у зведеному виконавчому провадженні в даному випадку.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без зміни вказане рішення суду першої інстанції зазначив, що у ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" не було права передавати в управління ТОВ "Юридична фірма "АРІЄС" активи ПАТ "Земельний банк" без участі ПАТ "Земельний банк" та не розірвавши договір про передавання в управління непроданих активів №34-Л від 30 січня 2014 року, зазначена передача від одного управителя до іншого управителя, без розірвання первісного договору, суперечить умовам договору та вимогам Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент вирішення заяви щодо правонаступництва у виконавчому провадженні ПАТ "Земельний банк" не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно даних вказаного Реєстру банк перебуває в стадії ліквідації.

Частиною 2 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачений особливий вид права власності - право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Згідно ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління.

Особливості управління активами (майном) банків, що ліквідуються, встановлені нормами, що є спеціальними для даного виду правовідносин.

Згідно п. 3. Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що набув чинності 22 вересня 2012 року, ініційована до набрання чинності цим законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, процедура ліквідації ПАТ "Земельний банк" розпочата з 2 серпня 2010 року. Таким чином, процедура ліквідації ПАТ "Земельний банк", крім загальних норм Цивільного кодексу України, регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 369.

Відповідно до частини 12 статті 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Главою 13 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 № 369 (далі - Положення) визначений порядок передавання непроданих активів банку в управління визначеній Національним банком юридичній особі.

Згідно п. 13.1 Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки.

Відповідно до п. 13.5 Положення комісія Національного банку приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.

Згідно п. 13.9 Положення за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку.

Відповідно до п. 13.11 Положення управитель набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір про управління непроданими активами ПАТ "Земельний банк" відповідно до наведених норм законодавства укладено з ТОВ "Амстердам". Цей договір в установленому законом порядку не припинено і не розірвано. Умовами договору № 34-Л від 30.01.2014 року про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" ТОВ "ЮК "Амстердам" не передбачено можливість передання прав за цим договором іншому управителю, тобто, вказаний договір управління чинний.

ПАТ "Земельний банк" не є стороною договору № 42-Л від 9 лютого 2015 року, таким чином, склад учасників цих договорів не співпадає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Тобто, зазначеною статтею Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні відповідно до приписів ст.ст.512 і 520 Цивільного кодексу України.

Відтак, для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини.

Враховуючи ті, встановлені судами попередніх інстанцій факти, що заявник не надав доказів припинення чи розірвання договору № 34-Л від 30.01.2014 року про передавання в управління непроданих активів, а договір № 42-Л від 09.02.2015 року не відповідає вимогам Положення в частині необхідності залучення стороною договору ПАТ "Земельний банк", Вищий господарський суд України приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції винесена за повного встановлення всіх істотних для справи обставин та правильного застосування до спірних правовідносин вказаних норм матеріального та процесуального права.

З наведених мотивів доводи касаційної скарги про порушення вказаних норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги, що стосуються дослідження та переоцінки доказів, Вищий господарський суд України залишає поза увагою як такі, що виходять за межі його повноважень.

За таких обставин постанова Харківського апеляційного господарського суду законна та обґрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова