ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/21237/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиВійськової частини А0215, м. Вінницяна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомВійськового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України, м. Вінниця в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ та Військової частини А0215, м. Вінницядо Товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна", м. Київпростягнення пені та штрафу у розмірі 26 383, 56 грн.

за участю представників

прокуратури: Коркішко В.М.,

позивача-1: не з'явився,

позивача-2: Пухтицький І.М.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А0215 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна" (далі за текстом - ТОВ "Росінтек-Україна") про стягнення 7 538, 16 грн. пені за прострочення постачання товару та 18 845, 40 грн. штрафу за відмову від постачання товару згідно з Договором про закупівлю товарів за державні кошти від 11.11.2014 року № 275/14.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Росінтек-Україна" на користь Військової частини А0215 7 538, 16 грн. пені за прострочення постачання товару, а в іншій частині позову - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти від 11.11.2014 року № 275/14 щодо строків поставки, а тому вимоги позивача про стягнення пені є законними та обгрунтованими; в той же час, враховуючи, що сторонами 30.12.2014 року було укладено Додаткову угоду № 1 до вищевказаного Договору, відповідно до якої сторони фактично припинили з 30.12.2014 року зобов'язання відповідача з поставки товару, правові підстави для накладення на відповідача 7 % штрафу, передбаченого п. 7.2 Договору, - відсутні.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Військова частина А0215 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ТОВ "Росінтек-Україна" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 просили касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивача-1 та відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.11.2014 року Військовою частиною А0215 (замовник) та ТОВ "Росінтек-Україна" (постачальник) було укладено Договір № 275/14 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався у 2014 році поставити замовнику товар, зазначений у п. 1.2. та у специфікації товару (Додаток № 1 до Договору), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.3 Договору істотною умовою договору є можливість зменшення замовником обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків на цілі, що передбачені специфікацією товару. У цьому випадку замовник у 10-денний строк від дати отримання інформації про зменшення бюджетних призначень письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягів закупівлі, на підставі чого сторони укладають додаткову угоду відповідно до п. 11.4 цього Договору.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що постачальник здійснює постачання товару за цим Договором після відправлення замовником (командиром Військової частини А0215) постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Згідно з п. 3.1. Договору сума цього Договору становить 269 220 грн., у тому числі ПДВ.

В п. п. 5.1., 5.2. Договору сторони погодили, що товар постачається до 01.12.2014 року. Товар поставляється після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору. Замовник може подавати таке повідомлення на поставку як повного обсягу товару, так і на партію товару. Товар поставляється силами, засобами постачальника.

Згідно з п. 6.2.1. Договору замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму Договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у 10-дений строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами Договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені у п. п. 2.2, 2.4, 5.1 цього Договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0, 1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.

За умовами п. п. 8.1, 8.2. Договору сторони звільняються від відповідальності за не виконання чи не належне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторони домовились, що достатнім доказом існування обставин, зазначених у п. 8.1 цього Договору та строку їх дії, служать довідки, які видаються повноважними органами (за місцем виникнення форс-мажорних обставин).

12.11.2014 року командир Військової частини А0215 направив лист № 350/129/138/2739/ПС на адресу постачальника про готовність до виконання умов Договору від 11.11.2014 року № 275/14 про закупівлю товару за державні кошти у повному обсязі на загальну суму 269 220 грн.

05.12.2014 року замовник направив постачальнику претензію № 350/129/138/283/ПС, в якій просив з метою прийняття відповідних рішень щодо освоєння зарезервованого фінансового ресурсу терміново повідомити строки постачання авіаційного майна за укладеним Договором.

10.12.2014 року ТОВ "Росінтек-Україна" направило на адресу Військової частини А0215 лист, в якому просило погодити інші строки поставки, посилаючись на обставини непереборної сили, шляхом укладення додаткових угод до спірного Договору.

Проте, всупереч положенням п. п. 8.1, 8.2. Договору доказів існування обставин непереборної сили відповідачем не надано.

30.12.2014 року Військовою частиною А0215 та ТОВ "Росінтек-Україна" було укладено Додаткову угоду № 1 про зміни умов Договору від 11.11.2014 року № 275/14, відповідно до якої сторони погодили, що у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника на підставі п. 1.3. Договору замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 одиниць в сумі 0,00 грн.

05.02.2015 року Військовою частиною А0215 направлено ТОВ "Росінтек-Україна" претензію № 350/129/138/283/ПС про сплату пені та штрафу за порушення терміну поставки товару відповідно до умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти від 11.11.2014 року № 275/14, яку було залишено без відповіді.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені та 7 % штрафу за відмову від постачання товару за Договору поставки продукції, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами Договору сторони обумовили кінцевий строк поставки 01.12.2014 року, проте відповідач поставку товару в обумовлені строки не здійснив.

При цьому, замовник звернувся до постачальника з вимогою поставки товару відповідно до умов Договору, але відповідач просив змінити строки поставки шляхом укладення додаткових угод до Договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт порушення зобов'язання щодо строків поставки товару, вимоги позивача в частині стягнення з ТОВ "Росінтек-Україна" пені в сумі 7 538, 16 грн. є законними та обгрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 % штрафу від вартості непоставленого товару у разі відмови постачальника від поставки товару колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.

Обґрунтовуючи викладені у позовній заяві вимоги, прокурор посилався на вищенаведені правові приписи та п. 7.2. Договору, відповідно до якого передбачено стягнення штрафу у розмірі 7 % вартості непоставленого товару у разі відмови відповідача від постачання товару.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем не надано судам доказів на підтвердження відмови відповідача від постачання товару, натомість в матеріалах справи містяться листи відповідача, в яких останній лише просить змінити строки поставки, а також вищезазначена Додаткова угода № 1 від 30.12.2014 року, якою сторони фактично припинили з 30.12.2014 року зобов'язання відповідача з поставки товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором про закупівлю товарів за державні кошти від 11.11.2014 року № 275/14 щодо строків поставки, а тому вимоги позивача про стягнення пені є законними та обгрунтованими; в той же час, враховуючи, що сторонами 30.12.2014 року було укладено Додаткову угоду № 1 до вищевказаного Договору, відповідно до якої сторони фактично припинили з 30.12.2014 року зобов'язання відповідача з поставки товару, правові підстави для накладення на відповідача 7 % штрафу, передбаченого п. 7.2 Договору, - відсутні.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ТОВ "Росінтек-Україна", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та договірних положень та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у справі № 910/21237/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.М. Мачульський