ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 5011-49/7870-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Удовиченка О.С.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року,та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року,у справі № 5011-49/7870-2012,за заявоюгр. ОСОБА_4 (м.Київ),доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (м. Київ),провизнання банкрутом,за участю представників: від ТзОВ "Кей-Колект": Дутчак В.Ф. - представник (довіреність №3786 від 30.06.2016 року); арбітражний керуючий Горбач С.Ф. - особисто;представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року, за Заявою гр. ОСОБА_4 порушено провадження у справі № 5011-49/7870-2012 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 (суддя - Черебяк П.П.) в задоволенні Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі за текстом - ТзОВ "Кей-Колект") про виключення заставного майна зі складу ліквідаційної маси відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 (головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу ТзОВ "Кей-Колект" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що спірна ухвала прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права та підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановою та ухвалою, ТзОВ "Кей-Колект" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012; прийняти нове судове рішення, яким зобов'язати ліквідатора ФОП ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Горбач С.Ф. виключити з ліквідаційної маси нерухоме майно, а саме земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номера: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5); зобов'язати арбітражного керуючого Горбача С.Ф. подати до Господарського суду міста Києва уточнений Реєстр вимог кредиторів (з уточненими даними, щодо виключеного з ліквідаційної маси заставного майна). При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2016 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Кей-Колект" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

14.09.2016 року до Вищого господарського суду України від арбітражного керуючого Горбача С.Ф. надійшов Відзив (вих. №01-34/288 від 13.09.2016 року) на касаційну скаргу ТзОВ "Кей-Колект", в якому арбітражний керуючий проти вимог та доводів скаржника заперечив, просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ТзОВ "Кей-Колект", постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 залишити без змін. При цьому, ліквідатор ФОП ОСОБА_5 арбітражний керуючий Горбач С.Ф. вказував на те, що вимоги ТзОВ "Кей-Колект" визнані як заставні ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 року у цій справі; кредитором (Лист №135-14779 від 14.10.2014 року) надано згоду на продаж в ліквідаційній процедурі заставного майна (спірні земельні ділянки).

Представник скаржника ТзОВ "Кей-Колект", в судовому засіданні касаційної інстанції повністю підтримала вимоги та доводи наведені у касаційній скарзі, просила задовольнити її в повному обсязі: скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012; прийняти нове судове рішення, яким зобов'язати ліквідатора ФОП ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Горбач С.Ф. виключити з ліквідаційної маси нерухоме майно, а саме земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номера: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5); зобов'язати арбітражного керуючого Горбача С.Ф. подати до Господарського суду міста Києва уточнений Реєстр вимог кредиторів (з уточненими даними, щодо виключеного з ліквідаційної маси заставного майна).

Арбітражний керуючий Горбач С.Ф. в засіданні суду касаційної інстанції повністю підтримав заперечення наведені у Відзиві (вих. №01-34/288 від 13.09.2016 року) на касаційну скаргу ТзОВ "Кей-Колект", просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 залишити без змін.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2012 року, за Заявою гр. ОСОБА_4 порушено провадження у справі № 5011-49/7870-2012 про банкрутство ФОП ОСОБА_5; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, інше.

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 року у справі № 5011-49/7870-2012 визнано банкрутом ФОП ОСОБА_5, припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Овдусенка Володимира Вікторовича, інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 року у цій справі, ТзОВ "Кей-Колект" визнано кредитором ФОП ОСОБА_5, вимоги якого забезпечені майном боржника на суму 2 398 750 грн. 00 коп.

29.12.2015 року ТзОВ "Кей-Колект" звернулось до Господарського суду міста Києва з Заявою (вих.№135-20492 від 24.12.2015 року) про виключення заставного майна зі складу ліквідаційної маси у справі № 5011-49/7870-2012, а саме п'яти земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_3), які належать боржнику на праві власності, загальною площею 1,25 га та розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог, заявник вказував на те, що вказані земельні ділянки перебувають в іпотеці ТзОВ "Кей-Колект" та були придбані ФОП ОСОБА_5 за рахунок кредитних коштів на умовах Договору споживчого кредитування для її особистих потреб. При цьому, згідно Свідоцтв про право власності на вказані земельні ділянки, цільове призначення їх визначено для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд. За твердженням ТзОВ "Кей-Колект", вказане вище нерухоме майно забезпечує виконання зобов'язань ОСОБА_5 не пов'язаних із здійсненням нею підприємницької діяльності.

Під час розгляду Заяви ТзОВ "Кей-Колект" (вих.№135-20492 від 24.12.2015 року), господарським судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") та гр. ОСОБА_5 укладений Договір про надання споживчого кредиту НОМЕР_6 на суму 350 000,00 доларів США.

За умовами п. 1.4 вказаного вище Договору, кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на придбання п'яти земельних ділянок, що розташовані за адресою: Київська обл., Васильківський р-н., с. Кулібаба.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту, між АКІБ "УкрСиббанк" та гр. ОСОБА_5 укладений Договір іпотеки № 2475 від 28.12.2006 року (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 7770 (7771)). За умовами цього Договору, в іпотеку АКІБ "УкрСиббанк" передано земельні ділянки (кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_5, НОМЕР_3) загальною площею 1,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності гр. ОСОБА_5

Господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що видами діяльності ФОП ОСОБА_5 є: роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку; операції з нерухомим майном; послуги з організації подорожувань (основний).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 в задоволенні Заяви ТзОВ "Кей-Колект" про виключення заставного майна зі складу ліквідаційної маси відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 апеляційну скаргу ТзОВ "Кей-Колект" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що спірна ухвала прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права та підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди попередніх інстанцій виходили з значної площі спірних земельних ділянок, видів діяльності ФОП ОСОБА_5, відсутності доказів на підтвердження перебування нерухомого майна в особистому користуванні ОСОБА_5 як фізичної особи.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій постановою та ухвалою, ТзОВ "Кей-Колект" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 5011-49/7870-2012; прийняти нове судове рішення, яким зобов'язати ліквідатора ФОП ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Горбач С.Ф. виключити з ліквідаційної маси нерухоме майно, а саме земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номера: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5); зобов'язати арбітражного керуючого Горбач С.Ф. подати до Господарського суду міста Києва уточнений Реєстр вимог кредиторів (з уточненими даними, щодо виключеного з ліквідаційної маси заставного майна). При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій процесуального права, а саме ст.ст. 33, 35, 36, 43, 82, 101 ГПК України та норм матеріального права, як то ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Залишаючи без задоволення подану ТзОВ "Кей-Колект" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи п. 11 Розділу X "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 року, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " в редакції, що діяли до 19.01.2013 року.

Відповідно до ст. 53 ЦК України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Серед окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (ст. ст. 47, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Положеннями ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, зокрема, загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина та розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

16.10.2011 року, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (№ 3795-VI від 22.09.2011 року) внесені зміни до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які передбачають, що, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом, до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Проте, приписи ч.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з урахуванням таких змін) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на доводи касаційної скарги, звертає увагу ТзОВ "Кей-Колект" на Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, згідно з яким, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України. Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Поряд з цим, п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (№ 3795-VI від 22.09.2011 року) передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності (до 16.10.2011 року).

Враховуючи наведене, слід вказати, що грошове зобов'язання ОСОБА_5 перед АКІБ "УкрСиббанк" (яке в подальшому було передано ТзОВ "Кей-Колект", на підставі Договору факторингу №4 від 11.06.2012 року) виникло, до порушення провадження у цій справі, визнання боржника банкрутом та внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" змін до ч. 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, необхідно вказати, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 року у цій справі, ТзОВ "Кей-Колект" визнано кредитором ФОП ОСОБА_5, вимоги якого забезпечені майном боржника на суму 2 398 750 грн. 00 коп. Визнані господарським судом вимоги ТзОВ "Кей-Колект" до ФОП ОСОБА_5 ґрунтуються, саме, на Договорі про надання споживчого кредиту НОМЕР_6 від 28.12.2006 року (укладений АКІБ "УкрСиббанк" та гр. ОСОБА_5) та Договорі іпотеки № 2475 від 28.12.2006 року (укладений АКІБ "УкрСиббанк" та гр. ОСОБА_5). Вказана вище ухвала, у встановленому законом порядку, не оскаржена та не скасована, є чинною на момент розгляду Заяви ТзОВ "Кей-Колект" про вилучення заставного майна з ліквідаційної маси.

Таким чином, на переконання колегії суддів касаційної інстанції, ТзОВ "Кей-Колект" скористалась наданим чинним законодавством України правом та обрало саме цей спосіб захисту.

Більш того, слід зауважити на тому, що, відповідно до положень ч.2 ст. 128 ГК України, громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Перелік майна, на яке за законом не може бути звернуто стягнення, наведений у Додатку до Закону України "Про виконавче провадження".

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу ТзОВ "Кей-Колект" на положення ст. ст. 26 та 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якими, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Тобто, грошові кошти, отримані від реалізації заставного майна (спірного майна), мають бути направлені, виключно, на погашення грошових вимог ТзОВ "Кей-Колект".

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, приймаючи оскаржені судові рішення у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій правомірно врахували значну площу спірних земельних ділянок, види діяльності ФОП ОСОБА_5, відсутність доказів перебування нерухомого майна в особистому користуванні ОСОБА_5 як фізичної особи.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28 березня 2016 року у справі № 5011-49/7870-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук судді:О.В. Білошкап О.С. Удовиченко