ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 910/3277/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Державної фіскальної служби Українина постановувід 20.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/3277/14 господарського суду м. Києваза позовомТОВ "ІТ-Інтегратор"доДержавної фіскальної служби Україниза участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державної казначейської службипростягнення 9 444 563, 49 грн.за участю представників:

позивача: Кобця О.С., дов. від 01.10.2015 №3995/1;

відповідача: Казанецької М.В., дов. від 06.07.2015 №99-99-10-17/37;

третьої особи: не з'явилась;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про здійснення фіксації судового процесу - задоволено.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду скарги на іншу дату - відхилено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014 (судді В. Овечкін, Є. Чернов, В. Цвігун) справа направлялася на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 (суддя В. Сівакова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 (судді Т. Ільєнок, В. Куксов, М. Яковлєв) позов задоволено, стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ТОВ "ІТ-Інтегратор" 9 444 563,49 грн. боргу, 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справу судовими актами, Державна фіскальна служба України - відповідач у справі, - звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що висновки судів про наявність підстав для стягнення коштів не відповідають обставинам справи. Судами порушено ст. 43 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При повторному розгляді справи судами встановлено наступне.

02.11.2012 між ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) було укладено Договір поставки товару №151/3 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити та передати у власність покупця обладнання, яке буде використовуватись для побудови комплексної системи інженерної інфраструктури центру обробки даних (далі - товар), зазначене в специфікації на поставку товару (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2. Договору найменуванням товару є: Комплексна система інженерної інфраструктури центру обробки даних (обладнання інженерної інфраструктури діючих основного та резервного ЦОД Держмитслужби, його монтаж та пусконалагодження) за предметом закупівлі "Пристрої електричні комплектні", а саме: обладнання інженерної інфраструктури діючих основного та резервного ЦОД Держмитслужби відповідно до специфікації (Додаток 1). Кількість та ціна товару зазначена у специфікації на поставку товару (Додаток 1).

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар, у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України.

Згідно із п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 9 444 563,49 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 574 093,91 грн.

За умовами п. 5.1. Договору строк поставки товару: 45 календарних днів з дня укладення договору, але не пізніше 30.11.2012.

Місце поставки товару (місце поставки конкретної партії товару додатково узгоджується сторонами): м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г; м. Київ, бул. Лепсе, 8-а (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання представниками сторін акту приймання-передачі товару.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Постачальник передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9 444 563,49 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі товару від 19.12.2012. В цьому Акті зазначено, що він є підставою для здійснення взаємних розрахунків за Договором поставки.

В матеріалах справи наявні Акти звірки взаєморозрахунків між постачальником та покупцем станом на 01.01.2013 та станом на 03.02.2014, згідно яких заборгованість становить 9 444 563,49 грн.

Судами попередніх інстанції відзначено, що умовами Договору не передбачено складання окремого акту приймання-передачі щодо монтажу та пусконалагодження поставленого товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем за поставку товару після пред'явлення постачальником рахунка на оплату (далі - рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

До рахунків додається Акт приймання-передачі товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Постачальник в порядку ст. 530 ЦК України звертався до відповідача з Вимогою № 1333 від 22.02.2013 про сплату боргу в розмірі - 9 444 563,49 грн.

Відповідач у відповідь на вказану Вимогу повідомив постачальника (Лист № 11.1/4-25/2871 від 28.03.2013) про визнання заборгованості у розмірі 9 444 563,49 грн. та вжиття заходів щодо її погашення за рахунок додаткових обсягів бюджетних коштів.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виник борг, розмір якого не оспорений відповідачем та становить - 9 444 563,49 грн.

Відповідно до Виписок з рахунку № 90754029000035 від 13.11.2012 та 13.12.2012 Державній митній службі було відкрито асигнування на виконання програм загального фонду державного за КЕКВ2110 у сумі 24 260 354 грн. та 36 418 284 грн. відповідно. У 2012 році Державній митній службі були відкриті бюджетні асигнування, у т.ч. за КЕКВ2110 (напрям оплати за Договором № 151/3), Державною митною службою було підготовлено і подано до Держказначейства Платіжне доручення № 9 від 21.12.2012, проте оплату Держказначейством не проведено, про що свідчить відсутність відбитка штампа казначея "Оплачено" та виписки з рахунка про здійснення операції з оплати (п.п. 11.7, 11.14 Порядку № 1407).

Крім того, за Ухвалою КАГС про відкладення розгляду апеляційної скарги від 28.04.2015 №910/3277/14 було ухвалено направити Запит суду до ДКСУ м. Київ (в порядку ст. 30 ГПК України) з вимогою про надання пояснень щодо причин невиконання проведення оплати за Платіжним дорученням № 9 від 21.12.2012 на суму 9 444 563,49 грн.

Вимоги за Ухвалою суду Казначейською службою виконано не було, жодних пояснень з приводу відсутності виконання оплати за названим Платіжним дорученням у 2012 році не надано, що, в свою чергу, ще раз свідчить про відсутність оплати пред'явленого боргу без поважних причин.

30.12.2014 між ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (первісний кредитор) та ТОВ "ІТ-Інтегратор" (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № б/н (далі - Договір про відступлення).

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за Договором на поставку товару № 151/3 від 02.11.2012 (далі - основний Договір), укладеного між первісним кредитором та Державною митною службою України, правонаступником якої є Державна фіскальна служба України (боржник).

Згідно з п. 1.2. Договору про відступлення з моменту підписання цього договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення загальна сума грошової вимоги до боржника, що відступається первісним кредитором новому кредитору за даним договором, складає 9 444 563,49 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій визначено, що борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором на поставку товару № 151/3 від 02.11.2012 відповідач має сплатити новому кредитору - позивачу ТОВ "ІТ-Інтегратор".

За встановленого, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 9 444 563,49 грн. за Договором на поставку товару № 151/3 від 02.11.2012 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що за своєю правовою природою спірний договір від 02.11.2012 №151/3 є договором поставки. Так, постачальник передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9 444 563,49 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі товару від 19.12.2012 (т. 2, арк. 19-26).

Також, судами встановлено, що відповідно до п. 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі. Позивач був згодний з таким порядком розрахунків.

Відповідно до Виписок з рахунку № 90754029000035 від 13.11.2012 та 13.12.2012 Державній митній службі було відкрито асигнування на виконання програм загального фонду державного за КЕКВ2110 у сумі 24 260 354 грн. та 36 418 284 грн. відповідно. Крім того, оскільки у 2012 році Державній митній службі були відкриті бюджетні асигнування, у т.ч. за КЕКВ2110 (напрям оплати за Договором № 151/3), Державною митною службою було підготовлено і подано до Держказначейства Платіжне доручення № 9 від 21.12.2012, проте оплату Держказначейством не проведено, про що свідчить відсутність відбитка штампа казначея "Оплачено" та виписки з рахунка про здійснення операції з оплати (п.п. 11.7, 11.14 Порядку № 1407; т. 2, арк. 15-18).

З Додатку №2 доданого до Проміжного передавального акту №3 "Кредиторська заборгованість, що передається з балансу Мністерства доходів і зборів України на баланс Державної фіскальної служби України" слідує і передача боргу у розмірі - 9 444 563,49 грн. за Договором №151/3 від 02.11.2012, що є предметом розгляду даної справи.

Відтак, судами встановлено, що кошти надійшли на відповідні рахунки відповідача. Однак, борг за спірним договором поставки так і не було сплачено.

Колегія суддів при перегляді оскаржуваних судових рішень також враховує, що неоплата отриманого товару за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).

Відтак, оскільки судами встановлено, що у даному випадку, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів констатує, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням до них діючих норм матеріального права. Суди повно та всебічно дослідили наявні в матеріалах справи докази та прийняли обґрунтовані та законні рішення. Підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні. Доводи скаржника про недотримання судами вимог ст. 43 ГПК України не знайшли свого підтвердження та зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України надати іншу юридичну оцінку встановленим судами обставинам справи, що, відповідно до ст. 1117 ГПК України, виходить за межі компетенції господарського суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі №910/3277/14 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун