ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 905/3471/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017у справі№905/3471/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105"простягнення 32 465 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Губорєв К.С. (дов. від 02.12.2016),

відповідача: Колягіна Т.Є. (дов. від 22.02.2017)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" про стягнення з штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 32 465 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідачем як вантажовідправником допущено порушення правил приймання вантажу до перевезення шляхом невірного зазначення маси вантажу вагону, відправленого зі станції Цукуриха Донецької залізниці, що в процесі перевезення призвело до фіксування даного порушення працівниками залізниці в комерційному акті та нарахування штрафу в порядку, передбаченому статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому позивач посилався на приписи статті 307 Господарського кодексу України, статей 2, 5, 23, 24, 37, 122, 129 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.12.2016, ухваленим суддею Матюхіним В.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з правомірності нарахування позивачем до сплати відповідачу штрафу у спірному розмірі внаслідок невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній №51646321 маси вантажу у вагоні № 64259146. При цьому суд керувався приписами статей 24, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Татенко В.М. - головуючий, Ломовцева Н.В., Скакун О.А., постановою від 01.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду змінив в частині суми, стягнутого штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній, стягнувши з відповідача на користь позивача 16 232,50 грн. штрафу. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення на 50% заявленого до стягнення розміру штрафу. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції відсутності виняткових обставин, як підстави для зменшення розміру штрафу. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 03.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що у жовтні 2016 року зі станції Цукуриха Донецької залізниці до станції Енергодар Придніпровської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" (вантажовідправник) згідно з накладною № 51646321 здійснено відправлення вагону № 64259146 із вантажем - концентрат вугільний. При прибутті спірного вагону на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, на підставі статті 24 Статуту залізниць України, залізницею було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, після проведення якої, було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, а саме: відповідно до накладної № 51646321 у вагоні № 64259146 вказана маса вантажу складає 68 000 кг., тоді як фактично було встановлено, що маса вантажу складає 66 400 кг., що на 1 600 кг. більше ніж вказано у накладній. За даних обставин залізницею було складено комерційний акт серії РА № 015102/933 від 18.10.2016, на підставі якого залізницею нарахований штраф за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній в розмірі п'ятикратної провізної плати в порядку, передбаченому статтями 118, 122 Статуту залізниць України. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 32 465 грн. Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частинами 3, 5 статті 909 вказаного Кодексу визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України). Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, далі Статут, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, далі Правила, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083. Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). Відповідно до статті 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. Згідно з частиною 1 статті 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Частиною 2 статті 24 Статуту визначено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом. Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Відповідно до статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Штраф відповідно до статті 118 Статуту стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Отже, як встановлено судами, позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту було правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 32 465 грн. (6493 грн. (сума провізної плати нарахованої вантажовідправнику від станції відправлення до станції призначення за вагон) х 5), внаслідок невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній № 51646321 маси вантажу у вагоні № 64259146. Водночас суд апеляційної інстанції установив, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу (іншого позивачем суду не доведено), а відтак, врахувавши приписи статті 551 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу за зазначене порушення на 50%. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і визначення розміру, до яких вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, враховуючи установлені обставини, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу до 16 232,50 грн. і відмови у стягненні його решти, визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №905/3471/16 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга