ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/20829/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.07.2015у справі№910/20829/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Синонім" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол")треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"; 2.Національний банк України; 3.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф.про визнання правочину нікчемним в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "КБ "Актив-банк" Шалошова В.І.,

- ТОВ "Синонім" (нове найменування -ТОВ "Мірасол") Шевчук А.С.,

- ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" Ряба В.В., Беседін В.І.,

- Національного банку України повідомлений, але не з'явився;

- Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Цибуля О.В.,

- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі №910/20829/14 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Актив-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (надалі позивач/скаржник/ПАТ "КБ "Актив-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича) в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синонім" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол") (надалі відповідач/ТОВ "Синонім" ТОВ "Мирасол"), треті особи у справі на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (ПАТ ""Державний експортно-імпортний банк України"), Національний банк України (НБУ), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), третя особа у справі на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про визнання правочину нікчемним.

Не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами звернулися Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича та Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України". В обґрунтування підстав касаційних скарг, скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні скаржники підтримали вимоги своїх касаційних скарг, та стверджували про те, що оспорюваний ними договір є безоплатним, що свідчить про його нікчемність в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Від відповідача надійшли заперечення на подані касаційні скарги, в яких відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи та про продовження строків її вирішення, яке було відкликано присутнім у судовому засіданні повноважним представником відповідача - Шевчуком А.С.

Всі учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання нікчемним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "Синонім" від 07.05.2014.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що після введення в ПАТ "КБ "Актив-Банк" тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, останньою було здійснено перевірку в порядку ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочинів, укладених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав визначених у ч. 3 ст. 38 вказаного Закону. За результатами такої перевірки було виявлено, що укладений 07.05.2014 між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та ТОВ "Синонім" попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться у м. Києві, по вул. Борисоглібській, 3, є нікчемним відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суди попередніх інстанцій не погодилися із доводами позивача, покладеними в основу підстав позову. При цьому зазначили, що оспорюваний попередній договір не містить ознак безоплатності, про що стверджує позивач, оскільки його умовами чітко передбачена вартість майна, яке буде відчужено за основними договорами купівлі-продажу; крім того, спростовуючи доводи позивача про занижену вартість нерухомого майна, яке є предметом спірного попереднього договору, суди попередніх інстанцій послалися на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення призначеної судом першої інстанції експертизи під час розгляду даної справи, в якому встановлено, що вартість нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного попереднього договору становить 59 146 533,00 грн., що є навіть нижчою, ніж передбачено сторонами у договорі.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 07.05.2014 між ПАТ "КБ "Актив-Банк" (продавець) та ТОВ "Синонім" (нова назва - ТОВ "Мірасол", покупець) був укладений попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони домовились укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві нерухоме майно, а саме:

- Основний договір № 1 - договір купівлі-продажу: нежитлових приміщень з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3, 4, 5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (Літера А), а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - Об'єкт № 1);

- Основний договір № 2 - договір купівлі-продажу підземного паркінгу загальною площею 409,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - Об'єкт № 2);

- Основний договір № 3 - договір купівлі-продажу квартири № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м. загальною площею 194,20 кв.м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - Об'єкт № 3);

- Основний договір № 4 - договір купівлі-продажу квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м. загальною площею 186,50 кв.м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - Об'єкт № 4).

Вказаний попередній договір (надалі спірний, оспорюваний попередній договір) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 593.

Пунктами 6.1. - 6.4. спірного попереднього договору сторони узгодили, що на момент його підписання Об'єкти нерухомості №1, №2, №3, №4 перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" згідно з іпотечними договорами № 15111Z24 та № 15111Z25, щодо вказаних обєктів нерухомості встановлена заборона відчуження.

Згідно з п. 6.6. спірного попереднього договору сторони узгодили, що Основні договори №1, №2, №3, №4 укладаються між сторонами та нотаріально посвідчуються після отримання та на підставі письмової згоди ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" на продаж покупцю (ТОВ "Синонім") Об'єктів №1, №2, №3, №4. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про отримання вищезазначеної згоди ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України".

Пунктом 6.8. оспорюваного попереднього договору встановлено, що покупець сплачує продавцю за Об'єкти №1, №2, №3, №4 договірну ціну в національній валюті України, яка за усі вищезазначені Об'єкти складає разом 60 000000,00 грн.

Відповідно до п. 6.8.2. попереднього договору в рахунок оплати продавцю покупцем договірної ціни покупець зобов'язаний в строк до 19.08.2014 сплатити продавцю завдаток в сумі 44 500 000 грн. шляхом перерахування його на рахунок продавця. Зобов'язання покупця по сплаті завдатку забезпечуються заставою та порукою, наданими третіми особами. Сторони домовились, що у разі невиконання покупцем зобов'язання перед продавцем по сплаті завдатку у встановлений строк та в день виникнення у продавця права на звернення стягнення на предмет застави, наданий майновим поручителем, відповідно до умов договорів застави та/або права на договірне списання коштів з рахунків поручителів відповідно до умов договорів поруки, зобов'язання покупця по сплаті завдатку вважаються виконаними та припиненими за домовленістю сторін відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України в частині, що дорівнює вартості предмету застави та/або сумі коштів, право на договірне списання яких виникло.

При укладенні Попереднього договору сторони погодили умови Основних договорів шляхом викладення тексту Основних договорів в Додатках №1-№4 до Попереднього договору.

02.09.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", згідно з яким з 03.09.2014 в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Актив-Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення дій під час тимчасової адміністрації - Шевченка Олександра Володимировича. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці: з 03.09.2014 по 03.12.2014.

Листом №6001/11 від 25.09.2014 ПАТ "КБ "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка О.В., посилаючись на ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 216 Цивільного кодексу України, повідомив відповідача про нікчемність Попереднього договору, після чого звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 635 ЦК України попереднім договором є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до приписів ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Отже, суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому, як у даному випадку, договори купівлі-продажу нерухомого майна, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із наведеного, за ступенем недійсності всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані). Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначали скаржники у судовому засіданні, позивач наполягає на тому, що оспорюваний ним договір є нікчемним в силу наведеної норми через те, що він є безоплатним (оскільки ПАТ "КБ "Актив-Банк") так і не отримав грошових коштів за ним, а також внаслідок того, що вартість майна, вказана у попередньому договорі і яке мало бути відчужене за основними договорами, є значно заниженою за ринкову вартість ідентичного майна.

В той же час, під час здійснення розгляду даної справи, місцевим господарським судом за клопотанням ПАТ "КБ "Актив Банк" було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта було поставлено питання щодо встановлення реальної вартості майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3 та є предметом попереднього договору купівлі-продажу від 07.05.2014.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновком експерта №17060/14-42/9114-9116/15-42 від 29.05.2015 було встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, яке є предметом попереднього договору купівлі-продажу від 07.05.2014 становить 59 146 533,00 грн.; вказаний висновок судової експертизи є чинним, і в силу ст. 43 ГПК України, оцінюється судами як доказ у справі.

Виходячи з чого, є абсолютно вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем, всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України щодо обов'язковості доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх доводів, не доведено, що встановлена у попередньому договорі вартість майна у сумі 60 000 000,00 грн. є заниженою в порівнянні з реальною вартістю такого майна; навпаки, як правильно зазначили суди, встановлена сторонами вартість майна, яке є предметом за спірним основним договором є навіть вищою за ринкову вартість цього ж майна, що підтверджено судовою експертизою, правомірно визнану судами належним доказом у справі, про що вказувалося вище.

Стосовно ж доводів позивача про безоплатність оспорюваного ним договору, відхилених судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вказувалося вище, в оспорюваному попередньому договорі сторони встановили та погодили, що покупець сплачує продавцю за об'єкти 1, 2, 3 4 договірну ціну у національній валюті України (договірна ціна), яка за усі зазначені об'єкти разом становить 60 000,00 грн. на умовах, зазначених у попередньому договорі та основних договорах 1, 2, 3, 4.

Отже, виходячи із узгоджених сторонами умов договору, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що оспорюваний позивачем договір не носить безоплатний характер, адже в ньому чітко узгоджена ціна майна, яке буде відчужуватися за основними договорами, позаяк твердження позивача та скаржників про протилежне є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що невиконання договору не може бути підставою для визнання такого договору недійсним, адже така ж правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 10.03.2009 у справі №21/555, яка (правова позиція) є обов'язковою для судів нижчих інстанцій в силу ст. 111-16 ГПК України.

Таким чином, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, враховуючи предмет та підстави заявленого позивачем позову, колегія суддів погоджується із висновками судів про необґрунтованість та недоведеність позивачем заявлених ним позовних вимог.

Стосовно доводів касаційних скарг про те, що оспорюваний позивачем попередній договір є безоплатним, продавець за договором (ПАТ "КБ "Актив-Банк") не отримав жодних коштів за цим договором (тобто, йдеться про невиконання умов договору продавцем), то, як вказувалося вище, у спірному договорі сторонами узгоджена ціна майна, а факт виконання /невиконання/ договору його сторонами не є підставою для визнання нікчемним оспорюваного правочину.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно зазначено в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень про надання згоди заставодержателем на відчуження нерухомого майна, яке є предметом оспорюваного попереднього договору та мало б бути відчужене за основними договорами, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, наявність чи відсутність згоди заставодержателя на укладення попереднього договору, за яким не відбувається фактичне вибуття майна з права володіння продавця, а лише обумовлюються умови та положення основного договору, не має значення. При цьому, як вказувалося вище, в самому оспорюваному попередньому договорі було обумовлено, що основні договори будуть укладені і їх буде нотаріально посвідчено після отримання та на підставі письмової згоди іпотекодержателя цього майна, про що (про згоду іпотекодержателя) продавець зобов'язаний повідомити покупця цього майна.

Інші доводи скаржників, викладені як в касаційних скаргах, так і висловлені в судовому засідання, як то прийняття місцевим господарським судом рішення на підставі прийнятих у даній справі судових рішень, тощо, не мають значення для суду касаційної інстанції, який, в силу наданих йому повноважень, лише перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та прийняли законні судові рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо Іллі Вікторовича та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі №910/20829/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере