ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 11/Б-5022/1401/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.

за участю представників:

ДАК "Хліб України" - Костюка І.В.,

Управління ПФУ в Кременецькому районі - не з'яв.,

ДП "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України" - не з'яв.,

арбітражного керуючого - Бондаря А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013

та на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013

у справі № 11/Б-5022/1401/2012

за заявою Управління ПФУ в Кременецькому районі

до Дочірнього підприємства "Кременецький комбінат хлібопродуктів" Державної акціонерної компанії "Хліб України"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.10.2012.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 (суддя Сидорук А.М.) відмовлено в задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до боржника на суму 1300122,03 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 (суддя Сидорук А.М.) затверджено реєстр вимог кредиторів; відмовлено в задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до боржника на суму 1300122,03 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Михалюк О.В. - головуючий, судді Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.) ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 про відмову у задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до ДП "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України" та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 про затвердження реєстру вимог кредиторів та відмову у задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до ДП "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України" (пункт 2) залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДАК "Хліб України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013, якою відмовлено в задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до боржника на суму 1300122,03 грн., ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 (якою затверджено реєстр вимог кредиторів) в частині відмови в задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до боржника на суму 1300122,03 грн., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ДАК "Хліб України" та включити їх до реєстру вимог кредиторів. Касаційна скарга мотивована тим, що судами при прийнятті оскаржених рішень порушено вимоги ст.ст. 28, 43 ГПК України, ст.ст. 208, 237, 257, 259 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ДАК "Хліб України" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви кредитора Державної акціонерної компанії "Хліб України" про визнання грошових вимог щодо боржника в сумі 671057,67 грн. - у зв'язку з пропуском строку позовної давності та в сумі 629064,36 грн. - за безпідставністю та необґрунтованістю.

Так, суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 23.11.2000 Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" було видано простий переказний вексель № 793382332245, за яким боржник мав заплатити ДАК "Хліб України" 10000,00 грн. у строк за пред'явленням, але не раніше 22.03.2004;

- 23.11.2000 Дочірнім підприємством ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" було видано простий переказний вексель № 793382332246, за яким боржник мав заплатити ДАК "Хліб України" 5200,00 грн. у строк за пред'явленням, але не раніше 22.03.2004;

- 23.01.2001 ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" було видано простий переказний вексель № 3322710985, за яким боржник мав заплатити ДАК "Хліб України" 654147,67 грн. у строк за пред'явленням, але не раніше 22.03.2004;

- ДАК "Хліб України" за вказаними векселями грошові кошти не отримала;

- ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" має заборгованість перед ДАК "Хліб України" в сумі 1710,00 грн. за договором про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг від 01.03.2004 та заборгованість в сумі 397461,70 грн. за договором про переведення боргу від 30.07.2004;

- загальна сума заборгованості за векселями становить 669347,67 грн.; за договором про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг від 01.03.2004 1710,00 грн.; за договором про переведення боргу від 30.07.2004 - 397461,70 грн., всього 1068519,37 грн.;

- відповідно до акту звірки розрахунків, підписаного головним бухгалтером ДП ДАК "Хліб України" Кременецький КХП" та головним бухгалтером ДАК "Хліб України" за період з 01.12.2012 по 31.12.2012 заборгованість боржника перед кредитором становить 1300122,03 грн.;

- ДАК "Хліб України" звернулося до господарського суду з заявою про визнання її кредитором боржника з грошовими вимогами у розмірі 1300122,03 грн.;

- боржник заперечує проти вказаних грошових вимог ДАК "Хліб України" на тій підставі, що ДАК "Хліб України" пропущено строки позовної давності як за неоплаченими векселями так і за невиконаними договірними зобов'язаннями.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про безпідставність вимог ДАК "Хліб України".

Погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Статтею 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. За приписами 77 до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а зокрема, положення щодо позовної давності, визначені ст.ст. 11-20, 70, 71 Уніфікованого закону.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Тобто позовні вимоги до векселедавця, які випливають з простого векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Суди врахували вказані вимоги закону та правомірно зазначили про те, що відповідно до переказних векселів, боржник мав сплатити ДАК "Хліб України" грошові кошти у строк за пред'явленням, але не раніше 22.03.2004, тобто кредитору було відомо про порушення свого права, однак в установленому законом порядку ДАК "Хліб України" не зверталася до ДП "Кременецький комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості за векселями.

Згідно з ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (в даному випадку для відмови в задоволенні заяви кредитора).

Суди попередніх інстанцій врахували вказані вимоги закону щодо застосування позовної давності і зазначили про те, що заява від ДАК "Хліб України" про поновлення строку позовної давності на адресу господарського суду не надходила, а боржник у відзиві на заяву про визнання кредиторських вимог заперечив проти задоволення вимог кредитора в зв'язку з пропуском строку позовної давності. У зв'язку з цим, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування в даному випадку до вимог кредитора позовної давності та відмови в задоволенні його заяви щодо заборгованості за векселями.

Судами також взято до уваги, що кредитором в обґрунтування грошових вимог в сумі 1710,00 грн. надано суду акт № 5 виконаних робіт відповідно до договору інформаційно-консультативних та маркетингових послуг № 8086/51 від 01.03.2004, складений 30.08.2004. Самого ж договору інформаційно-консультативних та маркетингових послуг № 8086/51 від 01.03.2004, який повинен містити істотні умови договору, в т.ч. порядок розрахунків, тощо - Державною акціонерною компанією "Хліб України" не додано до заяви про визнання грошових вимог щодо боржника.

У зв'язку з викладеним, суди, розглянувши заяву кредитора про визнання грошових вимог щодо боржника в сумі 1710,00 грн. за договором інформаційно-консультативних та маркетингових послуг № 8086/51 від 01.03.2004, обґрунтовано відмовили у визнанні зазначених грошових вимог також у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Крім того, судами надано відповідну оцінку тому факту, що відповідно до заяви кредитора ДАК "Хліб України" загальна сума грошових вимог кредитора становить 1300122,03 грн., із них: 669347,67 грн. заборгованості за непогашеними простими векселями; 1710,00 грн. за договором про надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг та 397461,70 грн. за договором про переведення боргу, тобто загальна сума боргу становить 1068519,37 грн.

Різниця між фактичною сумою боргу (1068519,37 грн.) та загальною сумою, зазначеною в акті звірки взаємних розрахунків (1300122,03 грн.), складає 231602,66 грн., яка взагалі ніяким чином не підтверджена та необґрунтована.

Суди, врахувавши вказані обставини справи дійшли висновку про те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у боржника заборгованості в сумі 231602,66 грн. перед кредитором, у зв'язку з чим відмовили у визнанні цих грошових вимог.

Крім того, щодо заяви кредитора про визнання грошових вимог в сумі 397461,70 грн. за договором про переведення боргу від 30.07.2004, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

Відповідно до акту проведення звірки заборгованості ДП "Кременецький КХП" за кредитним договором № 010/02-01/71 від 19.07.2000 перед ТОД АППБ "Аваль" станом на 26.07.2004 заборгованість ДП "Кременецький КХП" складає 397461,70 грн.

30.07.2004 Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (первісний боржник) та Державною акціонерною компанією "Хліб України" (новий боржник) укладений договір про переведення боргу № 8423, відповідно до умов якого та за згодою кредитора (Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"), первісний боржник перевів на нового боржника свої боргові зобов'язання, що випливають із кредитного договору № 010/02-01/71 від 19.07.2000 та додаткової угоди до нього (кредитний договір № 010/02-01/71 від 19.07.2000 та додаткову угоду до нього ДАК "Хліб України" суду не надано).

Згідно з п. 1.2. договору про переведення боргу загальна сума кредиторської заборгованості складає 397461,70 грн., в тому числі: основна сума заборгованості 196187,18 грн.; заборгованість за відсотками - 199505,52 грн.; державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 1769,00 грн.

Відповідно до розділу 2 договору про переведення боргу від 30.07.2004 новий боржник (ДАК "Хліб України") зобов'язується прийняти на себе виконання зобов'язань щодо виконання предмета даного договору; перерахувати загальну суму кредиторської заборгованості на рахунок ТОД АППБ "Аваль"; нести всю повноту відповідальності перед АППБ "Аваль" за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.

Первісний боржник (ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів") зобов'язується передати новому боржнику копії кредитних договорів і всіх інших документів, зв'язаних з їх виконанням.

Згідно з п. 3.2. договору про переведення боргу, цей договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та термін дії даного договору визначений моментом погашення новим боржником всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Отже, як вбачається зі змісту договору про переведення боргу від 30.07.2004 Державна акціонерна компанія "Хліб України" набула статусу боржника за зобов'язаннями відповідно до укладеного договору про переведення боргу.

Крім того, судами було встановлено, що ДАК "Хліб України" не було надано доказів про те, що нею було виконано умови вказаного договору про переведення боргу від 30.07.2004 щодо сплати кредиторської заборгованості боржника перед АППБ "Аваль".

Відтак, господарські суди дійшли вірного висновку про безпідставність вказаних вимог.

Посилання кредитора ДАК "Хліб України" на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, яким боржник визнав наявність боргу перед ДАК "Хліб України" в сумі 1300122,03 грн., судами правомірно не взято до уваги, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це лише документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, і сам по собі не є достовірним доказом у справі.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо не включення до затвердженого реєстру вимог кредиторів грошових вимог ДАК "Хліб України" в сумі 1300122,03 грн., оскільки відповідно до вимог ст. 15 Закону про банкрутство до реєстру вимог кредиторів включаються лише визнані судом вимоги кредиторів.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що ухвали господарського суду першої інстанції щодо грошових вимог ДАК "Хліб України" та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни вказаних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2013, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013, якою відмовлено в задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до боржника та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.03.2013 про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині відмови в задоволенні заяви ДАК "Хліб України" про визнання грошових вимог до боржника у справі № 11/Б-5022/1401/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька О. Євсіков