ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Справа № 922/4050/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Карабаня В.Я.розглянувши касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015у справі№ 922/4050/15 Господарського суду Харківської областіза позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 7358713,65 грн., за участю представників сторін від позивача:не з'явились, від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у липні 2015 року звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 6677988,50 грн. інфляційних втрат, 680725,15 грн. 3% річних та повернення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2015 (суддя Ємельянова О.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15 (у складі колегії суддів: Могилєвкіна Ю.О. - головуючого, Потапенко В.І., Істоміна О.А.) у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

Рішення та постанову мотивовано тим, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, тому підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України немає.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15 Господарського суду Харківської області, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.08.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15 Господарського суду Харківської області, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати Грека Б.М. від 11.01.2016 № 05-05/25 відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.06.2015 № 1, та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 03.06.2015 № 3 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 20.11.2015 № 39-р, у зв'язку з відпусткою судді Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О - доповідача, Карабаня В.Я., для розгляду касаційної скарги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупець) 19.01.2012 укладено договір № 12/1004-БО-32 про закупівлю природного газу, за умовами якого, продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено з січня по липень 2012 року, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 261152132,71 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 на суму 73011342,83 грн.; від 29.02.2012 на суму 100306620,74 грн.; від 31.03.2012 на суму 65674849,34 грн.; від 30.04.2012 на суму 18841285,80 грн.; від 31.05.2012 на суму 1231882,36 грн.; від 30.06.2012 на суму 1259266,90 грн.; від 31.07.2012 на суму 826884,74 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем не вчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на прострочену суму заборгованості нараховано 6677988,50 грн. інфляційних втрат та 680725,15 грн. 3% річних, а всього 7358713,65 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 7358713,65 грн., з яких: 6677988,50 грн. інфляційних втрат та 680725,15 грн. 3% річних нарахованих за період з 28.05.2014 по 26.09.2014 на суму заборгованості за зобов'язаннями січня - липня 2012 року, яка несвоєчасно сплачена відповідачем за договором № 12/1004-БО-32 від 19.01.2012 про закупівлю природного газу до підписання договору № 442/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Судами встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України 26.09.2014 укладено договір № 442/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") на суму 67886524,46 грн., предметом якого є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Відповідно до пункту 7 договору про організацію взаєморозрахунків, сторонами погоджено погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ у 2012 році перед позивачем за договором № 12/1004- БО-32 від 19.01.2012 шляхом перерахування коштів на суму 67886524,46 грн.

Відповідно до вимог пункту 9 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", дату і номер договору.

Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" 13.10.2014 перераховано на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 67886524,46 грн., у тому числі податок на додану вартість 1176534,10 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2012 році за договором про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується платіжним дорученням № 30 від 13.10.2014.

Згідно з пунктом 2 статті 10 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 15 договору про організацію взаєморозрахунків сторонами погоджено, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій щодо предмета договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для застосування санкцій передбачених пунктом 7.3 договору № 12/1004-БО-32 про закупівлю природного газу від 19.01.2012 та застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15 Господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15 Господарського суду Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 922/4050/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Карабань В.Я.